Чойжин-ламин-сум
Храм-музей Чойжин-ламы  | |
|---|---|
| монг. Чойжин ламын сүм монг. Өршөөлийг хөгжүүлэгч сүм монг. ᠥᠷᠥᠰᠢᠶᠡᠯ ᠢᠬᠥᠭᠵᠢᠭᠦᠯᠦᠭᠴᠢ ᠰᠦᠮᠡ маньчжурська: ᡤᠣᠰᡳᠨ ᠪᡝ ᠶᡝᠠᡩᠠᠪᡡᡥᡝ ᠵᡠᡴᡨᡝᡥᡝᠨ тиб. བརྩེ་འཕེལ་གླིང་།། | |
|
| |
| 47°54′54″ пн. ш. 106°55′05″ сх. д. / 47.91500000002777426° пн. ш. 106.91833333002777806° сх. д.Координати: 47°54′54″ пн. ш. 106°55′05″ сх. д. / 47.91500000002777426° пн. ш. 106.91833333002777806° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Монголія |
| Засновник | Лувсанхайдав |
| Засновано | 1904 |
| Сайт | templemuseum.mn |
  Чойжин-ламин-сум (Монголія) | |
 | |
 Чойжин-ламин-сум у Вікісховищі | |
Храм-музей Чойджин-лами (монг. Чойжин ламын сүм) — храмовий комплекс початку XX століття, розташований у столиці Монголії Улан-Баторі. На даний час — діючий музей тибето-монгольського релігійного мистецтва.
Історія[ред. | ред. код]
У 1875 році шестирічний Богдо-геген VIII прибув до Монголії разом зі своїм молодшим братом Лувсанхайдавом (1871–1918). Коли Лувсанхайдаву виповнилося 12 років, особистий вчитель Богдо-гегена Балданчоймбол вирішив зробити з нього віщуна і в 1884 році запросив з Тибету чойджин-ламу Сетеева для виконання ритуалу входження в дитину духу-провидця (чойжин). Спільно з ним даний ритуал виконав і лама Лувсанпелжее. Головними духами-провидцями, на яких опирався Лувсанхайдав у своїй практиці, стали Найчін-чойжин, Земер-чойжин і Дордже Шугден. Передбачалося, що ці духи стануть опорою монгольської державності і допоможуть вигнати маньчжурську владу з Халхи. Сам Лувсанхайдав був відомий як прихильник «каґ'ю» і не дотримувався загальноприйнятої в школі гелуг практики целібату, тому й одружився.
Перший храм, побудований для державного чойжин-лами в 1896 — 1902 роках в Зуун-хуре на народні пожертвування, в 1903 році згорів у пожежі. Тоді Лувсанхайдав на власні кошти і за фінансової підтримки своєї дружини Суренхорло — дочки керуючого китайським торговим кварталом Урги Маймачен, — почав створення нового кам'яного храму навколо вже побудованого на цьому місці в 1891-1901 роках храму Зуу. У 1906 році Лувсанхайдав відправив імператору Цзайтянь супроводжений подарунками лист, в якому запевнив його в тому, що в новому храмі будуть молитися за його довголіття і за міцність імперської влади, а також просив надати офіційну назву для храму; в результаті храм отримав ім'я «Храм поширення милостей» (монг. Өршөөлийг хөгжүүлэгч сүм). У 1908 році будівництво храмового комплексу було завершено. Богдо-геген дав йому ім'я «Палац, що пригнічує всі види чорних демонів і творить велике блаженство» (Хар, зүгійн шулмасин аймгійн омгійг дарагч, їх амгалангійн урвалтгүй зүтген бүтеесен орд Харш).[1]
Аж до 1936 року в храмі проходили служби, а в 1938 році, під час репресій духовенства в Монголії, храм був закритий, і, ймовірно, був би знесений, проте в 1940 році за постановою Вченого комітету Монголії храм було вирішено залишити в якості пам'ятника архітектури. У 1941 році він був узятий під захист держави, а в 1942 році було прийнято рішення використовувати приміщення храму під антирелігійний музей (пізніше — «Музей історії релігії»).
Архітектура[ред. | ред. код]
Автором більшості проектів будівель комплексу, що будувався з дерева, був монгольський архітектор Омбогійн. Архітектура комплексу зазнала істотного впливу китайського зодчества.[2] У виготовленні ритуального начиння, зокрема зображень — танка, брав участь майбутній засновник сучасного монгольського живопису, Балдугійн Шарав. На прикраси всього комплексу було витрачено 1821,2 кг чистого срібла.
Експозиція музею[ред. | ред. код]
Експозиція відтворює стан храму, яким він був за часів Лувсанхайдава. У головному храмі знаходиться статуя Будди Шак'ямуні XVIII століття, праворуч від неї знаходиться статуя Лувсанхайдава, ліворуч — муміфіковане тіло лами Балданчоймбола. Музей має у своєму розпорядженні велику колекцію культових артефактів тибетського буддизму, копію 108-томного буддійського канону Ганджур і 226-томних коментарів до нього — Данджура, привезенї з Тибету Богдо-гегеном VIII, а також колекцію масок для церемонії цам. Зовні храму розташовується молитовня, виконана у формі традиційної монгольської юрти, а також майданчик, на якій Лувсанхайдав виконував тантричні ритуали.
У храмі Зуу, присвяченому Будді Шак'ямуні, експонуються три статуї Будди, виготовлені з пап'є-маше. На стінах храму — зображення 16 аргатів і чотирьох махарадж. У храмі Ядам Чойжін-лама проводив найважливіші ритуали, і він був закритий для віруючих. У ньому знаходяться бронзові статуї 84 індійських махасіддхів, а також статуї ідамів Калачакри і Махамаї, будди Ваджрадгари та ін.. Храм Амалган присвячений першому тулку Богдо-гегена, Дзанабадзара (1635—1724).[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Түүх соёлын дурсгалууд / Чойжин ламын сүм. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 22 червня 2011.
- ↑ Князев Н. Н. Легендарный барон // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2004. — с. 62
- ↑ Thrift, Eric. Mandal Fund/Mandal Tours, 2006.