Масонство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Символ вільних каменярів

Масо́нство (франкмасонство фр. Franc-maçonnerie, англ. Freemasonry, «вільне мулярство») — морально-етичний рух у вигляді закритої організації. Найбільш поширене означення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

Витоки масонства[ред.ред. код]

Масонські ложі спочатку були ложами (цехами) будівельників, що займались будівництвом храмів. Назва масон та франкмасон походить від фр. franc-maçon (у старофранцузькій masson, англ. freemason), вживається також буквальний переклад цієї назви — вільний каменяр, адже саме слово масон означає «каменяр» або «муляр». З часом поряд зі справжніми будівельниками, так званими «оперативними масонами», в ложах стали з'являтися люди, які безпосередньо не будували церковні будівлі, але мали на меті будівництво духовного символічного Храму, їх стали називати «спекулятивними» (від англ. speculative — «теоретичний», «гіпотетичний», «дослідницький»).

Масонство існує у формі місцевих лож — зазвичай невеликих груп чисельністю до 40-50 осіб, об'єднаних територіально, існують ложі більші за чисельністю. Місцеві ложі засновуються Великою Ложею, яка служить для них материнською. Як правило, в одній країні існує тільки одна «Велика Ложа». У США, однак, «Велика Ложа» є в кожному штаті. На чолі Великої Ложі знаходиться Великий Майстер, якого обрали з числа братів (масонів). Масонство називають орденом, якщо говорять про нього, як про організовану спільноту людей, або братством, маючи на увазі або підкреслюючи братський характер відносин між членами лож (масонами).

Перші масонські ложі були засновані в XVII столітті в Англії, організаційно масонство оформилося з виникненням першої Великої Ложі в 1717 році в Лондоні, що стала згодом[1] Об'єднаною Великою Ложею Англії (ОВЛА) (UGLE — United Grand Lodge of England (англ.)), і яку називають материнською для всього масонства. Основною версією походження масонства вважається версія про походження від середньовічних корпорацій будівельників-каменярів, проте існують теорії про давніше походження масонства, початок якого виводиться від орденів тамплієрів і гільдій каменярів XIII століття.

Правила, яких дотримується і на яких побудовано масонство, називаються ладмарками. Вони залишаються незмінними з давніх давен. Одним з авторитетних джерел традиційного масонського права є Конституції Андерсона, опубліковані Великою Ложею Англії (сучасна) 25 березня 1722 р.

Структура і членство[ред.ред. код]

Англійський масон XIX століття

Первинною організацією в масонстві є ложа. Кожен масон має належати до певної ложі. Окремі Ложі об'єднуються у Велику Ложу (в деяких країнах Велика Ложа називається «Великий Схід»). Першою Великою Ложею була Об'єднана Велика Ложа Англії, яка створена шляхом об'єднання чотирьох лож у 1717 р. Крім того Великі Ложі мають свої власні Статути та Конституції.

За правилами регулярного масонства, на території однієї країни може діяти тільки одна Велика Ложа. В державах, які мають федеративний чи конфедеративний устрій, або якщо держава іншим чином складається з окремих «держав» (штатів, королівств), можуть існувати Великі Ложі для кожного суб'єкта федерації тощо. Так, наприклад, у США у кожному штаті діє окрема Велика Ложа, окремі великі ложі мають Англія та Шотландія. Але, наприклад, у Швейцарії, яка хоч і є конфедерацією, діє одна Велика Ложа для всіх кантонів. Кожною ложею керує Достойний Майстер, який обирається ложею, а Великою Ложею керує відповідно Великий Майстер.

Особливим різновидом лож є дослідницькі ложі (lodge of research), як наприклад, відома ложа Lodge Quatuor Coronati, No. 2076 (London, UK; [3]) Діяльність таких лож спрямована на дослідження масонської історії, філософії, символізму тощо.

Масоном може стати віруючий повнолітній (зазвичай від 21 року) чоловік. Жінки не приймаються. Давня масонська традиція встановлює, що кандидат має бути людиною «вільною і доброї слави». У давнину, у середньовіччі, «бути вільним» розуміли буквально. Тепер це розуміють дещо ширше: масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення. Кандидат має пройти численні перевірки і довести щирість свого бажання стати вільним муляром, готовність виконувати обов'язки, які покладаються на масона, прагнення до духовного та інтелектуального розвитку. За масонськими правилами, не може бути прийнятий кандидат, який хоче вступити до братства, керуючись мотивами матеріальної вигоди, кар'єри, а також простою цікавістю.

Зустрічаються також вирази «нерегулярне» масонство, або «нерегулярні» ложі, цей вираз застосовується до організацій, що, хоча й іменують себе масонськими, не належать до загальносвітової мережі масонських лож і не дотримуються ландмарок (тобто засадничих незмінних принципів масонства).

Ідеологія і символіка[ред.ред. код]

«Всевидяче Око» — масонські символи на купюрі 1 долар США

Масонство позиціюється як морально-етична система, виражена в алегоріях та ілюстрована символами. Більшість символіки запозичено з іудаїзму й християнства, в ритуалах відіграються легенди з біблійними персонажами. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства включає в себе зовнішні елементи як християнства, так й інших релігій.

