Вовчанськ
| Вовчанськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Харківська область |
||||
| Район/міськрада | Вовчанський район | ||||
| Рада | Вовчанська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 6321610100 | ||||
| Засноване | 1674 | ||||
| Статус міста | з 1780 року | ||||
| Населення | ▼19 123 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 70 км² | ||||
| Густота населення | 291 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 62500-62503 | ||||
| Телефонний код | +380-5741 | ||||
| Координати | 50°17′16″ пн. ш. 36°56′34″ сх. д. / 50.28778° пн. ш. 36.94278° сх. д.Координати: 50°17′16″ пн. ш. 36°56′34″ сх. д. / 50.28778° пн. ш. 36.94278° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 104 м | ||||
| Водойма | р. Вовча | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Вовчанськ | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 131 км | ||||
| - автошляхами | 77,4 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 544 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 62504, м. Вовчанськ, вул. Леніна, 92 | ||||
| Веб-сторінка | Вовчанська міськрада | ||||
| Міський голова | Топоркова Ольга Анатоліївна | ||||
Вовча́нськ — місто в Харківської області, центр однойменного району.
Зміст |
Історія[ред.]
З найдавніших часів на теренах Вовчанська селились люди. На території сучасного міста Вовчанськ і поблизу нього знайдені пам'ятки археологічних культур, 2 неолітичні поселення відносяться до V-IV тисячоліття до н. е., кургани ранньобронзового віку III тисячоліття до н. е., археологічні памятки, поселення черняхівської культури ІІ-VI століття до н. е., а також городище і 5 поселень VIII-ІХ століть салтово-маяцької культури. Під час проведення археологічних розкопок було знайдено вовчанське городище, яке відноситься до кінця першого тисячоліття нашої ери.
1638 року козаки з Придніпров'я почали заселяти береги Сіверського Дінця — Чугуївське городище, Верхньосоалтівське городище.
1674 року уряд Російської імперії віддав незаселені землі по річці «Вовчі Води» (сьогодні вона зветься Вовча) Маргину Старочудному, та дозволив йому запрошувати на них козаків-переселенців з Наддніпрянської України, росіян приймати було заборонено. Це вважається початком заселення Вовчанщини. Саме місто, під назвою «Вовчі Води» вперше згадується 1688 року — як сотенне містечко Харківського козачого полку.
1780 внаслідок адміністративної реформи став повітовим містом Вовчанського повіту Харківської губернії, і за ним було офіційно закріплено назву Вовчанськ.
За даними на 1864 рік у місті мешкало 9263 особи (4726 чоловіків та 4537 жінок), налічувалось 1495 дворових господарств, існували 2 православні церкви, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 2 цегельних, салотопний, салосвічковий та пивоварний заводи, паровий млин, відбувалось 9 ярмарків на рік та 3 базари на тиждень[2].
За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 11 020 (5 503 чоловіки та 5 517 жінок)[3].
На початку XX століття Вовчанський повіт займав друге місто по темпам розвитку (зокрема соціальної інфраструктури та освіти) після Московського у Російській імперії.
Станом на 1914 рік кількість мешканців міста зросла до 15481 особи[4].
12 квітня 1923 року в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа. Вовчанський повіт був поділений на 8 районів: Білоколодізянский, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізський, Рбіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. 1923 року за адміністративної реформи перетворився на районний центр. На 1 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27 329 осіб.
10 червня 1942 року місто було окуповано вермахтом, визволено радянською армією в серпні 1943 року.
Походження назви[ред.]
Ймовірно походить від річки Вовча, що тече через місто.
Адміністрація[ред.]
Історична приналежність[ред.]
Політика[ред.]
Географія[ред.]
Місто розташоване на обох берегах річки Вовча, у лісостеповій зоні. У кількох кілометрах від міста пролягає українсько-російський кордон. Відстань до облцентру становить понад 77 км і проходить автошляхом Т 2104. У місті діє пункт контролю через державний кордон з Росією Вовчанськ—Нежеголь.
