Вовчанськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вовчанськ
Герб Волчанска.png Vovcha h.png
Герб Вовчанська Прапор Вовчанська
Вовчанськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Рада Вовчанська міська рада
Код КОАТУУ 6321610100
Засноване 1674
Статус міста з 1780 року
Населення 19082 (01.01.2013)[1]
Площа 70 км²
Густота населення 291 осіб/км²
Поштові індекси 62500-62503
Телефонний код +380-5741
Координати 50°17′16″ пн. ш. 36°56′34″ сх. д. / 50.28778° пн. ш. 36.94278° сх. д. / 50.28778; 36.94278Координати: 50°17′16″ пн. ш. 36°56′34″ сх. д. / 50.28778° пн. ш. 36.94278° сх. д. / 50.28778; 36.94278
Висота над рівнем моря 104 м
Водойма р. Вовча
Відстань
Найближча залізнична станція Вовчанськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 131 км
 - автошляхами 77,4 км
До Києва
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 62504, м. Вовчанськ, вул. Леніна, 92
Веб-сторінка Вовчанська міськрада
Міський голова Топоркова Ольга Анатоліївна

Вовча́нськ — місто в Харківської області, центр однойменного району.

Історія[ред.ред. код]

З найдавніших часів на теренах Вовчанська селились люди. На території сучасного міста Вовчанськ і поблизу нього знайдені пам'ятки археологічних культур, 2 неолітичні поселення відносяться до V-IV тисячоліття до н. е., кургани ранньобронзового віку III тисячоліття до н. е., археологічні памятки, поселення черняхівської культури ІІ-VI століття до н. е., а також городище і 5 поселень VIII-ІХ століть салтово-маяцької культури. Під час проведення археологічних розкопок було знайдено вовчанське городище, яке відноситься до кінця першого тисячоліття нашої ери.

1638 року козаки з Придніпров'я почали заселяти береги Сіверського Дінця — Чугуївське городище, Верхньосоалтівське городище.

1674 року уряд Російської імперії віддав незаселені землі по річці «Вовчі Води» (сьогодні вона зветься Вовча) Маргину Старочудному, та дозволив йому запрошувати на них козаків-переселенців з Наддніпрянської України, росіян приймати було заборонено. Це вважається початком заселення Вовчанщини. Саме місто, під назвою «Вовчі Води» вперше згадується 1688 року — як сотенне містечко Харківського козачого полку.

1780 внаслідок адміністративної реформи став повітовим містом Вовчанського повіту Харківської губернії, і за ним було офіційно закріплено назву Вовчанськ.

За даними на 1864 рік у місті мешкало 9263 особи (4726 чоловіків та 4537 жінок), налічувалось 1495 дворових господарств, існували 2 православні церкви, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 2 цегельних, салотопний, салосвічковий та пивоварний заводи, паровий млин, відбувалось 9 ярмарків на рік та 3 базари на тиждень[2].

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 11 020 (5 503 чоловіки та 5 517 жінок)[3].

На початку XX століття Вовчанський повіт займав друге місто по темпам розвитку (зокрема соціальної інфраструктури та освіти) після Московського у Російській імперії.

Станом на 1914 рік кількість мешканців міста зросла до 15481 особи[4].

12 квітня 1923 року в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа. Вовчанський повіт був поділений на 8 районів: Білоколодізянский, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізський, Рбіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. 1923 року за адміністративної реформи перетворився на районний центр. На 1 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27 329 осіб.

10 червня 1942 року місто було окуповано вермахтом, визволено радянською армією в серпні 1943 року.

Походження назви[ред.ред. код]

Ймовірно походить від річки Вовча, що тече через місто.

Адміністрація[ред.ред. код]

Історична приналежність[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на обох берегах річки Вовча, у лісостеповій зоні. За декілька кілометрів від міста пролягає українсько-російський кордон. Відстань до облцентру становить понад 77 км і проходить автошляхом Т 2104. У місті діє пункт контролю через державний кордон з Росією ВовчанськНежеголь.

Транспорт[ред.ред. код]

Залізниця поєднує Вовчанськ з м. Куп'янськом та Російською Федерацією. Автомобільні дороги з'єднують місто з Харковом, Куп'янськом та іншими населеними пунктами Харківської області.

Економіка[ред.ред. код]

У Вовчанському районі має розвиток сільське господарство (зернові культури, соняшник). Важливим промисловим підприємством району є Вовчанський олійноекстракційний завод. Серед інших підприємств міста: Вовчанський агрегатний завод, Вовчанська взуттєва фабрика, Вовчанський м’ясокомбінат.

Демографія[ред.ред. код]

1786 року населення міста становило 2655, 1889 — 6023, 1991 — 24300, 2001 — 20695 осіб. В кінці XVII століття відбувався великий рух переселенців з Правобережної України на Слобожанщину. Російська влада для зміцнення південних кордонів Російської імперії, охоче приймав вихідців з Правобережної України (у документах іменували черкасами). За конфесіональною приналежністю абсолютну більшість населення на XXI століття складають православні християни. Більша частина населення (80%) — українці, проживають також: росіяни, вірмени, цигани.

Освіта і культура[ред.ред. код]

У Вовчанську працюють шість середніх шкіл, а також два заклади спеціальної освіти: медичний коледж і Вовчанський технікум Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П.Василенка.

Пам'ятки культури, архітектура[ред.ред. код]

У місті розташовано кілька пам'яток архітектури початку XX століття, пам'ятники Василю Колокольцову, жертвам Голодомору 1932–1933 років, військовослужбовцям, які загинули під час бойових дій в Афганістані, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, радянським воїнам які загинули під час бойових дій Другої світової війни.

У місті працює краєзнавчий музей.

[ред.ред. код]

[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  3. Дані перепису 1897 року (рос.)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Григорий Квитка Харьков и уездные города — Харьков, 2005
  • Клинген И, Описание Волчанского уезда Харьковской губернии в сльскохозяйственно-статистическом отношении (Харьков, 1882)
  • Краткий исторический очерк 25-летней деятельности Волчанского уездного земства (Волчанск, 1891)
  • Материалы по землевладению и земледелию Харьковской губернии (издание харьковской губернской земской управы, вып. 2 — й и 3-й, Харьков, 1883 и 1885)
  • Харьковский календарь на 1892 год (издание харьковского губернского статистического комитета)


{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.