Парубій Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Володимирович Парубій
Андрій Володимирович Парубій
Андрій Парубій на прес-конференції у Штабі національного спротиву

Нині на посаді
На посаді з 27 лютого 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Андрій Клюєв

Народився 31 січня 1971(1971-01-31) (43 роки)
Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія ВО «Батьківщина».png
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Андрі́й Володи́мирович Парубі́й (31 січня 1971(19710131), Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український політик.

З 27 лютого 2014 — Секретар Ради національної безпеки і оборони України[1]. Народний депутат України 6-го та 7-го скликань.

Член ВО «Батьківщина», входить до Політради партії.[2] Комендант Самооборони Майдану.

Біографія[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У 1994 закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, отримавши диплом спеціаліста за фахом «історик, викладач історії».

У 2001 закінчив аспірантуру Державного університету «Львівська політехніка» за фахом «політологія та соціологія».

Кар'єра[ред.ред. код]

У 1987 — лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 19871988 — лаборант Верхньодністровської слов'яноруської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 19881989 — лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 1991 — старший лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 1988 очолив націоналістичну молодіжну організацію — Товариство «Спадщина». Брав участь в національно-визвольному русі, організовував перші в Україні пікети. У 1989 його було арештовано за організацію несанкціонованого мітингу.

З 1990 — депутат Львівської обласної ради, секретар постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.

У 1991 разом з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої у 2004 в Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

У 19941998 — депутат Львівської міськради, голова депутатської групи.

З 1996 — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України».

З 1999 — редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».

Наприкінці 1999 очолив молодіжне крило Соціал-Національної партії України (СНПУ) «Патріот України».

З 2002 — депутат, заступник голови Львівської обласної ради.

Активний учасник Помаранчевої революції. Під час подій листопада-грудня 2004 був комендантом Українського дому в Києві. Нагороджений пам'ятним знаком «Визначному учаснику Помаранчевої революції». Член політичної ради партії «Наша Україна».

З 2005 — голова партії Народний союз «Українці!», реорганізованої в Громадянське об'єднання «Український дім».

З 2006 — депутат Львівської обласної ради від блоку «Наша Україна».

З 2007 — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань контролю над здійсненням зовнішніх відносин Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Член депутатської групи В'ячеслава Кириленка «За Україну!».

3 лютого 2012 написав заяву про вихід з партії «Наша Україна». 6 червня вступив до партії «Фронт змін».

З 2012 — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

27 лютого 2014 указом виконувача обов'язків Президента України призначений Секретарем РНБО[1].

Нагороди[ред.ред. код]

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений, виховує доньку Ярину.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]