Шестаков Михайло Денисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шестаков.
Шестаков Михайло Денисович
Народження 3 листопада 1907(1907-11-03)
Нача, Борисовський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть 12 травня 1942(1942-05-12) (34 роки)
Вовчанський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Братські могили (2) радянських воїнів, серед яких поховані М. Д. Шестаков і П. Л. Перепелиця — Герої Радянського Союзуd
Війни / битви радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна
CMNS: Шестаков Михайло Денисович у Вікісховищі

Михайло Денисович Шестаков (03.11.1907, Мінська область — 12.05.1942, Харківська область) — командир 1-го танкового батальйону 36-ї танкової бригади 38-ї армії Південно-Західного фронту, капітан. Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 листопада 1907 року в селі Нача нині Крупського району Мінської області у родині залізничника. Білорус. Із 1916 року навчався в неповній середній школі, після її закінчення працював ремонтником на залізниці. У 1927 році закінчив Борисовський сільськогосподарський технікум. Працював агрономом.

У Червоній армії з 1928 року. Закінчив Об'єднану Білоруську військову школу імені ЦВК БРСР у 1931 році. Із 1931 року — командир взводу 24-го стрілецького полку Білоруського військового округу. У 1932—1933 роках пройшов навчання на курсах удосконалення командного складу в Москві. Із 1933 по 1937 роки командував танковим взводом, а потім танковою ротою в 4-тій окремій танковій бригаді Білоруського військового округу, потім відбув на навчання. Член ВКП (б) із 1935 року. У 1936 році закінчив командні курси при Військовій академії механізації та моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна. У серпні 1937 року М. Д. Шестаков звільнений у запас[1]. Працював техніком-машинознавцем на підприємствах Мінська.

У квітні 1939 року відновлений в кадрах Червоної армії та призначений командиром навчальної роти в 18-ту легку танкову бригаду, з серпня 1939 року — помічник начальника 1-ї частини штабу 43-ї автобронетанкової бригади.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років, командир автобронетанкового батальйону 43-ї автобронетанкової бригади Білоруського військового округу. У складі батальйону був направлений на фронт радянсько-фінської війни 1939—1940 років, брав участь у боях. У червні 1940 року призначений начальником штабу 7-го розвідувального батальйону 7-ї танкової дивізії. Із 15 червня 1941 року — начальник штабу 100-го танкового полку 50-ї танкової дивізії.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. У складі дивізії прибув на Західний фронт на початку липня, брав участь у боях під Бобруйськом і Могильовом. Із серпня 1941 року в тій же дивізії на Брянському фронті воював під Гомелем і Брянськом. Із листопада 1941 року — командир танкового батальйону 36-ї танкової бригади на Південно-Західному фронті. За подвиги у важких оборонних боях літа і осені 1941 року двічі представлявся до нагородження орденом Червоного Прапора, але накази загубилися десь у штабах. Сім'я М. Д. Шестакова загинула в перші дні війни в Білостоці.

Командир 1-го танкового батальйону 36-ї танкової бригади капітан Михайло Денисович Шестаков особливо відзначився в Харківській битві в травні 1942 року.

12 травня 1942 року рано вранці РСЧА почала наступ на вермахт із двох напрямків: з Барвінкового і Вовчанська-Салтова (із Салтівського плацдарму на правобережжі Сіверського Донця) — з метою оточити окупований німцями 24-25 жовтня 1941 року Харків. Простір між Непокритим-Перемогою-Терновою стало місцем запеклих боїв.

Місцевість перед перетворенням німцями на головний опорний пункт під Непокритим (на схід від села) і саме село стали місцем кровопролитних боїв. Непокрите було вузловою точкою німецької оборони в березні-травні 1942 року вздовж річки Велика Бабка; в ньому розташовувався штаб 294-ї Саксонської піхотної дивізії вермахту.

12 травня, у перший день радянського наступу на Харківському напрямку танковий батальйон капітана Шестакова з ходу форсував річку Велика Бабка, захопив два вузли ворожого опору біля села Непокрите і взяв полонених.

При відбитті контратаки противника вогнем із танка капітан М. Д. Шестаков знищив чотири німецьких артилерійських гармати із розрахунками. Загинув у цьому бою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу начальницькому складу Червоної армії» від 5 листопада 1942 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і героїзм» капітану Шестакову Михайлу Денисовичу було присвоєно посмертно звання Героя Радянського Союзу[2].

Похований у селі Непокрите (із 1968 — Шестакове) Вовчанського району Харківської області.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • В 1968 році село Непокрите, де загинув Шестаков, було перейменовано на Шестаково на честь командира танкового батальйону 36-ї танкової бригади РСЧА, який загинув 12 травня 1942 року в бою за село.
  • Ім'я Героя носить Унецька середня школа Брянської області.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лазарев С. Е. «Какая же масса командного состава выбывает из строя…» Репрессии против командного и преподавательского состава в Военной академии механизации и моторизации во второй половине 1930-х годов. // Военно-исторический журнал. — 2017. — № 3. — С.65.
  2. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 5 ноября 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — № 40 (199). — Число 7 (11). — С. 3.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Жилин В. А. Герои-танкисты 1941—1942 гг. М.: Яуза, Эксмо, 2008
  • Калинин В. В., Макаренко Д. Г. Герои подвигов на Харьковщине. Харьков, 1970.
  • Навечно в сердце народном / Редкол.: И. П. Шамякин (гл. ред.) и др. — 3-е изд., доп. и испр. — Мн.: Белорусская советская энциклопедия, 1984. — 607 с. — 65 000 экз.
  • ред. Сероштан Н. А., Кумака А. М., Слюсарский А. Г. и др. Шестаково // Харьковская область / Тронько П. Т. (пред. Главной редколлегии). — Киев: Главная редакция УСЭ, 1976. — С. 311. — 724 с. — (История городов и сёл УССР в 26 томах). — 15 000 экз.

Посилання[ред. | ред. код]

Михаїл Денисович Шестаков. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 3 липня 2014.

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шестаков_Михайло_Денисович&oldid=42330301