Царська вода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тільки-но приготована царська водка безбарвна, однак набуває оранжевого кольору через декілька секунд.

Царська вода (іноді — царська водка) — суміш концентрованих кислотазотної HNO3 (1 об'єм) і соляної HCl (3 об'єми).

Є рідиною жовтого кольору, яка пахне хлором і окислами азоту. Надзвичайно сильний окиснювач, завдяки виділенню атомарного хлору (Cl) та хлористого нітрозилу (NOCl) в результаті реакцій:

3\operatorname{HCl} + \operatorname{HNO}_3 \rightarrow \operatorname{2[Cl]}\uparrow + \operatorname{NOCl}\uparrow + 2\operatorname{H}_2\operatorname{O}

2\operatorname{NOCl}\rightarrow 2\operatorname{NO}\uparrow + \operatorname{Cl}_2\uparrow

Розчиняє більшість металів, зокрема золото, за що й отримала від алхіміків назву царська водка, оскільки золото вважалося «царем металів». Не розчиняє родій (Rh), тантал (Ta) та іридій (Ir).

Реакція з золотом[ред.ред. код]

Au + HNO3 + 4HCl → H[AuCl4] + NO + 2H2O

Застосування[ред.ред. код]

Царська вода має сильну розчинну здатність щодо ряду металів, зокрема золота. Застосовується як реактив у хімічних лабораторіях, під час афінажу золота (Au) та платини (Pt), отриманні хлоридів металів тощо.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Коли під час другої світової війни Німеччина вдерлася до Данії, угорський хімік Дьєрдь де Гевеші розчинив золоті медалі німецьких лауреатів Нобелівської премії Макса фон Лауе та Джеймса Франка в царській водці, щоб запобігти захопленню їх нацистами. Він розташував розчини на поличці в Інституті Нільса Бора як звичайні хімікати. Після війни де Гевеші повернувся, знайшов розчини там, де він їх залишив, і виділив золото з кислоти. Золото було повернуто до Шведської королівської академії наук і Нобелівського фонду, які переплавили медалі та знову вручили їх Лауе і Франку[1].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Stephan Schwarz. «The case of the bottled Nobel medals» (pdf). Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2012-05-13. 

Література[ред.ред. код]