Кожен масон шанує Бога, перебуваючи в масонстві, до нього звертаються, як до «Великого Будівельника (Архітектора) Всесвіту», і допускається сповідування будь-якої традиційної релігії. Проте дискусії з релігійних і політичних питань виключаються з масонських зборів, у масонстві немає своєї теології. Кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов у ложу, а його велика увага до його релігії вітається. Визнання віри в Бога як базису масонства і його принципів сходить до засновників сучасного спекулятивного масонства[2]на початку XVIII ст. і цього дотримується домінуюча більшість світового масонства (так зване регулярне або консервативне масонство), робиться акцент на обов'язковому монотеїзмі.

Масонство не є самостійною релігією або заміною релігії, масонська філософія не стосується релігійних поглядів своїх членів і не коригує їх.[3]Масонська морально-етична система і філософія спирається на віру своїх членів в Бога, залишаючи для кожного масона свободу належати чи не належати до певної релігії чи конфесії.

Історія масонства[ред.ред. код]

Точної дати виникнення масонства назвати не можна. Утворювалось масонство поступово, і його коріння заховане в давнині. Найстаріші в світі протоколи зібрань масонської ложі зберігаються в Великій Ложі Шотландії, це — протоколи зібрань ложі Aitchison's Haven. Перший запис в цій книзі протоколів зібрань ложі датований 09 січня 1598 р., (тобто 1599 р., бо до 1602 р. новий рік в Шотландії починався з 25 березня). Але в наш час ця ложа вже не існує.

Найдавніші у світі протоколи зібрань досі діючої ложі належать також одній з лож під юрисдикцією Великої Ложі Шотландії — Ложі Единбурга № 1 (The Lodge of Edinburgh (Mary's Chapel), No.1). Ці протоколи ведуться з початку робіт ложі з 31 липня 1599 року і досі. Найстарішим у світі приміщенням ложі (масонський храм) вважається капела Св. Іоанна в Единбурзі в Шотландії (St. John's Chapel, Edinburgh) — 1736 р. Найстарішою у світі цілком спекулятивною ложею (тобто не пов'язаною з ремеслом оперативних каменярів) вважається Haughfoot Lodge в Шотландії, яка збирається з 22 грудня 1702 р.

Перша у світі Велика Ложа — Велика Об'єднана Ложа Англії — заснована 24 червня 1717 р., перша Велика Ложа вважається «материнською» для інших Великих Лож.

Найдавнішим масонським документом вважається манускрипт «Поема про моральний обов'язок»? відоміший як манускрипт «Regius», який історики датують 1390 р. Він містить викладення правил, якими повинні були керуватися масони (в той час масони дійсно займалися будівництвом, тобто масонство було «оперативним»). Наступним за «Regius» по давності масонським манускриптом вважається манускрипт «Cooke», який був опублікований в Р.Спенсером в Лондоні в 1861 році під редакцією Метью Кука (Matthew Cooke) від якого і отримав своє ім'я. Цей манускрипт датується приблизно 1450 р. Конституція масонів м. Страсбург датується 1459 р.

Щодо перших осіб, які стали спекулятивними масонами, то найдавніші письмові дані про вступ у ложу спекулятивних даних є відносно прийняття Еліаса Ешмола (Elias Ashmole) у 1646 та Роберта Морея (Robert Moray) у 1641. Але вони не вважаються найпершими спекулятивними масонами — лише найпершими, про кого є письмові згадки.

Як стають масонами і масонські ступені[ред.ред. код]

Вимоги до кандидатів[ред.ред. код]

Основні вимоги до кандидатів випливають із загальних принципів руху. Кандидат підтверджує свою віру в Бога, Вище Буття. Кандидат повинен бути зрілого віку (у більшості Великих Лож світу не менше 21 року), прийняти рішення стати масоном з власної волі, мати гарну репутацію, не мати проблем з громадянським законом, тобто бути «вільним і доброї слави».

Традиційне правило при вступі в Орден звучить як «щоб бути масоном, запитай про це масона», «2 be 1 ask 1», ініціатива щодо прийняття в члени ложі повинна виходити від кандидата. Кандидат може звернутися в Ложу за місцем проживання. Для вступу до ложі потрібні рекомендації її дійсних членів, так чи інакше вступу передує певний період знайомства з масонами, які рекомендують кандидата. У деяких юрисдикціях потрібно, щоб кандидат просив про вступ 3 рази, однак це стає все менш поширеним. У деяких юрисдикціях інформація про вступ відкрита для того, щоб потенційний кандидат знав, де знайти додаткову інформацію.

Рішення про його вступ до ложі приймається закритим голосуванням. Члени, які голосують за вступ, використовують білі камені (в ритуалі найчастіше використовуються кульки); ті, хто проти — чорні. Кількість голосуючих проти, необхідне для того, щоб відхилити заявку кандидата, встановлюється місцевою Великої Ложею, і в деяких юрисдикціях досить 1 голосу.

