Монгольська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

|

Монгольська мова
Поширена в:	Монголія, Китай, Киргизстан, Росія
Регіон:	Азія
Кількість носіїв:	5,7 млн.
Класифікація:	Монгольська     Монгольська мова
Офіційний статус
Офіційна:	Монголія, Китай (Внутрішня Монголія)
Коди мови
ISO 639-1	mn
ISO 639-2	mon

Монгольська мова (монгол хэл, mongol khel)- одна з монгольських мов. Офіційна мова Монголії з 1921 року. Літературна мова розвивається на базі халхаського діалекту. Монгольська мова також розповсюджена у китайській провінції Внутрішня Монголія, хоча кількість мовців там з часом скорочується,Російському Далекому Сході та Киргизстані. Загальна кількість мовців складає близько 5 мільйонів людей. Сучасна мова (з її діалектами) сформувалася у XIV-XVI століттях на базі одного з діалектів давньомонгольської мови.

Більшість мовців в Монголії говорять халха діалекті, ті в Китаї говорять на чахарськом, ойратськом, і баргу-бурятськом груп діалектів.

Зміст 1 Класифікація монгольської мови 2 Географічний розповсюдження 2.1 Словник 2.2 Морфологія 3 Група монгольських мов 4 Історичні монгольські мови 5 Письмові системи 6 Приклад

[ред.] Класифікація монгольської мови

Теорія алтайської мови пропонує, що монгольська мовна сім'я входить до складу великої алтайської сім'ї, яка також включає тюркські і тунгуськи мови. Зв'язані мови включають калмицьку мовці мешкають біля Каспійського моря і бурятську мову Східного Сибіру, також ряд незначних мов в Китаї і могольську мову Афганістану.

[ред.] Географічний розповсюдження

Понад два мільйони чоловік говорять монгольською у Монголії. Також три мільйона мовців є мешканцями півночі Китаю, проте, формують тільки меншину повного населення Внутрішньої Монголії, що стосується, особливо його міст. Монгол халха - національна мова Монголії. У Внутрішній Монголії, стандартна монгольська мова заснована на Монгол чахар.

[ред.] Словник

Монгольський словник включає історичні слова позики особливо від старих тюркських мов, санскриту (часто через уйгурську), мешканців Тибету, китайської і тунгуської і продовжує запозичення більш недавніми від російської мови, китайської і англійської мови. Комісії в Монгольській державі були зайнятою новою термінологією перекладу на монгольську, таким чином, монгольські слова такі як наприклад президент <jerönhijlögč> ("generalizer") і пиво шар айраг ("жовтий кумис") існують . Є абсолютно небагато кальок-перекладів, наприклад ‘населення’ <hün від Китайського rénkŏu (人口; населення).

[ред.] Морфологія

Сучасна монгольська є аглюнативною, виключно додаючи суфікс мовою; більшості суфіксів, часто складені з єдиної морфеми. Вона має багатий ряд морфем, щоб створити складніші слова від простого коріння. Наприклад, слово <Bajguullagynh> складається з кореневого <baj->, щоб ‘бути’, вставний <-g->, причинний <-uul-> (потім для ‘підстави’), похідний суфікс <–laga>, який формує іменники, створені дією (‘організація’) і складний суфікс <–ynh>, що означає що-небудь, це належить до зміненого слова (<-yn> був би родовим).

Деякі усні суфікси дериватів особливо продуктивні, наприклад <jar’-> для розмови, <jarilts->, щоб говорити один з одним. Формально, усні суфікси, які створюють незалежні слова, можуть грубо ділитися на три класи: завершальні дієслова, які можуть тільки бути використовуваним завершенням пропозиції, тобто <-na> (переважно майбутні або родові твердження) або –ø (другий імператив персони); дієприкметники (часто під назвою “Віддієслівні іменники”), які можуть бути використовуваним завершенням пропозиції або атрибутивно, тобто <-san> (ймовірно perfective, інший минулий час) або <-maar> (‘хочте’); і converbs, який може зв'язати пропозиції або функціонувати адвербальний, тобто <-ž> (готується для будь-якої адвербальної функції або нейтрально сполучає дві пропозиції) або <-tal> (дія головної пропозиції має місце, поки дія, виражена дієсловом, суфікс якого доданий, не починається).

