Сіддгартха Ґаутама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сіддгартха Ґаутама
Standing Bodhisattva Gandhara Musee Guimet.jpg
Статуя будди Ґаутами з Гандгари
(1-2 століття, Токійський національний музей).
Народився (563 до н. е.
Лумбіні, Непал
Помер 483 до н. е.
Кушінагар, Індія
Національність шак'я
Інші імена будда Ґаутама
Відомий засновник буддизму
Діяльність шраман

Сіддга́ртха Ґаута́ма[1] (563 до н. е. — 483 до н. е. — індійський духовний наставник, аскет, історичний будда Шак'я-Муні. Один з семи будд старовини. Засновник буддизму. Сучасник Махавіри.

Гаутама — ключова фігура в буддизмі. Спогади про його життя, бесіди, і чернечі правила були підсумовані після його смерті і завчені напам'ять Самґгою. Передавана в усній традиції, «Трипітака» була записана приблизно через чотириста років. Він визнається всіма буддистами як Саммасам-Будда нашого часу.

У середні віки Будда в пізніх індійських Пуранах (як, наприклад — Бгаґавата-пурана) був включений в число аватар Вішну, замість Баларами.

Імена[ред.ред. код]

  • Будда Ґаутама (санскр. गौतम बुद्ध)
  • Будда Шак'ямуні — «Пробуджений мудрець з роду Шак'їв».
  • Татха́ґата — «Той, що прийшов так»; «Той, що пішов так».
  • Бгаґаван — «Благословенний»; «Той, хто наділений благою долею».
  • Суґата — «Той, хто правильно йде».
  • Джіна — «Переможець».
  • Локадж'єштха — «Той, кого шанує світ».

Біографія[ред.ред. код]

Реконструювати наукову біографію будди Ґаутами неможливо. В його життєписі історичні факти тісно переплетені із міфами та фольклором, а надійних джерел, необхідних для реконструкції, бракує[2]. Тому біографія будди Ґаутами подається буддологами на основі синтезу декількох буддистських життєписів, таких як «Діяння Будди» (2 століття) Ашваґгоші або «Детальний опис ігор Будди» (3 століття)[2].

Дитинство[ред.ред. код]

Народження будди Ґаутами.

До свого народження Сіддгартха Ґаутама був бодгісаттвою — «просвітленою істотою», який протягом тисяч життів чинив добрі діла, накопичував заслуги і наближався до стану будди — мудреця, що пізнав істину і вирвався з кола мук і перероджень. Коли бодгісаттві надійшов час народитися в останній раз, щоб стати буддою, він оглянув землю з небес Тушіта і обрав північно-східну індійську державу народу шак'їв, якою керував раджа Шуддгодана. Небожитель вирішив народитися в сім'ї правителя цієї держави, аби люди повірили його буддистській проповіді[3].

В ніч зачаття Ґаутами, дружина раджі, Махамайя, побачила віщій сон, в якому до її лона увійшов білий слон із шістьма іклами. Зачаття відбулося в природний спосіб, але білий слон був знаком того, що вона народить велику людину. Перед пологами Махамайя вирушила, за звичаєм, до дому своїх батьків, але в Лумбіні, діброві салових дерев, відчула що почалися перейми. Схопившись за гілку дерева, вона народила сина через стегно. Хлопець одразу встав, зробив сім кроків і проголосив себе істотою, вищою за людей і богів[4].

Після пологів Махамайя невдовзі померла, а її сина привезли до столичного палацу батька в місті Капілавасту[4].

Юність[ред.ред. код]

Сіддгартга Готама народився в Лумбіні (місто, розташоване у сучасному Непалі поблизу кордону з Індією) у травневу повню в кшатрійському племені Сак'я. День його народження широко святкується в буддійських країнах як Весак. Батько Готами був царем Капілаваттгу в царстві Маґадга, де Готама народився царевичем, якому було призначене життя в розкоші. Говориться, що перш, ніж народитися, Готама відвідав свою матір Майю у сновидінні у вигляді білого слона. У ході святкування народження, провидець Асіта оголосив, що ця дитина або стане великим царем, або великою святою людиною. Його батько, бажаючи, щоб Готама став великим царем, відгородив сина від релігійного навчання і від людського страждання.

Коли хлопчик досяг шістнадцятиріччя, його батько влаштував йому шлюб з одноліткою Ясодгарою, яка народила сина Рахулу. Хоча батько забезпечував Готаму всім, чого тільки той бажав, його син все одно залишався внутрішньо незадоволений.

У віці 13 років, Готама в супроводі колісничного Чанни кілька разів тікав за межі палацу. Там він побачив «чотири видовища»: старого каліку, хвору людину, труп що розкладається, і насамкінець відлюдника? самітника. Тоді ж він усвідомив сувору правду життя — що смерть, хвороба, старіння й страждання неминучі, і що бідних більше, ніж багатих, і що навіть задоволення багатих кінець кінцем перетворюються на ніщо. Це надихнуло Готаму у віці 29 років залишити свій будинок, родину й майно, щоб стати ченцем. Відмовившись від спадщини, царевич присвятив своє життя вивченню того, як перебороти страждання. Він пішов шляхом йогічної медитації під керівництвом двох брахманів- пустельників, і, хоча досяг високих рівнів свідомості, все ж не був задоволений цим шляхом.

