Шовковиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шовковиця
Шовковиця чорна (Morus nigra)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Шовковицеві (Moraceae)
Триба: Moreae
Рід: Шовковиця (Morus)
L.
Species

See text.

Вікісховище: Morus

Шовковиця, тутове дерево, морва (Morus) — рід рослин родини шовковицевих; дерева або кущі.

Будова[ред. | ред. код]

Шовковиця — світлолюбна, досить морозостійка і посухостійка рослина, стійка до пилу і газів. Є плакучі, пірамідальні, кулясті та інші форми, які використовують в озелененні. Шовковицю розмножують насінням, живцями і щепленням. Плодові форми краще прищеплювати за кору навесні в період активного сокоруху або влітку окуліруванням. В насадженнях потрібно мати чоловічі і жіночі екземпляри або в крону прищеплювати живці іншої статі, тому що це дводомна, роздільно-статева, вітрозапилювальна рослина. У шовковиці є також дерева, у яких чоловічі і жіночі квітки знаходяться в одному суцвітті. Розрізнити чоловічі і жіночі екземпляри можна тільки з початком плодоношення.[1]

Шовковиця біла (Morus alba) — дерева до 15—20 м заввишки з густою округлою кроною, однодомні, квітки роздільностатеві; посухостійкі, зимостійкіші, ніж шовковиця чорна — витримують морози до 30—35 °С. Плоди (супліддя) округлі або циліндричні завдовжки до 4 см, білі, жовті чи рожеві, соковиті, солодкі.

Види[ред. | ред. код]

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Відомо понад 10 видів, поширених у помірній та субтропічній зонах, у дикому стані і в культурі. В Україні найбільше значення мають Шовковиця чорна і Шовковиця біла. Листям шовковиці вигодовують гусінь шовковичного шовкопряда.

Практичне використання[ред. | ред. код]

В Україні здавна вирощували цю культуру на присадибних земельних ділянках[1]. Плоди її особливо люблять діти. У них міститься до 20 % легкозасвоюваних цукрів, органічні кислоти, вітаміни, мінеральні солі. Крім вживання у свіжому вигляді, плоди використовують для приготування варення, компотів, соку, інших видів переробки.[1]

Цукрів у плодах до 20 %, кислот — до 2 %; їх споживають свіжими, виготовляють варення, сиропи тощо. Шовковицю білу розмножують щепленням, відсадками (культурні форми і сорти), насінням; вирощують у ряді європейських країн, Центральній Азії і Південному Кавказі, Японії і Китаї.

У Центральній Азії плоди сушать і мелять на борошно для млинців, толокна, печуть коржики, що смаком нагадують цукати. На Кавказі з соку плодів варять напій бекмез. З соку також готують оцет, вино, сироп, женуть горілку. На Кавказі з шовковиці роблять лаваш або додають її до аличевого лавашу.[2]

З листя виготовляють та продають у промислових масштабах чай.[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев: Урожай, 1985.  — с.664, ил.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.126
  3. Aum Tea Company: Mulberry Leaf Tea from Chiangmai, Thailand. aumtea.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 18 січня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]