Дьєрдь де Гевеші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дьєрдь де Гевеші
угор. Hevesy György
George de Hevesy.jpg
Народився 1 серпня 1885(1885-08-01)
Будапешт, Угорщина
Помер 5 липня 1966(1966-07-05) (80 років)
Фрайбург, Німеччина
Громадянство ФРН ФРН
Галузь наукових інтересів Хімія
Заклад Будапештський університет, Копенгагенський університет, Університет Фрайбурга, Стокгольмський університет
Alma mater Будапештський університет
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1943)
Ця стаття можливо потребує вичитки, щоб виправити в ній стилістичні, граматичні, орфографічні та інші мовні помилки. Будь ласка, допоможіть виправити можливі мовні помилки. (травень 2012)

Дьєрдь де Геве́ші (відомий також як Гео́рг Чарльз де Геве́ші та Георг Карл фон Гевеші угор. Hevesy György, нім. Georg Karl von Hevesy, * 1 серпня 1885, Будапешт, Угорщина — † 5 липня 1966, Фрайбург, ФРН) — угорський хімік, почесний академік Угорської АН, іноземний член Лондонського королівського товариства (1939), лауреат Нобелівської премії з хімії (1943)

Зміст

Біографія [ред.]

У 1908 закінчив Будапештський університет.

Професор університетів:

Коли під час Другої світової війни німецькі війська в квітні 1940 р. окупували данську столицю Копенгаген, Георг Гевеші розчинив золоті нобелівські медалі німецьких фізиків Макса фон Лауе і Джеймса Франка в царській горілці, щоб сховати їх від німецьких окупантів. Фон Лауе і Франк перебували в опозиції з націонал-соціалізмом в Німеччині та довірили свої медалі Нільса Бора, щоб запобігти конфіскації в Німеччині. Німцями прийняття і носіння нобелівських медалів було заборонено після того, як противник націонал-соціалізму Карл фон Осецький у 1935 році отримав Нобелівську премію миру. Після закінчення війни де Гевеші екстрагував заховане в царській горілці золото і передав його Шведської королівської академії наук, яка виготовила нові медалі і передала їх фон Лауе і Франку.[1]

Перше використання радіоізотопів [ред.]

У 1911 році молодий студент Гевеші працював в Манчестері з радіоактивними матеріалами, через бідность жив в гуртожитку. З часом Гевеші почав підозрювати, що в їдальні гуртожитку для приготування їжі використовували недоїдки, часом досить старі, судячи за смаком. Щоб перевірити свою гіпотезу, він додав до недоїдків невелику кількість радіоактивних матеріалів. Через кілька днів, коли було видано подібну страву, він взяв зразок і за допомогою простого електроскопа підтвердив свої побоювання — їжа була радіоактивною. Ця нецікава історія часто використовується як приклад дослідницької натури вченого, але він був зайнятий і серйознішими роботами в даній сфері, застосовуючи радіотрейсери для мічення свинцю.[2]


Основні роботи [ред.]

Визнання заслуг [ред.]

Нобелівська премія з хімії (1943). Міжнародна премія «Атом для світу» (1959).

Твори [ред.]

  • Adventures in radioisotope research. The collected papers, v. 1-2, Oxf., 1962
  • В рос. пер. — Радіоактивні індикатори, їх застосування в біохімії, нормальної фізіології та патологічної фізіології людини і тварин, М., 1950.

Література [ред.]

  • Мельников В. П., Георг Хевеши, "Журнал Всес. хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва ", 1975, т. 20, № 6, с. 656.

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Nobelprize.org
  2. ↑ The uses of radiotracers in the life sciences . Thomas J Ruth 2009 Rep. Prog. Phys. 72 016701 (23pp) doi: 10.1088/0034-4885/72/1/016701
1901—1925

Вант-Гофф (1901) • Е. Фішер (1902) • Арреніус (1903) • Рамзай (1904) • Беєр (1905) • Муассан (1906) • Бюхнер (1907) • Резерфорд (1908) • Оствальд (1909) • Валлах (1910) • Кюрі (1911) • Гріньяр / Сабатьє (1912) • Вернер (1913) • Річардс (1914) • Вільштеттер (1915) • Габер (1918) • Нернст (1920) • Содді (1921) • Астон (1922) • Прегль (1923) • Зігмонді (1925)
1926—1950

Сведберг (1926) • Віланд (1927) • Віндаус (1928) • Гарден / фон Ейлер-Хельпін (1929) • Фішер (1930) • Бош / Бергіус (1931) • Ленгмюр (1932) • Юрі (1934) • Фредерік / Ірен Жоліо-Кюрі (1935) • Дебай (1936) • Говорт / Каррер (1937) • Кун (1938) • Бутенандт / Ружичка (1939) • де Хевеші (1943) • Ган (1944) • Віртанен (1945) • Самнер / Нортроп / Стенлі (1946) • Робінсон (1947) • Тіселіус (1948) • Джіок (1949) • Дільс / Альдер (1950)
1951—1975

Макміллан / Сіборґ (1951) • Мартін / Сінг (1952) • Штаудінгер (1953) • Полінг (1954) • дю Віньо (1955) • Гіншелвуд / Семенов (1956) • Тодд (1957) • Сенгер (1958) • Гейровський (1959) • Ліббі (1960) • Калвін (1961) • Перуц / Кендрю (1962) • Циглер / Натта (1963) • Ходжкін (1964) • Вудворд (1965) • Маллікен (1966) • Ейген / Норріш / Портер (1967) • Онсагер (1968) • Бартон / Хассель (1969) • Лелуар (1970) • Герцберг (1971) • Анфінсен / Мур / Стайн (1972) • Е.О. Фішер / Вілкінсон (1973) • Флорі (1974) • Корнфорт / Прелог (1975)
1976—2000

Ліпскомб (1976) • Пригожин (1977) • Мітчелл (1978) • Браун / Віттіг (1979) • Берг / Гілберт / Сенгер (1980) • Фукуї / Гофман (1981) • Клуг (1982) • Таубе (1983) • Мерріфілд (1984) • Гауптман / Карлі (1985) • Хершбах / Лі Ян / Полані (1986) • Крам / Лен / Педерсен (1987) • Дайзенгофер / Хубер / Міхель (1988) • Олтмен / Чек (1989) • Корі (1990) • Ернст (1991) • Рудольф Маркус (1992) • Малліс / Сміт (1993) • Ола (1994) • Крутцен / Моліна / Роуленд (1995) • Керл / Крото / Смолі (1996) • Бойєр / Вокер / Скоу (1997) • Кон / Попл (1998) • Зевейл (1999) • Хігер / Мак-Діармід / Сіракава (2000)
2001—дотепер
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дьєрдь_де_Гевеші&oldid=12420468