Юліюс Ріц
| Юліюс Ріц | |
|---|---|
| нім. Julius Rietz | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | нім. August Wilhelm Julius Rietz |
| Дата народження | 28 грудня 1812[1][2][…] |
| Місце народження | Берлін, Королівство Пруссія[1][4][2] |
| Дата смерті | 12 вересня 1877[1][2][…] (64 роки) |
| Місце смерті | Дрезден, Німецька імперія[1][4] |
| Поховання | Trinitatis Cemeteryd |
| Громадянство | Королівство Пруссія |
| Професії | диригент, композитор, викладач університету, віолончеліст |
| Вчителі | Бернгард Ромберг |
| Відомі учні | Вольдемар Барґіль, Ernst Rudorffd, Salomon Jadassohnd, Felix Otto Dessoffd і Arthur O'Learyd |
| Інструменти | віолончель |
| Жанри | симфонія і опера |
| Заклад | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона |
| Нагороди |
  |
| Батько | Johann Friedrich Rietzd[2] |
 Файли у Вікісховищі | |
Август Вільгельм Юліюс Ріц (нім. August Wilhelm Julius Rietz; 28 грудня 1812, Берлін, Німеччина — 12 вересня 1877, Дрезден, Німеччина) — німецький диригент, композитор і музичний педагог. Син альтиста Йоганна Фрідріха Ріца (1767–1828), молодший брат скрипаля Едуарда Ріца.
Життєпис[ред. | ред. код]
Август Вільгельм Юліюс Ріц брав перші уроки музики у свого старшого брата, потім навчався грі на віолончелі у Бернгарда Ромберга, вивчав композицію під керівництвом Карла Фрідріха Цельтера.
Завдяки дружбі свого старшого брата з Феліксом Мендельсоном був підтриманий останнім після передчасної смерті Едуарда Ріца і в 1834 став помічником Мендельсона на посаді капельмейстера Дюссельдорфської опери, роком пізніше змінив Мендельсона на цій посаді, а в 1836 став генеральним музичним директором.
У дюссельдорфський період Ріц склав симфонію соль-мінор, численні твори для театральної музики, кілька увертюр, одна з яких, «Геро», в 1841 була виконана Оркестром Ґевандгауза під керуванням Мендельсона.
У 1847 Ріц перебрався до Лейпцига, де керував співочої академією, оркестром оперного театру, а з 1848 — Оркестром Ґевандгауза . Одночасно Ріц викладав в Лейпцизькій консерваторії, де серед його учнів були, зокрема, Вольдемар Барґіль, Ернст Рудорф, Фрідріх Геґар, Саломон Ядассон. У 1859 Лейпцизький університет удостоїв його докторського ступеня honoris causa. Роком пізніше Ріц був призначений придворним капельмейстером при саксонському королівському дворі в Дрездені, а в 1874 — генеральним музичним директором королівства.
Ріц також підготував до видання перший том зібрання творів Ґеорґа Фрідріха Ґенделя, яке потім було продовжене Фрідріхом Гризандером.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ріц // Музичний словник: в 3 т. / уклад. Х. Ріман; під ред. Ю. Д. Енґеля. — Лейпциг: вид. Б. П. Юрґенсона, 1904. — Т. 3. — С. 1123—1124.
- Ріц, Юліюс: ноти творів на International Music Score Library Project
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Г. Риман Риц // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1123–1124.
- ↑ а б в г Fürstenau Rietz, Julius // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1889. — Vol. 28. — S. 603–606.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #101365632 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
|
