Ялти (Миколаїв)
| Ялти Миколаїв | ||||
.jpg) Мапа Миколаївського торговельного порту 1911—1915 років. Попова балка зображена в правій частині | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 46°57′02″ пн. ш. 32°01′07″ сх. д. / 46.95056° пн. ш. 32.01861° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Заводський | |||
| Поштовий індекс | 54000 | |||
| Головні вулиці | 1-а Ялтинська, 2-а Ялтинська, 3-я Ялтинська, 4-а Ялтинська, 5-а Ялтинська, 6-а Ялтинська, 7-а Ялтинська, 1-а Наскрізна, 2-а Наскрізна, Заводська, Ялтинський провулок | |||
| Карта | ||||
Ялти (раніше — Попова балка) — місцевість і мікрорайон в Заводському районі міста Миколаїв, розташована на лівому березі Бузького лиману.
Розташування[ред. | ред. код]
Мікрорайон розташовується на березі Бузького лиману і обмежуються вулицями Кузнецькою, Заводською і 4-Слобідською. Ялти нараховують сім Ялтинських вулиць, дві Наскрізні і численну кількість провулків без назв, що зумовлено в першу чергу хаотичною забудовою місцевості.
Назва[ред. | ред. код]
Раніше місцевість називалася Поповою балкою. Попова балка — довга і глибока балка, що знаходиться в районі Миколаївського торговельного порту і простягається вздовж лівого берега Бузького лиману[1].
Існує версія, що у перші роки існування міста Г. О. Потьомкін наказав поселити в Богоявленську заштатних церковників і попів-розстриг (служителі релігійного культу, позбавлені духовного сану) і долучити їх до корисної праці. Однак священники, які не звикли працювати, втекли з Богоявленська і заселили схил величезного яру, розташованого перед в'їздом до Миколаєва. Використовуючи його як зручне укриття, що підходило прямо до єдиної дороги Миколаїв—Богоявленськ, вони займалися грабунком перехожих. Відтоді нібито і закріпилася за яром, що мав погану славу, назва Попова балка.
Однак ця версія не має жодного підґрунтя. Назва Попова Балка була відома ще до виникнення Миколаєва. В описі земель, що відійшли Росії 1774 року, так пояснено цю назву: «Попова Балка, кажуть, від того прозвана, що рибний вилов від попа здійснювався, як і багато балок і кос на березі Бугу прозиваються за іменами початківців у тих місцях рибу ловити…»[2]
Сучасну назву місцевість отримала коли у другій половині XIX століття в районі Попової балки і в самій балці стали незаконно селитися декласовані елементи. Після Жовтневого перевороту це хаотичне поселення отримало в народі назву міста Ялта, нагадуючи його своїми східчасто розташованими будівлями. Згодом ця назва закріпилася і на плані міста[1].
Історія[ред. | ред. код]
Район, як і більшість ярів і кос на березі Бугу, почав формуватися навколо місць вилову риби. На початку ХІХ століття в районі Попової балки з'явилися різні заводи. Попова балка стала центром, навколо якого почала розвиватися промисловість[2]. Так, у рапорті міського купця Кустова до військового губернатора Миколаєва, віце-адмірала О. С. Грейга, йшлося про необхідність створення комерційної пристані в районі Попової балки. Її побудували 1821 року, а з високої гори до пристані через Попову балку було прокладено спуск, яким на возах везли вантажі. Згодом пристань розвинулася у сучасний Миколаївський морський торговельний порт. Тут же була приватна верф, що будувала невеликі вітрильні купецькі судна[3].
Існує інформація про те, що в степу за Поповою балкою, 1 серпня 1879 року, стратили Самуїла Віттенберга та Івана Логовенка за спробу здійснити вбивство царя Олександра II[4][3].
Адрес-календар 1869 року вказує на те, що біля Попової балки знаходилися промислові підприємства. Крім торгових суден, до пристані Попової балки приставали пакетботні (поштові) пароплави, звідки поштові фургони і кур'єри доставляли в місто пошту[3][5].
У другій половині ХІХ століття в районі Попової балки і в самому яру стали незаконно селитися декласовані елементи. Після Жовтневого перевороту схили Попової балки стали знову забудовуватися глинобитними мазанками. За радянських часів Ялту неодноразово руйнували, проте виселити звідси людей не вдавалося[2].
Через високий рівень злочинності в мікрорайоні, де населення заробляє зокрема торгівлею наркотиками, самогоном і збором вторсировини, місцевість отримала дурну репутацію. Ялти часто порівнюють з фавелами Ріо-де-Жанейро і американським гетто[6][7]. Часто доходить до того, що виклик швидкої медичної допомоги чи поліції неможливий через відмову відправити в мікрорайон машину. Певний час місцевість патрулювали не звичайні міліціонери, а співробітники спеціального підрозділу МВС України «Беркут»[7][8].
Через таку бездіяльність правоохоронних органів у 2016 році місцевими жителями було направлено звернення до тодішньої голови Національної поліції України Хатії Деканоїдзе[9].
У 2020 році в мікрорайон було проведено каналізацію. До того населення самовільно підключалося до зливової каналізації і користувалося вигрібними ямами[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (1997). История улиц Николаева (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 142—143.
- ↑ а б в Крючков, Ю. С. (2003). Град Святого Николая (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 154. ISBN 966-7676-32-3.
- ↑ а б в Дворцова, Елена (31 серпня 2021). От Поповой Балки в Ялты: История одного микрорайона (рос.). 0512.com.ua – Сайт міста Миколаєва. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ Малоизвестная история Николаева: микрорайон Ялты (рос.). Миколаївська правда. 21 лютого 2016. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ Путеводитель и адрес-календарь города Николаева на 1869 год (рос.). Николаев: Типография управления Николаевского порта (Е. С. Павловского). 1869.
- ↑ Дорош, Олег (5 грудня 2017). Неудобный район. Как живут в забытом николаевском гетто? (рос.). СВІДОК.info. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ а б Николаевские Ялты: не ходите, дети, в Африку гулять (рос.). Преступности.НЕТ. 7 жовтня 2009.
- ↑ В Николаеве пенсионерка посетовала на подростков, которые побили ей окна и угрожают сжечь дом (рос.). Преступности.НЕТ. 18 лютого 2016.
- ↑ В николаевских «Ялтах» толпа цыган избила группу людей, а полиция бездействует – просят вмешаться Деканоидзе (рос.). Преступности.НЕТ. 22 березня 2016.
- ↑ Дворцова, Елена (30 жовтня 2020). В микрорайоне Ялты Николаева появилась канализация (рос.). 0512.com.ua – Сайт міста Миколаєва. Процитовано 22 жовтня 2023.
| ||||||||||||||||
