Хлопичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Хлопичі
Хлопиці

пол. Chłopice
Колишня церква

Координати 49°58′00″ пн. ш. 22°40′59″ сх. д. / 49.96667000002777569989° пн. ш. 22.68333000002778022° сх. д. / 49.96667000002777569989; 22.68333000002778022Координати: 49°58′00″ пн. ш. 22°40′59″ сх. д. / 49.96667000002777569989° пн. ш. 22.68333000002778022° сх. д. / 49.96667000002777569989; 22.68333000002778022

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ярославський повіт
Гміна Хлопиці
Перша згадка 1435
Населення 955 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-561
Автомобільний код RJA
SIMC 0599764
GeoNames 774530
OSM r6757688  ·R
Хлопичі Хлопиці. Карта розташування: Польща
Хлопичі Хлопиці
Хлопичі
Хлопиці
Хлопичі
Хлопиці (Польща)
Хлопичі Хлопиці. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Хлопичі Хлопиці
Хлопичі
Хлопиці
Хлопичі
Хлопиці (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Хлопичі[2], або Хлопиці (пол. Chłopice) — село в Польщі, у центр однойменної гміни Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 955 осіб (2011[1]).

Назва[ред. | ред. код]

Ян Длугош згадує село «Хлопиче», очевидно, користуючись давньоруськими документами і читаючи в назві останню літеру «Ѣ» відповідно до польського прочитання як «е», хоча українці читали її як «і» та вживали в такій вимові (Іван Огієнко). Надалі польська влада спольщила назву на «Хлопіце», хоча українці продовжували називати село Хлопичами.[джерело?]

Історія[ред. | ред. код]

Перші наявні документи про село датовані 1435 і 1444 роками. Після анексії Галичини Польщею була почата колоніальна політика латинізації і полонізації українських земель.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Релігія[ред. | ред. код]

За давніми переказами вже в середині XIV ст. в селі стояла дерев'яна церква, зруйнована коло 1550 р., а в 1490 р. Михайло Корнякт збудував каплицю. Наступну дерев'яну каплицю звели у 1688 р. коштом короля Яна ІІІ Собеського. Церкву в селі збудували коштом Софії Римовської з Марковських у 1761 р. на місці попередньої каплиці. У 1763 р. церкву освятив перемиський унійний єпископ Атаназій Шептицький. Однак уже 23 грудня 1788 р. австрійський уряд забрав церкву під костел, хоча короткочасно в 1868—1875 р. вона служила церквою. В костелі збереглося оригінальне внутрішнє церковне облаштування XVIII ст. з наступними нашаруваннями — поліхромія у візантійському стилі (реставрована краківськими реставраторами в 1958—1960 і 1998—2000 роках), внутрішнє оздоблення у стилі бароко, кілька ікон XIX ст. (ймовірно, 1868—1875 р.). Однак немає вже ікони «Мадонни» з 1490 р. — її викрали в 1992 р., наявна тільки копія.

Позбавлені церкви, українці остаточно латинізувалися (на 1830 рік залишилося тільки 6 греко-католиків, які належали до парохії Боратин) і спольщились.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 470 100 324 46
Жінки 485 86 292 107
Разом 955 186 616 153

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хлопичі

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Злодійська ватага // Діло. — 1933. — № 94 (13333) (14 квіт.). — С. 5.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]