Фейнберг Самуїл Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фейнберг.
Фейнберг Самуїл Євгенович
Основна інформація
Дата народження 14 (26) травня 1890[1][2][…]
Місце народження Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[4]
Дата смерті 22 жовтня 1962(1962-10-22)[4][2][…] (72 роки)
Місце смерті Москва, СРСР[4]
Поховання Головинське кладовище
Громадянство Російська імперія, Російська СФРР і СРСР
Професії піаніст, композитор, музичний педагог
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі Гольденвейзер Олександр Борисович[5]
Відомі учні Evgeny Golubevd, Мержанов Віктор Карпович і Gennady Cherkasovd
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія
Q: Цитати у Вікіцитатах

Самуїл Євгенович Фейнберг (14 (26) травня 1890, Одеса — 22 жовтня 1962), Москва — радянський піаніст, музичний педагог, композитор. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937). Лауреат Державної премії (1946).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

1894 року разом з сім'єю переїхав з Одеси до Москви.

Почав навчатися музики у А. Ф. Йенсена, надалі учень О. Б. Гольденвейзера (фортепіано) та М. С. Жиляева (композиція).

В 1911 закінчив Московську консерваторію підготувавши до виконання всі 48 прелюдій і фуг з циклу І. С. Баха «Добре темперований клавір» (через півстоліття Фейнберг цілком записав цей твір).

Після оголошення Першої світової війни був призваний до армії, проте захворів черевним тифом і в 1915 був демобілізований, повернувшись до концертної діяльності.

В 1920-х роках гастролював в Італії та Німеччині — за словами Є. М. Браудо, «блискуча моторика Фейнберга і дуже висока музикальність справили на німецьку публіку, що звикла до менш складного та виразного піанізму, враження чогось небувало свіжого»[6].

З 1922 професор Московської консерваторії, з 1936 завідував кафедрою.

Помер 22 жовтня 1962. Похований у Москві на Головинському кладовищі.

Виконавська творчість[ред. | ред. код]

Фейнберг був близький до А. Н. Скрябіна і став помітним виконавцем його музики. У його виконанні вперше прозвучав ряд творів С. С. Прокоф'єва, Н. Я. Мясковського та інших авторів. Крім того, в репертуар Фейнберга входили твори І. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шопена, Р. Шумана.

Музичні твори[ред. | ред. код]

Фейнберг компонував музику з 11 років. Найзначніші його твори — три концерти для фортепіано з оркестром (1931, 1944, 1947) і 12 фортепіанних сонат, датованих з 1915 по 1962 рік. Концерт № 3 записаний піаністом В. В. Буніним, соната для скрипки та фортепіано — І. Тен-Берг та М. Шефером.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

Фейнбергу належить монографія «Піанізм як мистецтво» (М.: Музика, 1965, друге видання 1969) і ряд статей, зібраних у книгу «Доля музичної форми» (М.: Радянський композитор, 1984).

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Учні[ред. | ред. код]

Вихованцями Фейнберга в Московській консерваторії були Віктор Мержанов, Володимир Натансон, Ніна Ємельянова, Віктор Бунін, Леонід Зюзін, Людмила Рощина, Зінаїда Ігнатьєва та багато інших.

Премії та досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122661672 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ а б в Фейнберг Самуил Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20210104181245/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/later-russian-schools/later-russian-schools
  6. ↑ Е. Браудо. Советские музыканты в Германии // «Правда», 1927.

Література[ред. | ред. код]

  • О. Черников. Скромный гений и его житие // «Музыка и время», 2003, № 8.
  • О. Черников. Рояль и голоса великих. — Ростов-н/Д: Феникс, 2011. (Серия: Музыкальная библиотека) ISBN 978-5-222-17864-5
  • Самуил Евгеньевич Фейнберг (1890–1962). 120 лет со дня рождения. — М.: Научно-издательский центр "Московская консерватория", 2011. — 144 с. ISBN: 978-5-89598-265-5
  • Rimm R. The composer-pianists: Hamelin and The Eight. — Portland: Amadeus Press, 2002.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фейнберг_Самуїл_Євгенович&oldid=34679664