Дьєрдь де Гевеші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дьєрдь де Гевеші
угор. Hevesy György
George de Hevesy.jpg
Народився 1 серпня 1885(1885-08-01)
Будапешт, Угорщина
Помер 5 липня 1966(1966-07-05) (80 років)
Фрайбург, Німеччина
Громадянство ФРН ФРН
Галузь наукових інтересів Хімія
Заклад Будапештський університет, Копенгагенський університет, Університет Фрайбурга, Стокгольмський університет
Alma mater Будапештський університет
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1943)

Дьєрдь де Геве́ші (відомий також як Гео́рг Чарльз де Геве́ші та Георг Карл фон Гевеші угор. Hevesy György, нім. Georg Karl von Hevesy, * 1 серпня 1885, Будапешт, Угорщина — 5 липня 1966, Фрайбург, ФРН) — угорський хімік, почесний академік Угорської АН, іноземний член Лондонського королівського товариства (1939), лауреат Нобелівської премії з хімії (1943)

Біографія[ред.ред. код]

У 1908 закінчив Будапештський університет.

Професор університетів:

Коли під час Другої світової війни німецькі війська в квітні 1940 р. окупували данську столицю Копенгаген, Георг Гевеші розчинив золоті нобелівські медалі німецьких фізиків Макса фон Лауе і Джеймса Франка в царській горілці, щоб сховати їх від німецьких окупантів. Фон Лауе і Франк перебували в опозиції з націонал-соціалізмом в Німеччині та довірили свої медалі Нільса Бора, щоб запобігти конфіскації в Німеччині. Німцями прийняття і носіння нобелівських медалів було заборонено після того, як противник націонал-соціалізму Карл фон Осецький у 1935 році отримав Нобелівську премію миру. Після закінчення війни де Гевеші екстрагував заховане в царській горілці золото і передав його Шведської королівської академії наук, яка виготовила нові медалі і передала їх фон Лауе і Франку.[1]

Перше використання радіоізотопів[ред.ред. код]

У 1911 році молодий студент Гевеші працював в Манчестері з радіоактивними матеріалами, через бідность жив в гуртожитку. З часом Гевеші почав підозрювати, що в їдальні гуртожитку для приготування їжі використовували недоїдки, часом досить старі, судячи за смаком. Щоб перевірити свою гіпотезу, він додав до недоїдків невелику кількість радіоактивних матеріалів. Через кілька днів, коли було видано подібну страву, він взяв зразок і за допомогою простого електроскопа підтвердив свої побоювання — їжа була радіоактивною. Ця нецікава історія часто використовується як приклад дослідницької натури вченого, але він був зайнятий і серйознішими роботами в даній сфері, застосовуючи радіотрейсери для мічення свинцю.[2]

Основні роботи[ред.ред. код]

Визнання заслуг[ред.ред. код]

Нобелівська премія з хімії (1943). Міжнародна премія «Атом для світу» (1959).

Твори[ред.ред. код]

  • Adventures in radioisotope research. The collected papers, v. 1-2, Oxf., 1962
  • В рос. пер. — Радіоактивні індикатори, їх застосування в біохімії, нормальної фізіології та патологічної фізіології людини і тварин, М., 1950.

Література[ред.ред. код]

  • Мельников В. П., Георг Хевеши, "Журнал Всес. хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва ", 1975, т. 20, № 6, с. 656.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Nobelprize.org
  2. The uses of radiotracers in the life sciences . Thomas J Ruth 2009 Rep. Prog. Phys. 72 016701 (23pp) doi: 10.1088/0034-4885/72/1/016701