Грубо, кажучи, монгольська мова має вісім відмінків: називний відмінок (немаркірований), родовий відмінок, давальний відмінок, знахідний відмінок, орудний відмінок, інструментальний, комутативний і направлений. Крім того, ряд postpositions існують, це зазвичай управляє родовим, орудним або комутативним відмінком або непрямою формою, тобто, корінь плюс іноді -Vn або для історичних причин, або аналогія (тому можливо, стаючи суфіксом атрибутивного випадку). Іменники можуть узяти присвійний для зворотного дієслова clitics, вказуючий, що відмічений іменник володіє темою пропозиції: <Bi najz(-) застигла лава alsan> я друг-[присвійний для зворотного дієслова] вбити-[доконаний вид] ‘я убив свого друга’. Є також швидше подібні на іменник прикметники, які будуть перетворені на іменники, беручи будь-який суфікс випадку, але не може функціонувати називний без багатофункціонального clitic <n’>. Множину не потрібно відмічти, але множинні суфікси стають ще і ще загальними.

Основна відмінність між сучасними діалектами - це вживання африкат дж, дз, ц, ч; виділяються свистячі-шиплячі діалекти (в яких присутні всі чотири звуки) та шиплячі діалекти (в яких існують лише дж, ч).

Структура сучасної мови відрізняється від давньої, серед іншого, відсутністю особово-предикативних часток.

Монгольська мова з давніх часів записувалася особливим вертикальним письмом. Цим письмом і досі користуються у китайській Внутрішній Монголії. У самій же Монголії починаючи з 1945 року було введено кирилицю з доданням двох літер (ө, ү). Кирилиця для запису монгольської мови використовується і досі.

[ред.] Група монгольських мов

Халха-монгольська мова, разом з мовою монгольської писемності, входить в монгольську мовну сім'ю. Ця сім'я ділиться на наступні групи: Північно-монгольські мови: бурятська, калмыцькиа, ордосська, хамниганска, ойратска Південно-монгольські мови: дагурська, шира-югурська, дунсянська, баоаньска, ту мова (монгорска),окремо стоїть могольска в Афганістані. Ці мови є досить близькими один до одного.

Відмінності між мовою монголів МР і мовою монголів Внутрішньої Монголії зачіпають фонетику, а також такі вельми варіатівні в межах монгольської сім'ї морфологічні параметри, як набір дієприслівникових форм і наявність/відсутність деяких периферійних відмінкових форм. Такого ж типу відмінності є між діалектами усередині як монгольської мови МР, так і усередині мови монголів Внутрішньої Монголії. Реально це одна мова, розділена державним кордоном, причому багато говорів представлено по обидві її сторони. До цього відноситься узагальнювальний термін сучасна монгольська мова; всього на ній говорить понад 5 млн. (по інших оцінках — до 6 млн.) осіб, тобто більше 3/4 всього монголомовного населення.Близько 6 тис. монголів живуть на Тайвані; 3 тис., по перепису 1989, жили в СРСР. Розділеність має наслідки в основному зовнішньомовного характеру: у МР і у Внутрішній Монголії різні літературні норми (у останньому випадку норма заснована на старопісьменній мові), крім того, діалекти Внутрішньої Монголії випробували на собі відчутний вплив китайскої мови ( в області лексики і інтонації).

[ред.] Історичні монгольські мови

При ще ширшому трактуванні поняття «Монгольська мова» розширюється не тільки географічно, але і історично, і тоді в нього включається загальномонгольська мова, що існувала приблизно до XII століття, а також старопісьменна монгольська мова — спільна літературна мова всіх монгольських племен з XIII по XVII століття. Діалектна основа останньої незрозуміла; фактично вона завжди була наддіалектной формою суто письмової комунікації, чому сприяло те, що не дуже точно передавала фонетичну зовнішність слів писемність (у основі своїй уйгурська), що нівелювала міждіалектні відмінності.

Можливо, ця мова сформувалася у якогось з монгольських племен, знищених або повністю асимільованих при виникненні імперії Чингисхану (імовірно, найманів). Прийнято вважати, що старопісьменну монгольську мову відображає стародавніший етап розвитку монгольських мов, чим будь-який з відомих монгольських діалектів; цим пояснюється його роль в порівняно-історичному вивченні монгольських мов.

У історії письмової мови виділяють стародавній (XIII—XV століття), прекласичний(XV—XVII вв.) і класичний (XVII — початок XX століття) етапи. Терміни, що часто зустрічаються, «давньомонгольська мова» і «середньомонгольська мова» застосовуються для позначення загального, хоч і діалектної роздробленої мови монгольських племен до XIII століття і в XIII-XV вв. відповідно. З XVII століття у зв'язку із створенням Зая-пандітой так званого ясного письма (тод бічиг), пристосованого до особливостей ойратських діалектів, і формуванням ойратської літературної мови класична старопісьменна монгольська мова стала уживатися в основному в східній частині монгольського ареалу — в Халхе (зовнішня Монголія) і Внутрішній Монголії;у Бурятії поступово сформувалась особлива бурятська форма старопісьменної монгольської мови. У Внутрішній Монголії старопісьменна мова використовується і понині. У Бурятії була введена писемність спершу на латинській (у 1931), а потім на кирилічній (у 1939) основі; у МНР кирилічна абетка була введена з 1945; там склалися нові літературні мови. У посткомуністичній Монголії, а частково і в Бурятії інтерес до старопісьменної мови в даний час відроджується; активно ведеться її викладання.

