Улан-Батор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Улан-Батор
монг. Улаанбаатар
Ulaghanbaghatur.svg
Герб Прапор
Герб Улан-БАтора Прапор Улан-Батора
Улан-Батор
Улан-Батор
Основні дані
Країна Монголія
Населення 1 221 000 (2012)
Площа міста 4 704 км²
Поштові індекси 210 xxx
Телефонний код 976 (0)11
Географічні координати Координати: 47°55′ пн. ш. 106°55′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 106.917° сх. д. / 47.917; 106.917
Міська влада
Веб-сторінка http://www.ulanbator.mn/
Ulaanbaatar
Панорама Улан-Батору
Рух в Улан-Баторі

Ула́н-Ба́тор (монг. Улаанбаатар) — столиця Монголії. Розташовано в долині річки Тола, на висоті 1300—1350 м. Виділений в самостійну адміністративну одиницю.

Площа — 4 704,4 км².

Населення — 1,221 тис. осіб (2012).

Історія[ред.ред. код]

Місто було засноване в 1639 році під назвою Оргоо (монг. «палац»; звідси походить назва «Урга», яку вживали в російській і європейській літературі до 1924) як буддистський монастир. З 2-ої половини 17 ст. було кочовою (з 1778 — осілою) резиденцією маньчжурського намісника і адміністративним центром Зовнішньої Монголії. З 1706 називалося Іх-Хурее (монг. «Великий монастир»), з 1911 — Нійслел-Хурее (монг. «Столичний монастир»). У 1924 було перейменоване на Улан-Батор.

Назва «Улан-Батор» означає монгольською мовою «Червоний богатир» (на честь Сухе-Батора).

Адміністративний поділ і структура міста[ред.ред. код]

Місто Улан-Батор з околицями утворює самостійну адміністративну одиницю (офіційна назва «Улсин нійслел» — «Столиця держави»), розділену на 9 районів (монг. дүүрэг); райони розділені на квартали-мікрорайони (монг. хороо). Територія, що знаходиться під адміністративним управлінням мерії Улан-Батору включає, крім власне міста із забудовою міського типу (5-поверхові і 9-поверхові типові житлові будинки, будівлі різних установ і організацій, промислових, траспортних підприємств тощо), також виниклі після 1990 нові квартали забудови, що складаються з переважно одноповерхових житлових і господарських споруд, а також великої кількості юрт.

Нові квартали такої змішаної забудови утворюють «протуберанці» уздовж долин приток річки Тола, ближче до центру міста піднімаються на схили пагорбів. Так довжина смуги забудови, що спускається з півночі до центру міста уздовж долини р. Селбе-Гол становить близько 25 км. Нові райони сполучені з центром лініями маршрутного таксі. Останніми роками розвивається будівництво сучасних житлових і офісних будівель і комплексів, з'являються сучасні індивідуальні котеджі.

До складу території Улан-Батору входять передгір'я хребта Хентей, що піднімаються на висоту до 2181 м і обрамляють місто з півночі і сходу, а також, відокремлений від цього хребта річкою Тола, гірський масив Богд-Хан-Уул (2268 м), що є південним обрамленням міста.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто є транспортним вузлом. Станція Улан-Баторської залізниці. Є міжнародний аеропорт Чингис хан на Буянт-Юшка.

У місті є розвинена мережа громадського транспорту, зокрема тролейбус1987 року, 4 діючих маршрути, 4 зачинені).

Економіка[ред.ред. код]

Улан-Батор виготовляє близько половини валової промислової продукції країни. Промисловість: завод автопричіпів, промкомбінат по переробці тваринної сировини, м'ясокомбінат, металообробна, деревообробна, домобудівна, харчова тощо.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Малюта Володимир Ігорович (1941) — радянський та український спеціаліст зі спортивної медицини, головний лікар футбольного клубу «Динамо» (Київ), голова медичного центру клубу, кандидат медичних наук, заслужений лікар УРСР (1986).