Транспорт[ред.]
Залізниця поєднує Вовчанськ з м. Куп'янськом та Російською Федерацією. Автомобільні дороги з'єднують місто з Харковом, Куп'янськом та іншими населеними пунктами Харківської області.
Економіка[ред.]
У Вовчанському районі має розвиток сільське господарство (зернові культури, соняшник). Важливим промисловим підприємством району є Вовчанський олійноекстракційний завод. Серед інших підприємств міста: Вовчанський агрегатний завод, Вовчанська взуттєва фабрика.
Демографія[ред.]
1786 року населення міста становило 2655, 1889 — 6023, 1991 — 24300, 2001 — 20695 осіб. В кінці XVII століття відбувався великий рух переселенців з Правобережної України на Слобожанщину. Російська влада для зміцнення південних кордонів Російської імперії, охоче приймав вихідців з Правобережної України (у документах іменували черкасами). За конфесіональною приналежністю абсолютну більшість населення на XXI століття складають православні християни. Більша частина населення (80%) — українці, проживають також: росіяни, вірмени, цигани.
Освіта і культура[ред.]
У Вовчанську працюють шість середніх шкіл, а також два заклади спеціальної освіти: медичний коледж і Вовчанський технікум Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П.Василенка.
Пам'ятки культури, архітектура[ред.]
У місті розташовано кілька пам'яток архітектури початку ХХ століття, пам'ятники Василю Колокольцову, жертвам Голодомору 1932–1933 років, військовослужбовцям, які загинули під час бойових дій в Афганістані, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, радянським воїнам які загинули під час бойових дій Другої світової війни.
У місті працює краєзнавчий музей.
Видатні місця[ред.]
Звичаї, пов'язані з місцевістю[ред.]
Персоналії[ред.]
- Бабенко Василь Олексійович — археолог, першивікривач салтово-маяцької археологічної культури.
- Білецький Спиридон Максимович — полковник Армії УНР.
- Едвард Барцелян — польський теоретик літератури, критик літератури, перекладач, поет.
- Пассек Володимир Васильович (1807–1842) — історик, етнограф, археолог.
- Ганна Хоперська — учасниця антинацистського підпілля у роки Німецько-радянської війни.
- Козловський Валерій Мечиславович — художник, графік.
- Снєжко-Блоцька Олександра Гаврилівна(1909–1980) — режисер, художник-мультиплікатор.
- Сомов Орест Михайлович (1793–1833) — журналіст, перекладач та поет.
- Скрипаль-Міщенко Олександр Федорович (Олесь Досвітний) — український письменник, учасник ВАПЛІТЕ.
- Колокольцов Василь Григорович — голова Вовчанської земської управи.
- Гермашев Михайло Маркіянович (1867, Вовчанськ — 1930, Париж) — художник.
- Олесь Досвітній — український письменник.
- Побігайло Костянтин Михайлович — перший міністр енергетики та електрифікації УРСР.
Примітки[ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Харьковская губерния. Список населенных мест по сведениям 1864 года. Санкт-Петербург, 1869 (рос.)
- ↑ Дані перепису 1897 року (рос.)
- ↑ Харьковский адрес-календарь 1914. Издание губернской типографии. Харьков. 1914 (рос.)
Джерела[ред.]
- Вовчанський міський портал
-
Використано матеріали Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (1890—1907).
Література[ред.]
- Григорий Квитка Харьков и уездные города — Харьков, 2005
- Клинген И, Описание Волчанского уезда Харьковской губернии в сльскохозяйственно-статистическом отношении (Харьков, 1882)
- Краткий исторический очерк 25-летней деятельности Волчанского уездного земства (Волчанск, 1891)
- Материалы по землевладению и земледелию Харьковской губернии (издание харьковской губернской земской управы, вып. 2 — й и 3-й, Харьков, 1883 и 1885)
- Харьковский календарь на 1892 год (издание харьковского губернского статистического комитета)
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||
|
||||||||
