80-та стрілецька дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
80-та ордена Леніна імені Пролетаріату Донбаса стрілецька дивізія
рос. 80-я ордена Ленина имени Пролетариата Донбасса стрелковая дивизия
На службі 1924—19 вересня 1941
Країна СРСР СРСР
Належність Червона армія
Вид сухопутні війська
Тип піхота
У складі 37-й стрілецький корпус
Війни/битви Вторгнення СРСР до Польщі
Німецько-радянська війна
Битва під Уманню
Нагороди Орден Леніна
Розформовано 19 вересня 1941 року
Командування
Поточний
командувач
генерал-майор Прохоров Василь Іванович

80-та стрілецька дивізія (80-та сд) — військове з'єднання, стрілецька дивізія Збройних сил СРСР, що брала участь у Другій світовій війні. Входила до складу діючій армії у період з 24.09.1939 до 28.09.1939, з 8.01.1940 до 13.03.1940 і з 22.06.1941 до 19.09.1941.

Історія[ред. | ред. код]

Сформована в 1924 році.

30 травня 1924 року дивізії було присвоєно ім'я Пролетаріату Донбасу.

В 1928 році мала у своєму складі 238-й, 239-й та 240-й стрілецькі полки. В липні наказом Революційної військової ради СРСР їм було присвоєно нові назви: 238-й полк став називатися 238-й стрілецький Маріупольський полк, 239-й — 239-й стрілецький Артемівський полк, а 240-й — 240-й стрілецький Червоно-Луганський полк.

4 травня 1934 року дивізія за «високі показники… у бойовій та військовій підготовці, а також її великі заслуги у справі згуртування навколо соціалістичного будівництва всього трудового населення як міста, так і села» була нагороджена орденом Леніна[1].

В 1939 році в Харківському військовому окрузі (ХВО) на базі 239-го стрілецького полку 80-ї сд була сформована 141-ша стрілецька дивізія.

З 24 по 28 вересня 1939 року брала участь у вторгненні СРСР до Польщі.

У лютому 1940 року була передислокована на північ[2] і брала участь у бойових діях проти фінських військ у ході Радянсько-фінської війни. У складі 19-го стрілецького полку 7-ї армії в лютому 1940 року вона брала участь у прориві лінії Маннергейма на Карельському перешийку. 11 лютого війська цієї армії перейшли у наступ. 24-та сд діяла у районі між Муолаанярві та залізничної дороги, а 80-та стрілецька дивізія наступала напрямку залізничної дороги. Радянські війська прорвали лінію оборони фінів, проте на ділянці 19-о ск наступ закінчився невдало.

У червні 1940 року дивізія була включена до складу 49-го стрілецького корпусу 5-ї армії Південного фронту. 14 червня вона була зосереджена у районі Янчицев та Баговиця. 28 червня радянські війська почали операцію по захопленню території Північної Буковини та Бессарабії. 80-та сд переправилися через Дністер у районі Уст'ї, Сокіл і Великої Мукші та, пройшовши Ленківці і Кельменці, досягнула Новоселиці, Вовчинців і Лукачівки. Ввечері того ж року дивізія була перепідпорядкована 36-му стрілецькому корпусу. 29 червня вона досягнула району Баласінешти-Коржеуці, замінивши 49-ту танкову бригаду та розвернула власні полки по лінії Ширівці-Коржеуці-Куконешти.[3]

З квітня 1941 року дивізія утримувалася за штатом № 04/100.

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

22 червня 1941 року у зв'язку з отриманими даними від місцевих органів НКВС про викидання противником парашутного десанту у районі Козова та північно-західніше Заліщиків 80-та сд, зосереджена у Тернополі, разом з частинами 49-го стрілецького корпусу була кинута на їх знищення[4].

9 липня 80-та і 139-та сд 37-го стрілецького корпусу зосередились у районі Панасівка та Філінці. 10 липня дивізія вела бій біля Ожарівки та Мшанця. Наступного дня 6-та армія отримала наказ нанести контрудар у напрямку Романовки та оволодіти районом Великі Браталови. До 18 годин 80-та сд успішно просунулась вперед і вийшла в район Носівка-Стетковці-Кірієвка[5]. В подальшому до 14 липня вела бої з бердичівським угрупуванням німців, потім отримала наказ відійти на рубіж Рогинці-Кривошеїнці та зайняти там оборону. 16 липня її разом з іншими частинами 37-го ск висунули на козятинський напрямок із завданням призупинити просування противника. 18 липня корпус відкинув передові частини противника, після чого 80-та сд зайняла оборону в районі Журбинців та Прушинків.