Масонські ступені[ред.ред. код]

Сертифікат (диплом) майстра-масона, подібні документи видавалися (іноді видаються й зараз) після піднесення члена ложі в 3-ю ступінь.

Основний зміст масонської морально-етичної та філософської системи міститься в трьох основних ступенях або градусах, Учня, Підмайстра, Майстра (у деяких версіях це учень, товариш і майстер). Людина, що вступає в ложу, послідовно проходить ці ступені, як правило, з певним проміжком часу між присвоєнням кожної з них.

Базові елементи морально-етичної системи масонства містяться в 1-му ступені — ступені Учня, увагу посвячуваного звертають на необхідність поглибленого самопізнання, саморозвитку та самовдосконалення, роботи над собою і своїми недоліками. У 2-му ступені — ступені Підмайстра увагу посвячуваного звертають на навколишній світ, філософію його сприйняття, активність у ньому, зміст ступеня апелює до розуму людини, що проходить через неї.

Найбільш важливий і драматичний 3-й ступінь — ступінь Майстра присвячений тематиці смерті, його основою є історія про смерть Майстра Хірама — легендарного керівника будівництва Храму Соломона, вбитого трьома підмайстрами, незадоволеними їх становищем серед будівельників Храму. Майстер Хірам із легенди має прообраз в Біблії, Хірама — майстра міді (див. Третя книга Царств, гл. 7) або Хірама Абіфа (див. Перший Храм), проте розповідь про його смерть має повністю масонське походження і не пов'язане з біблійним текстом.

Зміст трьох ступенів може відрізнятися в деталях у ложах різних країн та юрисдикцій (Великих Лож), ложах різних статутів[4], проте в цілому розподіл масонства на три градуси, легендарний зміст 3-го ступеня є традиційними, закріплюються стандартами регулярності і Ландмарками.

Масонська таємниця[ред.ред. код]

До поняття масонської таємниці відносяться способи посвятної практики лож, церемонії посвячення зазвичай проходять за закритими дверима. Конфіденційними є традиційні способи впізнання масонів один одним, рукостискання, спеціальні «священні» і «прохідні» слова градусів, елементи ритуалів, пов'язаних з посвятною практикою лож. Представники лож уникають коментувати їх, якщо вони обговорюються кимось за межами масонства. При цьому можуть проводитися відкриті заходи під егідою масонських організацій, в яких беруть участь люди, які не є членами лож.

До масонської таємниці не відносяться імена масонів, фотографії керівного («офіцерського») складу Великих Лож публікуються в їх офіційних відкритих виданнях та на інтернет-сайтах[5].У ряді випадків керівниками лож є відомі в суспільстві люди, у Великобританії керівником Об'єднаної Великої Ложі Англії є член королівської сім'ї Великобританії. З відомої праці з масонського права:

Альберт Макей, Ландмарки масонства:

…Масонство не таємне товариство. Його задуми не тільки декларуються, але й підносяться самими масонами як поважні; члени суспільства відомі, а їх належність до масонства вважається бажаною честю; воно працює на результат, який можна показати, на громадянські чесноти, на поліпшення характеру.

У деяких країнах існують етичні норми, за якими імена людей у зв'язку з приналежністю до ложі не називаються, а їх діяльність у ложі не обговорюється у відкритих джерелах, якщо вони самі не висловили згоди на це.

Обряд посвячення[ред.ред. код]

Обряд посвячення

Кандидата в масони на початку обряду заводять у Кімнату Роздумів, пофарбовану в чорний колір, обстановка якої відповідає назві, в ній можуть бути предмети, що нагадують кандидату про тлінність буття. У ній кандидат напише на папері морально-філософський заповіт, свої побажання та обітниці щодо себе та інших людей, своєї країни, родини і людства в цілому. Потім його попросять ще раз підтвердити свою віру в Бога.

Перед введенням в храм, де відбувається посвята, кандидату зав'язують очі. На знак смирення кандидат «ні одягнений, ні роздягнений» (частково роздягають, а ліві груди оголюють на знак відкритості серця), у нього відбираються всі цінності («метали»), йому засучують праву штанину і знімають лівий черевик. Йому на шию надягають мотузку, що символізує узи людської недосконалості. Кандидата проводять у приміщення храму (зал засідання ложі), де він проходить через ритуальні випробування, слухає настанови морально-філософського характеру, бере участь у невеликих сценах та діалогах, мета яких — наочно піднести моральні настанови ритуалу. Наприкінці церемонії він приносить урочисте зобов'язання перед Священною Книгою тієї релігії, яку він сповідує (зазвичай це Біблія, на неї також кладеться циркуль і Косинець). Далі кандидату знімають пов'язку, говорячи при цьому, що він тепер «пройшов випробування і гідний Світла», на нього надягають масонський фартух, а опісля головуючий на церемонії (Високоповажний Майстер) оголошує присутнім про те, що тепер вони набули нового брата і закликає допомагати йому в труднощах, будучи впевненими в тому, що і він у важку хвилину допоможе їм. Часто церемонія посвячення проводиться з музичним супроводом, що ще більше посилює враження кандидата.

