Хрін звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хрін звичайний
Armoracia rusticana10.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Brassicales
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Хрін (Armoracia)
Вид: Хрін звичайний
Біноміальна назва
Armoracia rusticana
G.Gaertn., B.Mey. & Scherb., 1800
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Armoracia rusticana
EOL: 583956
IPNI: 278747-1
ITIS logo.jpg ITIS: 23044
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3704
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-2652952
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Armoracia rusticana

Хрін звичайний (Armoracia rusticana P.G. Gaertn., B. Mey. & Scherb) — багаторічна трав'яна рослина висотою 40-150 см з родини хрестоцвітих, коріння якої вживають як приправу до їжі, у консервуванні та в домашньому лікуванні. Поширена по всій території Україні.

Опис[ред.ред. код]

Коріння хрону

Корінь м'ясистий, товстий. Стебло пряме, гіллясте. Прикореневе листя велике, довгасто-округле, зарубчасте по краю, з довгими черешками, нижні — стеблові, перистороздільні, середні — довгасто-ланцетні, верхні — лінійні. Цвіте у червні — липні. Квітки білі. Плід — овальний стручок.

Хрін звичайний поширений в Україні, європейській частині Росії, в Західному і Середньому Сибіру. Росте на вогких луках, по берегах річок і сміттєвих місцях, культивують у городах.

Використання[ред.ред. код]

Коріння хрону їстівні і служать приправою до різних страв. Молоде свіже листя додають у салати і супи, використовують при засолюванні капусти, огірків та помідорів. Гострий запах тертому хрону надають ефірне і гірчичне масла. У неочищених коренях дуже довго зберігається вітамін С, а в подрібнених і залишених відкритими він губиться за 1 год. Натертий хрін рекомендується відразу ж залити оцтом, так як в кислому середовищі вітамін С не руйнується.

Лікарською сировиною служить коріння.

Заготівля[ред.ред. код]

Викопують його восени, обтрушують від землі, засипають піском і зберігають у підвалі. Використовують у міру необхідності.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Корені містять вуглеводи (глюкозу, галактозу, арабінозу), сапоніни, вітаміни С, Bi і ВГ, флавоноїди, гірчичне масло і тіоглікозіди. У листках знайдені алкалоїди, вітамін С, каротин, флавоноїди та мінеральні солі (кальцій, калій і фосфор).

Свіжий сік багатий лізоцимом, здатним викликати розчинення мікробної стінки, створюючи антибактеріальний бар'єр в організмі. Лізоцим в медичній практиці застосовують як антисептичний засіб.

Хрін має відхаркувальну, протицинготну, протизапальну, антимікробну, болезаспокійливу дії.

Ефірне масло в малих концентраціях подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується посиленням секреції залоз різних відділів кишечника і посилює його перистальтику.

Алілове гірчичне масло в хрені знаходиться не у вільному стані, а в складі сінігрину — С10Н16KNS2О9, який під дією фермента мірозину розщеплюється на цукор, кислу сірчанокалієву сіль і гірчичне масло.

Розведений сік хрону застосовують при гастритах із зниженою кислотністю, млявому скорочення кишечника і недостатній функції жовчних шляхів.

Місцево сік використовують для полоскання горла, рота, при зубному болю, при гнійних ранах, як подразнювальний засіб при радикулітах, ревматизмі, невралгії, ішіасі, місцевій шолудивості, себореї і гнійних процесах шкіри.

Встановлено лікувальний ефект хрону при хронічному коліті та холециститі. При ударах і дерматомікозах його накладають у вигляді пластирів. Примочки або маски з кашки роблять для видалення веснянок і пігментних плям, і у суміші з тертими яблуками його рекомендується наносити на обличчя з в'ялою, пористою шкірою.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]