Парубій Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Володимирович Парубій
Андрій Володимирович Парубій
Андрій Парубій на прес-конференції у Штабі національного спротиву

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 7 серпня 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Андрій Клюєв

Народився 31 січня 1971(1971-01-31) (43 роки)
Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Соціал-національна партія України (1991-2004)
Наша Україна (2004-2012)
Фронт Змін (2012)
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (2012-2014)
Народний фронт (2014)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
6-го скликання
фракція блоку «Наша Україна — Народна самооборона» 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
фракція ВО «Батьківщини» 12 грудня 2012 17 березня 2014

Андрі́й Володи́мирович Парубі́й (* 31 січня 1971(19710131), Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український політик. Секретар Ради національної безпеки і оборони України з 27 лютого[1] по 7 серпня 2014. Народний депутат України 6-го, 7-го та 8-го скликань.

Член ВО «Батьківщина», входить до Політради партії.[2] Під час Євромайдану був комендантом Самооборони Майдану.

Біографія[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У 1994 закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, отримавши диплом спеціаліста за фахом «історик, викладач історії».

У 2001 закінчив аспірантуру Державного університету «Львівська політехніка» за фахом «політологія та соціологія».

Кар'єра[ред.ред. код]

У 1987 — лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 19871988 — лаборант Верхньодністровської слов'яноруської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 19881989 — лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 1991 — старший лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 1988 очолив націоналістичну молодіжну організацію — Товариство «Спадщина». Брав участь в національно-визвольному русі, організовував перші в Україні пікети. У 1989 його було арештовано за організацію несанкціонованого мітингу.

З 1990 — депутат Львівської обласної ради, секретар постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.

У 1991 разом з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої у 2004 в Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

У 19941998 — депутат Львівської міськради, голова депутатської групи.

З 1996 — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України».

З 1999 — редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».

Наприкінці 1999 очолив молодіжне крило Соціал-Національної партії України (СНПУ) «Патріот України».

З 2002 — депутат, заступник голови Львівської обласної ради.

Активний учасник Помаранчевої революції. Під час подій листопада-грудня 2004 був комендантом Українського дому в Києві. Нагороджений пам'ятним знаком «Визначному учаснику Помаранчевої революції». Член політичної ради партії «Наша Україна».

З 2005 — голова партії Народний союз «Українці!», реорганізованої в Громадянське об'єднання «Український дім».

З 2006 — депутат Львівської обласної ради від блоку «Наша Україна».

З 2007 по 2012 — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань контролю над здійсненням зовнішніх відносин Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Член депутатської групи В'ячеслава Кириленка «За Україну!».

3 лютого 2012 написав заяву про вихід з партії «Наша Україна». 6 червня вступив до партії «Фронт змін».

З 2012 по 2014 — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти. Добровільно склав депутатські повноваження 17 березня 2014 року у зв'язку призначенням на посаду секретаря РНБО.

Був комендантом Самооборони Майдану, фактичним очільником наметового містечка в Києві під час Євромайдану (листопад 2013-лютий 2014)

27 лютого 2014, після перемоги Євромайдану і відсторонення Віктора Януковича від влади, указом виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова Андрій Парубій призначений Секретарем РНБО[1]. На час його перебування на посаді припали анексія Криму Росією і збройний конфлікт на сході України.

7 серпня 2014 року оголосив, що подав відставку із займаної посади[3]. Того ж дня заяву про відставку підписав Президент Петро Порошенко.

18 серпня 2014 року виведений зі складу РНБО.[4]

10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради — спеціального органу, який розроблятиме пропозиції по обороноздатності України.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України за партійним списком (№ 4 у списку) від Народного фронту[5].

Нагороди[ред.ред. код]

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений, виховує доньку Ярину.

Статті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Указ Президента України № 165/2014 Про призначення А.Парубія Секретарем Ради національної безпеки і оборони України
  2. Склад нових керівних органів партії «Батьківщина»
  3. «Секретар РНБО Андрій Парубій подав у відставку». Rbc. 7 серпня 2014. 
  4. Указ Президента України № 654/2014 від 18 серпня 2014 року «Про зміну у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  5. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  6. Указ Президента України № 475/2009 від 23 червня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  7. Указ Президента України № 1040/2006 від 6 грудня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Война России против Украины и мира // Данкор онлайн. Суми

Посилання[ред.ред. код]