Чод

Ця стаття стосується теми
Буддизм
Історія Хронологія Будда Ранній буддизм Собори Поширення буддизму Шовковим шляхом Буддійський модернізм
Концепт Чотири Благородні Істини Вісімковий Шлях Колесо Дхарми П'ять складових Непостійність Страждання Не-Я Причинна обумовленість Середній шлях Порожнеча Етика Карма Переродження Сансара Космологія
Тести Трипітака Тапітака Тибетський канон
Практика Три коштовності Панча Шила Параміта Медитація Філософські міркування Пунья Праджня Буддійські піснеспіви
Нірвана Просвітлення Чотири ступені Аргат Пратьякабуддаяна Бодгісаттва
Традиція Тхеравада Махаяна Хінаяна Ваджраяна
Буддизм за країнами Китай Україна Індія Японія Бутан Франція Корея США Шрі-Ланка Тибет В'єтнам
Критика   Портал «Релігія»

Практикування Чод у Будханат Ступі.

Чод (тиб. གཅོདགཅོད, Вайлі: gcod) — одна з шкіл та практик тибетського буддизму.

Засновником школи Чод вважається тибетська йогиня Мачіг Лабдрон (1055—1149), яка з'єднала елементи бонських шаманських традицій з вченнями праджняпараміта-сутри ти традиціями дзогчена.

Слово «чод» тибетською мовою означає «відсікання», що означає усунення всіх почуттів, відчуттів і уподобань на шляху до просвітлення. Цю практику зазвичай проводять у відокремлених і пустельних місцях, на кшталт печер і гірських вершин, але особливо на кладовищах і в місцях спалення трупів, найчастіше вночі. Перебуваючи один в темряві, практикуючий Чод дме в ганлін, спеціальну флейту з стегнової кістки, і викликає духів трьох світів, пропонуючи як підношення демонам власне тіло. Витримавший таке випробування відсікає прихильності і страхи, отримуючи пробудження.

Центральне місце в практиці Чод займає жіноче тантричне божество, дакині Ваджрайогіні, яка є об'єктом візуалізації під час медитації.

Практикуючі Чод найчастіше являли собою жебручих йогинів, які подорожують від місця до місця або віддаються відокремленим практикам. Коли в Тибеті виникали епідемії, саме адепти чод супроводжували перевіз трупів на кладовищі, так як вважалося, що вони не можуть заразитися. На кладовищі вони розчленовували трупи. В арсеналі школи є ряд ритуалів, спрямованих проти інфекційних хвороб. 

Джерела

• Мачіг Лабдон. Відсікаючи надію і страх. — СПб. : Сангелинг, 1998. — 368 с.
• Сонг Рінпоче, Богдо Геген Рінпоче. Коментарій на практику Чод. — М. : Открытый мир, 2008. — 256 с.
• Гой-лоцава Шоннупэл. Синяя летопись / Пер. с тибетского Ю. Н. Рериха, перевод с английского О. В. Альбедиля и Е. Ю. Харьковой. СПб.: Евразия, 2001.
• Давид-Неэль А. Мистики и маги Тибета / Пер. с французского. Предисловие Т. Лещенко-Сухомлиной. М.: Дягилевъ Центр, ЦДЛ, 1991.
• Коростиченко Е. И. Ритуал чод: история, структура, коммуникативное значение / Религиозная жизнь.
• Тенчой. Рассказы о практике Чод / М.: «Глобус», 2004.
• Туччи Д. Религии Тибета / Пер.с итальянского Альбедиль О. В. СПб.: Евразия, 2005.
• Эду Ж. Мачиг Лабдрон и основы практики чод / Пер. с англ. М. Малыгиной. М.: Открытый Мир, 2008.