Цистерна Філоксена
| Цистерна Філоксена | |
|---|---|
|
| |
| 41°00′27″ пн. ш. 28°58′28″ сх. д. / 41.00750000002777540° пн. ш. 28.974444444471779° сх. д.Координати: 41°00′27″ пн. ш. 28°58′28″ сх. д. / 41.00750000002777540° пн. ш. 28.974444444471779° сх. д. | |
| Країна |
 Туреччина |
| Тип | давньоримська цистернаd |
| Стиль | Архітектура Візантійської імперії |
  Цистерна Філоксена Цистерна Філоксена (Туреччина) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Цистерна Філоксе́на (грец. Κινστέρνα Φιλοξένου) або Бінбірдире́к (з тур. Binbirdirek — 1001 колона) — стародавнє підземне водосховище Константинополя, друге за величиною після Цистерни Базиліки[1]. Розташована в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет між древніми форумом Костянтина і іподромом. Вхід розташований за адресою İmran Öktem Sokak 4. Нині цистерна відреставрована та відкрита для відвідування туристів.
Історія[ред. | ред. код]
Цистерна Філоксена — одна з найстаріших в місті вона була побудована в V столітті під міським палацом (часто стверджується, що це був палац Антіоха)[2]. Відповідальним за будівництво був якийсь сенатор Філоксен, який, можливо, почав його ще за часів імператора Костянтина I (IV століття)[1].
Цистерна була відновлена імператором Юстиніан I в 528 році після того, як в 475 році повністю згорів палац, який знаходився нагорі. До середини XII століття водосховище постачав акведук Валента (головний в місті), а потім — накопичувальна цистерна Пери та атмосферні опади[3]. Після завоювання османами Константинополя в 1453 році водосховище прийшло в запустіння.
Воно було знову виявлено лише в XVII столітті при будівництві будинку Фазлі-паші[2]. До цього періоду відноситься легенда про жінку на ім'я Джевахірлі Ханим Султан, яка нібито заманювала до себе в будинок чоловіків, вбивала їх і скидала їх тіла в цистерну[1]. Марк Твен у своїх подорожніх нотатках від 1860 року сповіщає, що в цистерні Бінбірдирек розмістилися майстерні по роботі з шовком[3][4].
Мабуть, надалі резервуар був знову покинутий. Поступово в його склепіннях утворилися дірки, куди люди почали скидати сміття. Дірки все розширювалися, і в підсумку при розчищенні водосховища в 2002 році звідти вивезли понад 7 тисяч вантажівок зі сміттям[1]. Сьогодні цистерна відреставрована і перетворена в музей; її приміщення часто використовується для проведення виставок, концертів, бенкетів, весіль та інших урочистостей.
Деякі дослідники вважають, що ототожнення цистерни Бінбірдирек із цистерною Філоксена є помилковим[5].
Опис[ред. | ред. код]
Резервуар має площу 3640 м² (64 × 56,4 м), його ємність становить 40,000 м³[2]. Він являє собою гіпостильна залу, цегляні склепіння якої спираються на 224 мармурові колони. Вони збудовані в 16 рядів по 14 штук, висота коливається в межах 14-15 метрів. Матеріал для колон добувався на сусідньому острові Мармара[2]. Посередині кожна з них оперезана мармуровим кільцем. Більшість колон разом з капітелями помічені надписами з декількох літер грецькою мовою (ймовірно, це підписи бригадирів артілей, які виготовили колони)[3]; за іншими даними, це масонські знаки[2].
Спочатку цистерна мала три яруси, що з'єднуються сходами. Нижній, мабуть, призначався для виведення мулу і зайвої води. Зараз він недоступний[3].
В ході реставрації цистерну не стали розчищати до дна, тому нижня частина кожної колони ховається в купах історичного сміття[5]. Однак виритий посередині басейн дає можливість оцінити справжній розмір колон.
Із турецького слово «Бінбірдтрек» перекладається як «1001 колона», хоча насправді в цистерні їх всього 224.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г veryturkey.com. veryturkey.com (англ.). Процитовано 6 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д Müller-Wiener, 1977, с. 280—281
- ↑ а б в г theatron.byzantion.ru — ВИЗАНТИЙСКАЯ ДЕРЖАВА. theatron.byzantion.ru (рос.). Процитовано 6 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ stambul4you.ru. stambul4you.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 6 березня 2021.
- ↑ а б Іванов С. А., 2011 року, з. 212—213
|
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||