Масонство і релігія[ред.ред. код]

Відповідно до ландмарок масонства, масоном може стати лише людина, яка вірить в Бога, але релігійні переконання кандидата є предметом його совісті. Масон може сповідувати будь-яку релігію, але повинен бути «чоловіком вільним і доброї слави». При цьому один з принципів масонства встановлює, що масонство не може вимагати від масона виконання будь-яких обов'язків, які б зашкодили обов'язкам масона перед своєю релігією, своєю родиною та своєю Батьківщиною.

При вступі кандидат приносить зобов'язання перед Священною Книгою тієї віри, яку він сповідує, це може бути Біблія, Коран, Веди та ін. При роботах у ложі також обов'язково присутня Книга священного слова. В залежності від релігійної належності і світогляду членів конкретної ложі, це може бути одна або одночасно дві чи більше із зазначених книг (у ложах, що мають визнання, як регулярні), однак у нерегулярних ложах континентального європейського масонства вимоги до віри кандидата послаблюються, допускається прийняття кандидатом філософії деїзму або Бога — «Великого Архітектора Всесвіту» як абстрактного принципу, ідеї-символу (як у Великій Ложі Франції), або взагалі скасовуються, а в ложу можуть увійти атеїсти і агностики (Великий Схід Франції).

В той же час, певною мірою можна вважати масонство нецерковною і універсальною формою Богослужіння, оскільки роботи ложі проводяться на славу Великого Будівничого Всесвіту. Використання слів «Великий Будівничий Всесвіту» походить від використання масонством символіки каменярів-будівельників і зумовлено тим, що масонство об'єднує представників різних релігій (хоча, коріння масонства більшою мірою християнсько-іудейське), і таке визначення надає можливість кожному масону вкладати в нього те розуміння, яке відповідає його власним релігійним поглядам.

Символіка і термінологія масонства[ред.ред. код]

Веде початок від знарядь праці каменярів-будівельників середньовічних соборів Європи, які були першими т. зв. «Братами» руху. Кельма, циркуль, схил, фартух та ін. тлумачаться масонами в символічному сенсі і використовуються для викладу масонської морально-етичної системи. Загальноприйнятим символом руху є трикутник, усередині якого зображається відкрите око — «Промениста дельта», як він називається в масонстві. Саме зображення ока в трикутнику запозичене з християнства, де цей знак є символом «Всевидючого Ока» провидіння, а трикутник символізує Трійцю. Символ зустрічається на іконах і культових спорудах, в тому числі православних. Ще до християн дещо інший символ «Всевидючого Ока» був популярний у стародавніх єгиптян (Око Гора). Промениста Дельта нагадує масону про всепроникнення Творця, Вищого Буття. Це головний масонський символ першого градуса, ступеня учня. Стилістично, око часто замінює вписане в трикутник коло. У ліберальному масонстві Промениста Дельта вважається знаком освіченості або принципу свідомості.

Одним із символів масонства також є акація, яка вважається одним з основних символів, використовуваних у масонстві, і пов'язана з так званою Легендою про смерть майстра Хірама — тематичною базою ступеня майстра-масона. Отже до основних масонських символів належать Всевидюче Око, висок — символ прагнення до досконалості, рівень — символ рівності, косинець — символ врівноваженості і примирення незмінного прагнення до досконалості з реально досяжним, символ земного, циркуль — символ помірності і розсудливості, а також прагнення до вищого і духовного, кельма — символ зміцнення братерських зв'язків, камінь й молоток. Взагалі, широко використовуються в символічному значенні знаряддя праці мулярів. У масонстві широко використовується біблійна легенда про будівництво Храму Соломона.

У великому Храмі у Лондоні, у будівлі об'єднаної масонської ложі Великої Британії, місці, де збираються 2000 масонів, можна побачити символіку з різних релігій, тому дуже важко дослідити походження масонства. При бажання її можна вивести з будь-якої релігії. Масони не роблять розмежувань між представниками різноманітних конфесій. На засіданнях масонської ложі Новий заповіт є сусідом Тори, Корану та інших священних книг. Віра у вищий розум — обов'язкова умова для вступу до вільних каменярів.

Лояльність до влади тих країн і територій, де масонство існує, є одним з масонських принципів. Робота на користь суспільства вважається однією з масонських чеснот. Для більшості масонів світу це реалізується їх участю у благодійній діяльності.

Проголошений масонами ідеал об'єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги зумовлював зміст їхньої програми, в якій ідеї антиклерикалізму поєднуються з елементами релігійного містицизму. Вихідним принципом в поглядах масонів на соціальну дійсність є визнання реально існуючих у соціальному житті суперечностей, які є причинами розбрату між окремими громадянами й народами. Це створило передумову для критики масонами соціальної несправедливості, національного гноблення, релігійної нетерпимості. Кінцева мета — утворення всесвітнього братерства людей на засадах свободи й справедливості за допомогою всесвітньої таємної організації. Шлях для досягнення цього, на думку масонів, пролягає через духовне переродження людства. Відкидають революцію як засіб досягнення проголошеної мети. Проголошують принцип віротерпимості. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного росту в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Вважаючи Бога Великим архітектором Всесвіту, масони вважають себе його каменярами.