Німці зосередили значні сили проти правого флангу 6-ї армії в районі Козятину. У зв'язку з цим було прийнято рішення відвести війська армії на новий рубіж. 37-й ск (80-та і 139-та сд) відводилися до ст. Ржевуська та Підоси.

25 липня 80-та стрілецька дивізія разом з усією 6-ю армією була підпорядкована командуванню Південного фронту. До цього часу у ній нараховувалося всього 4000 чоловік, 40 % полкової і дивізіонної артилерії було втрачено[6].

В кінці липня 6-та і 12-та армії були об'єднані в групу Понєдєліна, у складі якої дивізія брала участь в битві під Уманню. 6-та армія у цей час відійшла на рубіж Ліщинівка-Христинівка-Ягубець. 80-та сд 29 липня займала оборону біля Паланок. 30 липня фронт 6-ї армії був прорваний німцями, після чого 6-та та 12-та армії опинилися в оточенні. 2 серпня 80-та сд, як найбільш боєздатне з'єднання армії, була перекинута у напрямку Покотилове. 3 серпня вона з району Копенкувате намагалася пробитися до переправ через р.Ятрань біля Покотилове і Лебединки[7].

В результаті важких боїв дивізія була розгромлена, а її командир В. І. Прохоров потрапив до німецького полону.

19 вересня 1941 року була розформована як загибла.

Бойовий склад[ред. | ред. код]

В період радянсько-фінської війни:

  • 77-й стрілецький полк
  • 153-й стрілецький полк
  • 218-й стрілецький полк
  • 375-й гаубичний артилерійський полк
  • 307-й окремий танковий батальйон

На 22.06.1941:

  • 77-й стрілецький полк
  • 153-й стрілецький полк
  • 218-й стрілецький полк
  • 88-й артилерійський полк
  • 144-й гаубичний артилерійський полк
  • 140-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон
  • 141-й окремий зенітний артилерійський дивізіон
  • 100-й розвідувальний батальйон
  • 86-й саперний батальйон
  • 25-й окремий батальйон зв'язку
  • 32-й медико-санітарний батальйон
  • 67-я окрема рота хімзахисту
  • 40-й автотранспортний батальйон
  • 12-й польовий автохлібзавод
  • 400-та польова каса Держбанку

Підпорядкування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

  • Рогальов Федір Федорович
  • Обисов Сидір Павлович (? — 18.07.1937), комбриг
  • Рибаков Михайло Олександрович (? — ?), (комбриг)
  • Зінов'єв Філіп Сергійович (лютий 1938 — серпень 1939)
  • Монахов Семен Федорович (16.08.1939 — 20.02.1940), комбриг
  • Прохоров Василь Іванович (02.1940 — 15.08.1941), генерал-майор

Відомі воїни[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Нуждин О.И. Уманский «котел»: Трагедия 6-й и 12-й армий. — Москва : Яуза-каталог, 2015. — 450 с. — ISBN 978-5-906716-41-5.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дуров В. Энциклопедия советских наград. Орден Ленина. Орден Сталина (проект). — М.: Любимая книга, 2005]
  2. Иринчеев Б. Оболганная победа Сталина. Штурм Линии Маннергейма. — М., 2009.
  3. Мельтюхов М. Освободительный поход Сталина. — М., 2006.
  4. Оперативная сводка штаба ЮЗФ № 01 от 22 июня 1941 г.[недоступне посилання з лютого 2019]
  5. Оперативне зведення штабу 6 А № 026 від 11 липня 1941 р.[недоступне посилання з лютого 2019]
  6. Бойове донесення Військової ради ПФ № 0018/оп в Ставку ВК від 27 липня 1941 р.[недоступне посилання з червня 2019]
  7. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М., 2004. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 13 травня 2016.
  8. Перечень № 5 стрелковых, горнострелковых, мотострелковых и моторизованных дивизий, входивших в состав действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 13 травня 2016.