Вбравши одяг мандрівного ченця, Готама прямує в південно-східну Індію де починає вчитися життю самітника і займатися суворими аскезами й самокатуванням. Після 6 років, будучи на межі смерті від виснаження, він доходить висновку, що суворі аскетичні методи не приводять до більшого розуміння, а просто затьмарюють розум і розморюють тіло. Відкинувши самокатування і зосередившись на медитації, він знаходить серединний шлях, шлях уникнення крайнощів — потурання собі і самокатування. Сівши під деревом інжиру, тепер званим деревом Бодхі, заприсягся не вставати, поки не знайде Істину. У віці 35 років Готама досяг пробудження у травневу повню. Тоді його стали називати Готама Будда, або просто «Будда», що означає «Той, хто Пробудився».

Він заявив, що досяг повного Пробудження й усвідомив причини людського страждання, а також зрозумів, що необхідне для їх усунення. Це усвідомлення він сформулював у Чотирьох Шляхетних Істинах. Це найвище Пробудження, доступне для будь-якої істоти, називається Ніббана- палі, санскр. — Нірвана.

У цю мить Будда повинен був вирішити, чи задовольнитися власним звільненням, або навчити інших людей. Він міркував, що світ, можливо, не готовий для такого глибокого усвідомлення, але зрештою вирішив відправитися до міста Сарнатг і прочитати першу проповідь в Оленячому парку. У цій проповіді були описані Чотири Шляхетні Істини і Благородний Восьмирічний Шлях.

Будда підкреслював, що він не є Богом, а лише вчителем для тих істот, які мусять самі пройти шлях, досягаючи пробудження та пізнання істини і дійсності, як вона є.

У ході подальших 45 років життя він подорожував долиною ріки Ганг у центральній Індії, викладаючи своє вчення різним людям, від аристократів до вигнанців, у тому числі прихильникам інших філософій і релігій. Його релігія була відкрита для всіх рас і класів та не мала ніякої кастової структури. Готама заснував Громаду буддійських ченців і черниць («Санґга»), щоб зберегти Навчання після остаточної «Ніббани» і відходу зі світу. Вчення Будди прийняли тисячі людей.

У віці 80 років він вирішив піти зі світу. З'ївши свою останню їжу, якою була страва зі свинини, отримана як пожертва від коваля Чунди, погано себе відчув. За легендою, Будда знав, що помре, але не хотів ображати людину. У присутності своїх послідовників Будда ще раз переконався в тім, що його Навчання вони зрозуміли і зберегли, після чого помер у травневу повню. Останніми словами Будди були: «Немає нічого вічного. Ретельно досягайте мети!»

Хронологія життя[ред.ред. код]

Ключовим орієнтиром для датування життя Будди є початок царювання буддійського імператора Ашоки. На підставі едиктів Ашоки й дат царювання елліністичних царів, до яких він направляв послів, вчені датують початок правління Ашоки 268 р. до н. е. Палійські джерела кажуть, що Будда помер за 218 років до цієї події. Оскільки всі джерела згодні з тим, що Гаутамі було вісімдесят років, коли він помер (наприклад, Dīgha Nikāya 2.100), то ми отримуємо такі дати: 566486 до н. е. Це так звана «довга хронологія» (long chronology). Альтернативна «коротка хронологія» (short chronology) заснована на санскритських джерелах північноіндійського буддизму збережених у Східній Азії. Згідно з цією версією Будда помер за 100 років до інавгурації Ашоки, що дає такі дати: 448368 рр. до н. е. При цьому в Східній Азії традиційна дата смерті Будди була в 949 або 878 роках, а в Тибеті — в 881 р. до н. е. У минулому, серед західних вчених загальноприйнятими датами були 486 або 483 р. до н. е., але зараз вважається, що підстави для цього занадто малі.

Радіовуглецевий аналіз показує, що деякі населені пункти, які Будда відвідував згідно зі свідченями Палійського канону, не були заселені до 500 р. до н. е. (± 100 років), що змушує сумніватися в такій ранній даті, як 486 р. до н. е. Крім того, розгляд доступної інформації з історії джайнізму змушує припустити, що Будда і Махавіра, лідер джайнів, який помер трохи раніше Будди у 527 р.

Найбільш поширена думка, що Гаутама народився на повню місяця вайшакша 563 р. до н.е., або за григоріан. календарем 6 квітня.

Висловлювання[ред.ред. код]

«Ви будете покарані не за свою злість, а своєю злістю».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. санск. सिद्धार्थ गौतम Siddhārtha Gautama Сіддгартха Ґаутама
    палі. सिद्धार्थ गौतम Siddhattha Gotama Сіддгаттха Ґотама
    кит. 瞿曇悉達多 Jùtán Xīdáduō Цзюйтань Сідаду
    яп. 瞿曇悉達多
    釈迦牟尼仏陀
    くどんしっだった
    しゃかむにぶっだ
    Кудон Сіддатта
    Сякамуні будда
  2. а б Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.9.
  3. Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.9—10.
  4. а б Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.10.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Сіддгартха Ґаутама // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • (рос.) Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000.
  • (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.
  • (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.

Посилання[ред.ред. код]