Головна чеснота масонської ложі — мовчання, яка винесена на герб ложі. Однак, за словами масонів, мовчання не означає приховування якихось таємниць. Це означає, що людина має дуже добре подумати перед тим, як щось сказати.

Масонство в Україні[ред.ред. код]

- З Європи в Україну через Росію і Польщу наприкінці XVIII ст. прийшло масонство.

-  Масонство — один з різновидів суспільного руху, що мав багатовікову істо­рію.

- Масони - члени релігійно-етичних організацій «вільних каменярів», що за­родилися    в Західній Європі в період Середньовіччя. Дуже поширилися в зв'язку з французькою революцією кінця XVIII ст,

Головна ідея масонів: «Увесь світ - це одна велика республіка, де всі народи - одна сім'я».

Основне гасло масонів: «Свобода, Рівність, Братерство».

Цілі масонських організацій:

• Вдосконалення людини, її внутрішнього світу як способу вдосконалення су­спільства і позбавлення її від недоліків своєю високоморальною поведінкою. Один з основних принципів - невтручання в політику.

• Об'єднання всіх народів світу на основі братства, рівності, взаємодопомоги в розумне суспільство, «кожний член якого робить свій внесок, щоб воно бу­ло корисним і приємним для всіх».

Особливості діяльності масонських організацій в Україні:

•  Політичний характер масонських організацій - лож (від французького ~ «löge» - місце зборів).

• Хоч  масонство  заперечувало   національні  межі,   але  дух  вільнодумства в умовах України формував протест проти національного гноблення.

• Тому серед українських масонів поширювалися ідеї слов'янської федерації, в якій українці були б рівними серед рівних, а також ідея державності України.

Члени  масонських  організацій (лож):  лікарі,  архітектори,  літератори,  купці.

В Україні - багато представників старшинсько-шляхетських родин.

Центр масонського руху в Україні: в останній чверті XVIII ст. центром став Київ.

Найвідоміші організації (ложі) масонів в Україні[ред.ред. код]

1817 р.    м. Одеса    «Понт      Евксінський»   

• Засновник   -   генерал-губернатор,   граф   Олександр    Ланжерон,    який    залучив до масонства Івана Котляревського - ав­тора вже надрукованої поеми «Енеїда», який служив у війську.

•   Відомий член ложі Іван Орлай - видат­ний український просвітитель» колишній, директор Ніжинського ліцею,  директор Ришельєвського ліцею в Одесі.

•  У складі ложі було більше 70 чоловік різних національностей.

1817 p    м. Одеса    «Трьох     царств    природи» (надр,   рослинного і        тваринного  світу) .

•  Склад членів багатонаціональний: росіяни, українці, поляки, французи, греки,  євреї, італійці, німці,

• Членами   ложі   були   онуки   останнього  українського гетьмана Кирило і Петро Розумовські, яких переслідувала царська влада: першого, оголосивши божевіль­ним, замкнули в Суздальському монас­тирі, а потім «змилостивилися» заслан­ням обох в Одесу під нагляд міської адміністрації.

Підсумок. Обидві одеські ложі змушені бу­ли припинити свою діяльність через доноси на адресу царської влади про «політичні де­бати» на засіданнях. Хоч ці дебати і не мали яскраво вираженого антиурядового характеру.                                            

1818   -   м. Полтава   «Любов до істини»   

• Заснована українськими    чиновниками 1819рр.  і поміщиками. Склад ложі налічував 23 (20) чоловіки. Серед них: І.Котляревський, В.Лукашевич, С.Кочубій, С.Петровський, Г.Вогаєвський, Г.Тарновський.

•  Очолив ложу Михайло Новиков, управи­тель губернської канцелярії.

• Основний упор в своїй діяльності ложа робила на національні проблеми України. Найбільший          інтерес          виявляли до   історичного   минулого,   хоча   чіткої програми     облаштування     майбутнього України не виробили.

• У підсумку зосередилися на турботах про підвищення  загальної  політичної свідо­мості українського дворянства.

• Ложа відігравала велику роль в масонсь­кому русі. Чутка про неї дійшла до Пе­тербурга.

•  В 1819 р. закрита за особистим указом російського царя Олександра І.

1818-1822 pp.   м. Київ    Ложа       «Об'єднання слов'ян»             

• Засновники:    В.Роснишевський,   П.Харлинський, П.Олизар та ін.

•  В останній рік свого існування ложа на­лічувала більше  80  чоловік  за  такими національностями: українці, поляки, ро­сіяни; за професією і родом занять: дер­жавні службовці, вчителі, лікарі, війсь­кові.

