Укок
Уко́к — плоскогір'я на крайньому півдні Республіки Алтай, на стику державних кордонів Казахстану, Китаю, Монголії та Росії. Укок є реліктом високо піднесеної горбисто-западинної та пасмово-западинної поверхні вирівнювання з переважаючими абсолютними висотами 2200—2500 м, над якою в середньому на 500—600 м височіють гірські хребти.
Максимальна абсолютна позначка гірського обрамлення (г. Хуйтен-Оргіл, що раніше називалася Найрамдал) досягає 4374 м. Гора Хуйтен-Оргіл є другою за висотою вершиною Алтайських гір (після Бєлухи).
Південна межа плоскогір'я проводиться по лініях вододілів хребтів Сайлюгем (західного закінчення), Таван-Богдо-Ула, Південний Алтай. З півночі Укок обмежений південним підніжжям Південночуйського хребта[de], тальвегом річки Джазатор до гирлової частини долини річки Коксу (Самахінська улоговина).
У південній частині плоскогір'я знаходиться природний парк Укок , де збереглися ділянки тундростепу. .[2]
Походження назви[ред. | ред. код]
Монгольське «ухег» — буквально "подовжена шафа", "ящик"; «Масивна гора» або велика височина з плоским верхом. За усним свідченням З. Умурзакова, «укок» в киргизькій використовується позначення плосковерхих гір, тобто плоскогір'я.
Історія[ред. | ред. код]
Пазирик – назва, яку сучасні вчені назвали стародавнім народам, які жили в горах Алтаю на цьому плато, що пов’язані з деякими вражаючими археологічними знахідками, у тому числі замороженими у багаторічній мерзлоті муміями. У цій місцевості знайдено багато курганів давніх часів бронзи, які пов’язують із культурою Пазирик , яка дуже нагадувала культуру легендарного скіфського народу на заході. .[3] Термін курган широко використовується для опису подібних курганних поховань. Розкопки цього місця продовжували давати визначні археологічні знахідки. [4] Одна відома знахідка відома як Алтайська принцеса, розкопана російським археологом Наталією Полосьмак. [5][6] Принаймні шість татуйованих мумій датуються періодом бл. (бл. 2600 р. до Р.Х. - 402 р. по Р.Х.) виявлено, збережені вічною мерзлотою, у гробницях на плато Укок, зокрема Темрта III, Приморський I, Ак-Алаха 3, Верх-Калджин 2 та могильник Пазирик. [7] Алтайська принцеса та інші археологічні знахідки були розташовані на спірній смузі землі між Росією та Китаєм. [8] Жителі Республіки Алтай вимагають повернення артефактів поховання з їх нинішнього розташування у Новосибірську. [9]
Транспорт[ред. | ред. код]
Плато Укок сполучене із зовнішнім світом ґрунтовими дорогами через Укок (російсько-казахстанський кордон), Улан-Даба (російсько-монгольський кордон), Теплий ключ та Калгутинський перевали. Перевал Теплий ключ знаходиться на висоті 2907 м. До цих перевалів можна потрапити з села Кош-Агач, куди легко дістатися відносно покращеною трасою Р256 (так званий Чуйський тракт).
На південь, за Кош-Агач, шлях стає непрохідним для звичайних транспортних засобів і прохідним лише для позашляховиків. Проте навіть вони можуть застрягти у болотному мулі в долині річки Калгути , особливо після сонячного дня, коли мерзлий ґрунт починає відтавати. Більшу частину року перевали засніжені та лавинонебезпечні. Протягом короткого літнього сезону всі схили схильні до соліфлюкції.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Structure of Recent and Last Glacial Mammalian Faunas in Northern Eurasia: The Case of Altai-Sayan Refugium
- ↑ Bahn, Paul G. (2000). The Atlas of World Geology. New York: Checkmark Books. с. 128. ISBN 0-8160-4051-6.
- ↑ Golden Mountains of Altai. UNESCO. Процитовано 31 липня 2007.
- ↑ Ice Mummies: Siberian Ice Maiden. PBS - NOVA. Процитовано 31 липня 2007.
- ↑ Prehistoric Art - Early Nomads of the Altaic Region. The Hermitage Museum. Архів оригіналу за 22 червня 2007. Процитовано 31 липня 2007.
- ↑ Deter-Wolf, Aaron; Robitaille, Benoît; Krutak, Lars; Galliot, Sébastien (February 2016). The World's Oldest Tattoos. Journal of Archaeological Science: Reports. 5: 19—24. doi:10.1016/j.jasrep.2015.11.007.
- ↑ Leigh Fenly (8 грудня 2004). Archaeology News. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 27 листопада 2007.
- ↑ Minor nationality of Russia demands the return of "Princess of Ukok". Pravda. 21 лютого 2005. Процитовано 27 листопада 2007.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Укок |
|
