Жди меня (телепередача)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Жди меня» (укр. Чекай на мене, Жди мене) («Ищу тебя» (укр. Шукаю тебе) з 1998 по 2000 рік) — міжнародний телепроєкт, ток-шоу і в той же час національна служба пошуку людей. Виходить на російському телебаченні з 1998 року. У різний час передачу вели Ігор Кваша (1998—2012), Михайло Єфремов, Марія Шукшина, Олександр Домогаров, Чулпан Хаматова, Сергій Никоненко, Єгор Бероєв, Олександр Галибін, Ксенія Алфьорова.

Історія[ред. | ред. код]

14 березня 1998 року вперше вийшла на ТБ під назвою «Шукаю тебе», а пізніше була перейменована в «Жди меня». Авторами ідеї були журналісти Оксана Найчук, Вікторія Ель-Муаллем і Сергій Кушнерьов[1]. Спочатку програма виходила на каналі РТР раз на місяць по суботах о 13:00 в прямому ефірі. Перші кілька випусків вела Оксана Найчук[2]. 13 червня 1998 року до неї приєднався Ігор Кваша. Наприкінці 1998 року закінчився контракт каналу РТР і телекомпанії BID. Незабаром був підписаний новий контракт, але телекомпанія більше не виробляла цю програму для РТР. Однак залишався один відзнятий випуск, який був показаний 26 вересня 1999 року на ОРТ.

З 7 лютого 2005 по 21 лютого 2022 року програма йшла в Україні.

Соціальний проєкт[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день телепередача «Жди меня» переросла у величезний соціальний проєкт пошуку зниклих людей. З редакцією співпрацюють понад 500 добровільних помічників з Росії, СНД і країн далекого зарубіжжя. Програма багато років плідно працює з Департаментом карного розшуку МВС РФ. З 2000 до 2004 року виходила газета «Жди меня». У Москві на Казанському вокзалі є кіоск «Жди меня», де також можна залишити заявку на пошук людини[3].

Ведучі[ред. | ред. код]

Перші кілька випусків програми вела журналіст Оксана Найчук. 13 червня 1998 року до неї приєднався відомий актор Ігор Кваша. Починаючи з 12 жовтня 1999 року з ним у парі працювала актриса Марія Шукшина.

У 2005 році, на час декретної відпустки Шукшиної, програму вела Чулпан Хаматова, а замість хворого Ігоря Кваші — Олександр Домогаров. Навесні 2000 і 2008 років основного ведучого підміняв Сергій Никоненко.

З 30 листопада 2009 року по 19 квітня 2010 року замість Ігоря Кваші передачу вів Михайло Єфремов. Трохи пізніше вони працювали на проєкті поперемінно. Останній випуск за участю Ігоря Кваші вийшов в ефір 25 травня 2012 року, а 30 серпня того ж року він помер. 7 вересня 2012 року, на 9-й день після смерті Ігоря Володимировича Кваші, в ефір вийшов випуск в пам'ять про нього[4]. З 12 вересня по 14 листопада 2014 року в парі з Марією Шукшиній програму вів Єгор Бероєв, 21 листопада його змінив Олександр Галібін, а 26 грудня 2014 Марію Шукшину замінила Ксенія Алфьорова.

Музичне оформлення[ред. | ред. код]

У першому випуску програми у 1998 році використовувалася музика штатного композитора телекомпанії ВИД Володимира Рацкевича. Проте вже з наступного випуску, з 25 квітня 1998 року, вона була замінена на композицію Олександри Пахмутової «Спорожніла без тебе земля» з фільму «Три тополі на Плющисі», в цьому ж випуску змінилася і сама заставка, що проіснувала до осені 1999 року. У першому випуску на ОРТ музика Пахмутової була накладена на відеоряд заставки 1999—2004 років.

З 1999 по 2004 рік використовувався фрагмент з музики Антоніо Вівальді, а з 2004 по теперішній час — його аранжування.