• Головний напрям її діяльності виражав символічний знак: хрест із написом «Єд­ність слов'янська».

• Поступово багато учасників масонських організацій розчарувалися в пасивній ді­яльності; дійшли висновку про необхід­ність чіткіше визначити своє ставлення до історичної долі України в минулому, зайняти більш дієву позицію, при цьому дотримуючись конспірації. Так, на базі Полтавської ложі була створена наступна організація, що використовувала досвід масонських організацій.

182- 1822 pp.   Київ, Полтава, Чернігів та  інші міста. «Малоросійське   таємне товариство».  Засновник - Василь Лукашевич, предводитель дворянства Переяславського повіту. До складу організації входили: С.Кочубій, В.Тарновський,       П.Капніст,       О.Величко,  І. Котляревський,         брати         Алексеєви, К.Шаполипський та ін.

Програмний документ - «Катехізис автоно­міста».

Цілі товариства:

1. Вести пропагандистську роботу в масах, щоб сприяти підйому культосвітнього і полі­тичного рівня свідомості.

2. Об'єднати маси  навколо ідеї  ліквідації кріпосництва та обмеження влади царського самодержавства.

3. Домогтися незалежності України і відме­жування від Польщі.

1826 р. - члени Малоросійського товариства були заарештовані. Під час слідства в Пе­тербурзі В.Лукашевич заперечував існуван­ня організації. Він був ув'язнений в Петро­павловську фортецю. Після нетривалого ув'язнення члени таємного товариства були звільнені.

Значення діяльності товариства:

1. Це   була   одна   з   перших   суспільно-політичних організацій в Україні, що свід­чило про зародження організованої політич­ної опозиції самодержавству.

2. Хоч товариство й не мало чіткої програми дій, однак його існування свідчило про активізацію національного руху в Україні.

1822 р. Почалося переслідування масонських лож. За указом царя діяльність масонських організацій заборонялася на всій території Російської імперії.

З історії[ред.ред. код]

В Україну масонство проникає наприкінці 1740-x років. Основні шляхи проникнення масонства в Україну проходили через Польщу, Росію та безпосередньо із західноєвропейських держав. У зв'язку з чим Галичина та Правобережжя перебували під впливом польських масонів, а Лівобережжя та Слобожанщина — російських.

В Могильові-Подільському 3 січня 1776 року — заснована ложа російським масоном — Райналд Шварц.

Першу масонську Ложу безсмертя утворено в Києві 1784 року.12 травня 1818 року — заснована ложа «Об'єднаних слов'ян», в Києві. Майстром її були Валентій Розчіщевський, Францішек Чарлевський, Віктор Лажнінський. Мова — російська і французька. Ложа дотримувалась шотландської системи.

Масонські ложі на Поділлі і на Волині з'явилися в кінці 18 століття.

В Тульчині — 19 грудня 1786 року заснована ложа «Патріотизм Правдивий».

В Дубно було три ложі: «Поляк Доброчинний» — 26 червня 1786 року і «Таємниця Досконала» — 12 жовтня 1786 року. 31 травня 1786 року — в Дубно заснована ложа «Розвіяний морок», як філія ложі «Досконала Таємниця», пізніше — як філія «Астреї».

В 1786 році заснована ложа «Вірність» в Камянці-Подільському. 26 грудня 1818 року — в Кам'янці-Подільському заснована ложа «Озіріс», від петербурзької ложі «Астрея». Мова була польська, французька і російська. Майстром ложі був Францішек Димер, пом. — лікар Ян Чайковський, члени «Озіріс» — Станіслав Павловський — подільський губернатор, Томаш Міхалковський, Мартин Кроковський, Гнат Садовський, Юліан Сабінський, Францішек Малиновський, Шимон Чайковський, Раціборовський, Пільштин. Збиралися на вулиці Кармелітській, в будинку др. Фр. Димера.

В Летичеві існувала філія ложі «Озіріс» — заснована Кристіаном Дордетом.

В 1786 заснована ложа в Житомирі — «Розвіяний морок» — майстер — Францішек Гайнц. Ложа дотримувалась старо-англійськоі системи. Мова була польська і французька, пізніше вона відноситься до російської ложі «Астрея» з Петербургу. В Житомирі діяла паралельно жіноча масонська ложа заснована в 1786 аптекаркою Вацловою.

а 1818 року у Одесі починає діяти «Понт Євксінський»,

1817 — у Харкові з'являється майстерня «Вмираючий сфінкс», у Полтаві — «Любов до істини». До полтавської ложі належали поміщики Кочубей С., Тарнавський В., Лукашевич Василь Лукич (предводитель дворянства Переяславського повіту), письменник Котляревський Іван.

Головним майстром «Астреї» петербурзької, в 1820 був граф Адам Ржевуцький — командувач військами Київського військового округу.