Мова пам'ятників так званої «квадратної писемності» XIII—XIV ст. через наявність ряду структурних особливостей іноді розглядається як особливий різновид монгольської мови, що широко розуміється.

[ред.] Письмові системи

Монгольська була написана баготьма абетками алфавітів за ці роки. Від Уйгурської абетки що пристосована до монгольської у 1208. Монгольська абетка використовувалась в Монголії до 1931, коли була введена латина, і остаточно кирилицю у 1937. Традиційний абетка була відмінена про-радянським урядом у 1941, і недовга спроба відродження традиційної абетки після 1990 була покинута через декілька років.

У Китаї, монгольська мова - разом з офіційною китайською мовою є в деяких регіонах, виключно Внутрішній Монголії. Традиційна абетка завжди використовивалась там, хоча кирилиця розглядалася також перед тим, як відбувлая Китайсько-радянська криза. Є два види письменної монгольської, що використовується у Китаї: класичний сценарій, який офіційний серед монголів в національному масштабі, і Ясний сценарій, використовував в основному у ойратів в Хінгані.

Змінена кирилиця, використовувана у монгольській мові, є як вказано нижче:

Кирилиця	Найменування	IPA	Переклад		Кирилиця	Найменування	IPA	Переклад
Аа	а	a	a		Пп	пэ	(pʰ ), (pʰʲ )	( p )
Бб	бэ	p,pʲ	b		Рр	эр	r,rʲ	r
Вв	вэ	w,wʲ	v		Сс	эс	s	s
Гг	гэ	ɡ,ɡʲ,ɢ	g		Тт	тэ	tʰ,tʰʲ	t
Дд	дэ	t,tʲ	d		Уу	у	ʊ	u
Ее	е	je	je		Үү	ү	u	ü
Ёё	ё	jɔ	jo		Фф	фэ~фа~эф	( f )	( f )
Жж	жэ	ʧ	ž		Хх	хэ~ха	x,xʲ	h
Зз	зэ	ʦ	z		Цц	цэ	ʦʰ	ts
Ии	и	i	i		Чч	чэ	ʧʰ	č
Йй	хагас и	j	j		Шш	ша~эш	ʃ	š
Кк	ка	( k ), (kʲ )	( k )		Щщ	ща~эшчэ	(sʧ )	( šč )
Лл	эл	ɮ,ɮʲ	l		Ъ ъ	хатуугийн тэмдэг	"
Мм	эм	m,mʲ	m		Ыы	эр үгийн ы	i:	y
Нн	эн	n,nʲ	n		Ьь	зөөлний тэмдэг	'	ʲ
Оо	о	ɔ	o		Ээ	э	e	e
Өө	ө	o	ö		Юю	ю	jʊ	ju
					Яя	я	ja	ja

Үү і Өө іноді пишуться як Vv і Єє, переважно, використовуючи Російське програмне забезпечення або клавіатури, що не підтримують їх.

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
монгольською мовою:
(переклад Мішіґійн Цедендорж)
 
 ГЭРЭЭСЛЭЛ

Нас барахын цагт
Намайг оршуулахдаа таминь
Өвгөн Днеприйн дэнжид
Өргөн налуу талбайд
Уужим газар харагдахаар
Усны шуугиан сонсогдохоор
Сайхан Украин нутгийн минь
Саруул талд тавиарай.
Тэрсүүд дайсны цусыг
Тэнүүн Украин нутгаас
Тэнгист урсгасан хойно
Тэнгэр бурханд залбирахаар
Тэрэлж уулсыг орхиж
Тэртээ бунхныд очно
Тэр цаг болтол би
Тэнгэр бурхныг мэдэхгүй
Намайг нутаглуулаад босоорой
Наадах дөнгөө эвдээрэй
Дайсны халуун цусанд
Дайчин зоригоо хатаагаарай
Найртай хүн ард минь
Намайгаа бүү мартаарай
Жаргалтай шинэ орондоо
Жавхалантай үгээр дурсаарай.

(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)