Хронологія випусків[ред. | ред. код]

Шукаю тебе[ред. | ред. код]

Дата Час виходу в ефір Телеканал
14 березня — 22 грудня 1998 Субота в 13:00/13:05
РТР
26 вересня 1999 Неділя о 18:00
ОРТ
12 жовтня 1999 — 25 квітня 2000 Вівторок о 18:50/18:55/19:00
ОРТ

Жди меня[ред. | ред. код]

  • З 9 травня по 6 червня 2000 року програма виходить в ефір на Першому каналі у вівторок о 19:00.
  • З 22 червня по 12 вересня 2000 року на Першому каналі у вівторок о 20:00/20:05/20:15.
  • 18 і 25 вересня 2000 року — у понеділок о 19:55/20:00.
  • З 2 жовтня 2000 по 25 червня 2001 року — у понеділок о 18:45/18:50/18:55/19:00.
  • З 9 липня по 12 листопада 2001 року — в ефірі у понеділок о 19:55/20:00.
  • З 19 листопада 2001 по 27 травня 2002 року — у понеділок о 18:55/19:00.
  • З 3 червня по 2 вересня 2002 року — у понеділок о 18:20/18:25.
  • З 9 вересня 2002 по 11 серпня 2003 року — у понеділок о 18:50/19:00.
  • З 1 вересня 2003 по 21 серпня 2006 року — у понеділок о 19:55/20:00.
  • З 4 вересня по 23 жовтня 2006 року — у понеділок о 18:20.
  • З 30 жовтня 2006 по 27 серпня 2007 року — у понеділок о 19:10.
  • З 3 вересня 2007 по 2 березня 2009 року — у понеділок о 18:20.
  • З 16 березня по 24 серпня 2009 року — у понеділок о 19:00/19:10.
  • З 31 серпня по 12 жовтня 2009 року — у понеділок о 20:00.
  • З 19 жовтня 2009 по 18 січня 2010 року — у понеділок о 18:50/19:00.
  • З 25 січня по 8 лютого 2010 року — у понеділок о 19:40.
  • З 15 лютого 2010 по 28 березня 2011 року — у понеділок о 20:00.
  • З 8 квітня 2011 по 12 жовтня 2012 року — у п'ятницю в 16:50/16:55/17:00/17:05.
  • З 20 жовтня по 24 листопада 2012 року — у суботу о 16:55.
  • З 30 листопада 2012 року програма виходить у п'ятницю в 16:50/16:55/17:00/17:05.

Міжнародний формат[ред. | ред. код]

З 2009 року програма «Жди меня» виходить у міжнародному форматі. Проводяться телемости за допомогою супутникового зв'язку з Україною (до 2022 року), а також країнами СНД, Китаєм, США, Ізраїлем, Туреччиною і Аргентиною. У найбільших містах цих країн в спеціальних студіях збираються люди, що бажають розповісти про тих, кого вони шукають.

Факти[ред. | ред. код]

  • У 2010 році програма встановила свого роду рекорд: їм вдалося організувати зустріч людей, які не бачилися 85 років.
  • На азербайджанському телеканалі Azad з 2010 року існує аналог передачі «Жди меня» — «Шукаю тебе» (азерб. Seni Axtariram) з ведучою Хошгадам Хідаят гизи.
  • В даний час[коли?] існують тільки дві країни на планеті, де програма «Жди меня» не допомагала в пошуку і не знаходила безвісти зниклих людей — це Антигуа і Барбуда і Республіка Кабо-Верде[5].
  • У 2008 році на основі сюжетів передачі був зроблений документальний міні-серіал «Неймовірні історії про життя», який транслювався також по ОРТ[6].
  • У 2003 році повторні випуски програми на «Першому каналі» транслювалися з сурдоперекладом.

Серія книг[ред. | ред. код]

У 2006 році видавництво «Ексмо» випустило першу книгу серії «Жди меня. 1-й ТБ канал — серія книг рейтингової програми» під назвою «Жди меня… Енциклопедія людських доль» (400 сторінок). Початковий тираж книги склав 12 000 примірників[7]. У 2007 році видавництво «Ексмо» випустило другу і третю книги серії «Жди меня. 1-й ТБ канал — серія книг рейтингової програми». Друга книга отримала назву «Жди меня… Лінія любові» (208 сторінок) і її первісний тираж склав 8000 екземплярів, а третя книга називалася «Жди меня… Лінія долі» (176 сторінок) і її первісний тираж склав 6000 примірників.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Теленеделя.
  2. ↑ «Шукаю тебе». «Музична правда» (17 квітня 1998).
  3. ↑ Російський портал про телебачення «ВокругТВ».
  4. ↑ Жди меня. Випуск 07.09.2012 (Основний). ЗАТ «Телекомпанія BID» (7 вересня 2012). — Випуски передачі.
  5. ↑ Медіа-кіт програми англійською мовою.
  6. ↑ Кінотеатр «Жди меня».
  7. ↑ ПЕРШИЙ ТОМ ВИЙШОВ З ДРУКУ!.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жди_меня_(телепередача)&oldid=38180730