На кінець 18 ст.- початку 19 сторіччя масонські ложі діяли в Харкові, Одесі, Кременчуці, Житомирі, Полтаві, Львові, Самборі, Дубно, Вишневці на Волині. Особливо масонський рух посилився після війни 1812 року. До складу масонських лож входили головним чином елітні верстви населення, насамперед представники дворянської аристократії, офіцери. Ложа безсмертя організована російськими офіцерами разом з польськими, котрі об'єднувалися навколо ложі «Великий схід».

Активним представником і проповідником масонської ідеології був лікар Обухівської лікарні Еллізен Іоганн-Георг Давид, який створив у Києві ложу «Трьох колон», а також вихованець Київської духовної академії Мартос Іван Романович, який був тісно пов'язаний з одним з провідних російських ідеологів масонства Лабзіним Олександром Федоровичем. На Україну часто приїздив Лопухін Іван Володимирович, відомий теоретик російського масонства. У масонських колах України мали популярність журнали, які видавались російськими масонами: «Сионский вестник», «Утренний свет». Широку популярність мала перекладена російською мовою в 1783 році книга Масона Іоанна «Пізнай самого себе». У 1815 році Лабзін здійснив переклад твору німецького містика Штиллінга Юнга «Переможна повість, чи торжество віри християнської».

За характером діяльності масонські майстерні не були однорідними. Харківська ложа не займалася політикою і діяла у межах релігійно-етичного напряму. Її члени піклувалися про самовдосконалення і вдосконалення ближніх. Полтавська ложа «Любов до істини» активно залучала своїх членів до громадсько-політичної діяльності. Багато з її членів поповнювали декабристську організацію Союз благоденства.

Українське масонство, будучи за походженням чужим, мусило рахуватися з українськими особливостями і поставити врешті решт на порядок денний національне питання. Лукашевич Василь Лукич намагався утворити Малоросійське товариство з метою відірвати Україну від Росії і злучити її з Польщею, але не знайшов прихильників своїх намірів. В той же час в Києві виникла ложа «Об'єднаних слов'ян», до якої належали здебільшого польські поміщики і російська інтелігенція, українці. Члени ложи у своїй програмі прагнули до утвердження дружніх стосунків і взаємодії між трьома слов'янськими народами. На ґрунті цієї ложі в Україні виникла декабристська таємна організація Товариство об'єднаних слов'ян, яка обстоювала ідею федерації вільних слов'янських народів.

1819 року масонські ложи в Україні заборонили, це сталося на три роки раніше заборони діяльності масонів у Росії. 1822 року царський уряд видав указ про заборону всіх таємних організацій, насамперед масонських лож. Проте це рішення не припинило діяльності масонського руху, тому вже 1826 року Микола 1 підтвердив чинність найвищого указу. Загалом масонський рух в Україні був значно слабкішим, ніж у Європі. Масони в Україні діяли пасивно, не узгоджено, без чіткої ідейної основи.

В 1912 р. очолювана Михайлом Грушевським група українських масонів виказала свою незгоду з позицією російських «братів» у питанні про майбутній національно-політичний устрій Російської держави. Грушевський категорично заперечував проти запропонованої назви «Великий Схід Росії» та домагався вилучення з неї самого слова «Росія». Зрештою, Конвент вимушений був ухвалити компромісне рішення та назвати нову організацію «Великим Сходом народів Росії».

В Україні ж ще в 1900 р. декілька масонських лож заявили про прагнення об'єднатися в єдину організацію — «Велику Ложу України», але цей процес розтягнувся на довгі 18 років. Коли у 1908 році емісари «Великого Сходу Франції» відкрили «майстерні» в Москві («Відродження») та Петербурзі («Полярна зірка»), членом останньої ложі став професор Київського університету св. Володимира Іван Лучицький, який почав активну роботу по організації дочірньої ложі в Києві. Йому допомагали в цій справі князь Давид Бебутов і єврейський громадський діяч Арнольд Марголін. Ложу назвали «Київською зорею».

Після проголошення УНР М. Грушевський поступово відходить від масонства. Масонів України намагаються об'єднати два лідери: адвокат С. Моркотун — масон високого рангу, та С. Петлюра, який почав форсувати процес створення національної масонської системи — «Великої Ложі України», незалежної від «Великого Сходу народів Росії». Починаються серйозні тертя і боротьба за лідерство в середині українського масонства.

Після скинення Скоропадського і повернення до влади, Петлюра намагається перебрати на себе роль лідера українського масонства і проголошує себе Великим майстром «Великої Української Ложі». Боротьба Моркотуна з Петлюрою не припинилася і після поразки українських військ на фронтах та вимушеної еміграції Петлюри. 1920 р. «Велику Ложу України» визнала «Велика Ложа Швейцарії» (до 1932 р. в Женеві знаходилася штаб-квартира української ложі). Але у Франції «Велику Ложу України» так і не визнали через інтриги Моркотуна, а в 1923 році конвент Міжнародної масонської асоціації відхилив прохання «Великої Ложі України» про прийняття.

Сучасне масонство в Україні[ред.ред. код]

На сьогоднішній день на території України діють декілька Масонських та парамасонських організацій.

