Вовчанськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вовчанськ
Герб Волчанска.png Vovcha h.png
Герб Вовчанська Прапор Вовчанська
Церква жінок мироносиць
Церква жінок мироносиць
Вовчанськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Рада Вовчанська міська рада
Код КОАТУУ 6321610100
Засноване 1674
Статус міста з 1780 року
Населення 19082 (01.01.2013)[1]
Площа 70 км²
Густота населення 291 осіб/км²
Поштові індекси 62500-62503
Телефонний код +380-5741
Координати 50°17′16″ пн. ш. 36°56′34″ сх. д. / 50.28778° пн. ш. 36.94278° сх. д. / 50.28778; 36.94278Координати: 50°17′16″ пн. ш. 36°56′34″ сх. д. / 50.28778° пн. ш. 36.94278° сх. д. / 50.28778; 36.94278
Висота над рівнем моря 104 м
Водойма р. Вовча
Відстань
Найближча залізнична станція Вовчанськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 131 км
 - автошляхами 77,4 км
До Києва
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 62504, м. Вовчанськ, вул. Леніна, 92
Веб-сторінка Вовчанська міськрада
Міський голова Топоркова Ольга Анатоліївна

Вовча́нськ — місто в Харківської області, центр однойменного району.

Географічне розташування[ред.ред. код]

При в'їзді в місто

Місто Вовчанськ знаходиться у лісостеповій зоні на берегах річки Вовча, яка через 6 км впадає в річку Сіверський Донець. Вище за течією примикають села Тихе і Вовчанські Хутори, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Гатище. До міста примикає село Синельникове. За 5 км проходить кордон з Російською Федерацією. Через місто проходять автомобільні дороги Т 2104, Т 2108 і залізнична гілка Бєлгород-Куп'янськ, станція Вовчанськ.

У місті діє пункт контролю через державний кордон з Росією ВовчанськНежеголь. Відстань до облцентру становить понад 77 км і проходить автошляхом Т 2104.

Походження назви[ред.ред. код]

Ймовірно походить від річки Вовча, що тече через місто.

Історія[ред.ред. код]

З найдавніших часів на теренах Вовчанська селились люди. На території сучасного міста Вовчанськ і поблизу нього знайдені пам'ятки археологічних культур, 2 неолітичні поселення відносяться до V-IV тисячоліття до н. е., кургани ранньобронзового віку III тисячоліття до н. е., археологічні памятки, поселення черняхівської культури ІІ-VI століття до н. е., а також городище і 5 поселень VIII-ІХ століть салтово-маяцької культури. Під час проведення археологічних розкопок було знайдено вовчанське городище, яке відноситься до кінця першого тисячоліття нашої ери.

1638 року козаки з Придніпров'я почали заселяти береги Сіверського Дінця — Чугуївське городище, Верхньосоалтівське городище.

1674 року уряд Російської імперії віддав незаселені землі по річці «Вовчі Води» (сьогодні вона зветься Вовча) Маргину Старочудному, та дозволив йому запрошувати на них козаків-переселенців з Наддніпрянської України, росіян приймати було заборонено. Це вважається початком заселення Вовчанщини. Саме місто, під назвою «Вовчі Води» вперше згадується 1688 року — як сотенне містечко Харківського козачого полку.

1780 внаслідок адміністративної реформи став повітовим містом Вовчанського повіту Харківської губернії, і за ним було офіційно закріплено назву Вовчанськ.

За даними на 1864 рік у місті мешкало 9263 особи (4726 чоловіків та 4537 жінок), налічувалось 1495 дворових господарств, існували дві православні церкви, повітове та парафіяльне училища, лікарня, поштова станція, два цегельних, салотопний, салосвічковий та броварний заводи, паровий млин, відбувалось 9 ярмарків на рік та 3 базари на тиждень[2].

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 11 020 (5 503 чоловіки та 5 517 жінок)[3].

На початку XX століття Вовчанський повіт займав друге місто по темпам розвитку (зокрема соціальної інфраструктури та освіти) після Московського у Російській імперії.

Станом на 1914 рік кількість мешканців міста зросла до 15481 особи[4].

12 квітня 1923 року в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа. Вовчанський повіт був поділений на 8 районів: Білоколодезянський, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізький, Рубіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. 1923 року за адміністративної реформи перетворився на районний центр. На 1 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27 329 осіб.

10 червня 1942 року місто було окуповано вермахтом, визволено радянською армією в серпні 1943 року.

Адміністрація[ред.ред. код]

Історична належність[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Залізниця поєднує Вовчанськ з м. Куп'янськом та Російською Федерацією. Автомобільні дороги з'єднують місто з Харковом, Куп'янськом та іншими населеними пунктами Харківської області.

Економіка[ред.ред. код]

Вовчанський агрегатний завод

У Вовчанському районі має розвиток сільське господарство (зернові культури, соняшник). Важливим промисловим підприємством району є Вовчанський олійноекстракційний завод. Серед інших підприємств міста: Вовчанський агрегатний завод, Вовчанська взуттєва фабрика, Вовчанський м’ясокомбінат.

Демографія[ред.ред. код]

1786 року населення міста становило 2655, 1889 — 6023, 1991 — 24300, 2001 — 20695 осіб. В кінці XVII століття відбувався великий рух переселенців з Правобережної України на Слобожанщину. Російська влада для зміцнення південних кордонів Російської імперії, охоче приймав вихідців з Правобережної України (у документах іменували черкасами). За конфесіональною приналежністю абсолютну більшість населення на XXI століття складають православні християни. Більша частина населення (80%) — українці, проживають також: росіяни, вірмени, цигани.

Освіта і культура[ред.ред. код]

У Вовчанську працюють шість середніх шкіл, а також два заклади спеціальної освіти: медичний коледж і Вовчанський технікум Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П.Василенка.

Пам'ятки культури, архітектура[ред.ред. код]

У місті розташовано кілька пам'яток архітектури початку XX століття, пам'ятники Василю Колокольцову, жертвам Голодомору 1932–1933 років, військовослужбовцям, які загинули під час бойових дій в Афганістані, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, радянським воїнам які загинули під час бойових дій Другої світової війни.

У місті працює краєзнавчий музей.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  3. Дані перепису 1897 року (рос.)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Григорий Квитка Харьков и уездные города — Харьков, 2005
  • Клинген И, Описание Волчанского уезда Харьковской губернии в сльскохозяйственно-статистическом отношении (Харьков, 1882)
  • Краткий исторический очерк 25-летней деятельности Волчанского уездного земства (Волчанск, 1891)
  • Материалы по землевладению и земледелию Харьковской губернии (издание харьковской губернской земской управы, вып. 2 — й и 3-й, Харьков, 1883 и 1885)
  • Харьковский календарь на 1892 год (издание харьковского губернского статистического комитета)


{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.