Велика Ложа України, до складу Великої Ложі України входить одинадцять (деcять діючих) Достойних Лож:

  • «Три Колони» №1 в Києві
  • «Фенікс України» №2 в Харкові, нині не діюча, існує Ложа з такою ж назвою у юрисдикції Об'єднаної Великої Ложі Росії
  • «Каменяр» №3 у Львові
  • «Золота Акація» №4 в Одесі
  • «Світло» №5 у Львові
  • «Імхотеп до Полум'яної Зорі» №6 в Івано-Франківську
  • «Юрій Котермак» №7 у Дрогобичі
  • «Безсмертя» №8 ("Immortality") в Києві, яка працює англійською мовою в ритуалі Емуляція * [[1]]
  • «Ланжерон» №9 в Одесі
  • «Святий Гергій» №10 в Тбілісі
  • «Григорій Сковорода» №11 в Києві

Масонський Орден Статуту Мемфіс Міцраїм в Україні[6]

Окремі Ложі Об'єднаної Великої ложі Росії[7]

Також зустрічається непідтверджена інформація про окремі Ложі Великого Сходу Франції та Ложі парамасонської організації Право Людини

В інтернеті зустрічаються фальшиві сторінки Масонських Лож, такі як сторінка київської ЛожІ «Полум'яна Долоня Осіріса»[8]

Міфи про масонство[ред.ред. код]

Оскільки масонство є доволі закритою організацією, з масонством пов'язані деякі міфи, що зазвичай свідомо створювалися з різними політичними або комерційними цілями. Так, можна згадати про тексти які розповсюджував Лео Таксіль, Протоколи сіонських мудреців, та тексти, що виникли на їх основі.

Також варто згадати про хибне включення Ордена Св. Станіслава до масонських організацій, хоча це лише нагородна установа, що вручає медалі, причому єдиний раз, коли вони збираються — це при врученні медалей новим «лицарям». ВЛУ офіційно визнала, що немає стосунку до ОСвС, і зазначила, що «там не завжди дотримуються принципу „доброї слави“, який є для нас фундаментальним».

«Всевидюче Око» на 500 гривнях України

Прихильники теорії змов стверджують, що на українських грошах ви можете щодня бачити масонські символи. У детальному описі банкноти, яку надали прес-служба НБУ та Управління НБУ у Львівській області, говориться:

Зліва від будівлі розміщено графічне зображення авторського малюнку Григорія Сковороди до його творів (“Піфагоровий трикутник” у який Г.Сковорода вкладав глибокий символіко-філософський зміст[9]

Приналежність Григорія Сковороди до Масонства ніде не зафіксована та виглядає сумнівною.

Відомі масони[ред.ред. код]

Відомі українські масони[ред.ред. код]

Сергій Єфремов, Андрій Ніковський, Володимир Чеховський, В'ячеслав Прокопович.

Також до українського масонства належали:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Після об'єднання в 1813 році з іншою Великою Ложею Древніх Масонів (Ancients), що виникла в 1751 році, див. Історія овла, 18/XIX століття (англ.)
  2. які в свою чергу посилаються на давніше походження цього та інших основних масонських принципів
  3. Див. роз'яснення ОВЛА, [1](англ.) і [2](англ.)
  4. Масонський статут — цілісний комплекс морально-етичних уроків і способів їх вираження, як в ритуальній, так і неритуальній формі, система алегорій, символіки та легенд, які використовуються в конкретній ложі для підношення масонської системи, принципів і філософії. Статути, як правило, складаються з послідовного ряду ступенів.
  5. Див, наприклад, Керівництво Об'єднаної Великої Ложі Англії (англ.), The voice of freemasonry (англ.), видання Великої Ложі столичного округу Колумбія, США.
  6. http://memphis-misraim.org.ua/
  7. http://ovlr.ru/struktura-ovlr/masterskie/ukraina.html
  8. http://osiris.zg5.ru/index2.html
  9. http://galinfo.com.ua/news/11463.html
  10. а б Крижанівська О. О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIII-на початку XX ст.). Видавництво «Аквілон-Прес». Ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі 24383767 від 27.09.1996 р.) 253121 Київ-121, а/с 976.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Крижанівська О. О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIII-на початку XX ст.). Київ 1998.
  • Національне відродження в Україні у XIX - на початку XX ст. Методичний посібник. 9 клас.
  • Масонство на Україні.// «Хроніка-2000», № 23-24.
  • Масони України та Поділля. // «Є!», м. Хмельницький.
  • «Domenico V. Ripa Montesano» Vademecum di Loggia, Edizione Gran Loggia Phoenix — Roma Italia 2009 ISBN 978-88-905059-0-4
  • «Брат» Грушевський. // Політика і Культура
  • Крип'якевич І. П. Історія України.- Львів, видавництво «Світ», 1990
  • Масонство въ его прошломъ и настоящемъ, т.1,2. Под ред. С. П. Мельгунова и Н. И. Сидорова. Изданіе «ЗАДРУГИ» и К. Ф. Некрасова, 1915.

Посилання[ред.ред. код]