Bell YOH-4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
YHO-4 / YOH-4
ЛВС YOH-4A у польоті
Призначення Вертоліт спостереження/розвідки
Походження  США
Виробник Bell Helicopter
Перший політ 8 грудня 1962[1]
Основні користувачі  Армія США
Кількість 5[2]
Варіанти Bell 206A JetRanger

Bell YOH-4 (спочатку YHO-4) — був однодвигунним, одногвинтовим, легким вертольотом яки було розроблено для участі у програмі армії США на Легкий вертоліт спостереження. Хоча YOH-4A не виграв у конкурсі, Bell переробили його на гладкий Bell 206A JetRanger для цивільного ринку, де він тривалий час користувався попитом. У 1967 армія відновила програму ЛВС, де було обрано вертоліт на базі 206A — OH-58 Kiowa.

Розробка[ред. | ред. код]

14 жовтня 1960 ВМС США звернулась до 25 літакобудівних компаній з запитом на пропозицію від імені армії для участі у конкурсі на Легкий вертоліт спостереження (ЛВС). Bell вступив у змагання з 12 іншими виробниками, в тому числі з Hiller Aircraft і Hughes Tool Co., Aircraft Division.[3] У січні 1961 Bell представили Design 250 (D-250), який був пізніше назван YHO-4.[4] 19 травня 1961 Bell і Hiller були визнані переможцями змагання.[Вн 1][5]

Bell випустив п'ять прототипів D-250, як Model 206, у 1962, перший прототип піднявся у повітря 8 грудня 1962.[1] У тому ж році, всі літальні апарати почали позначати за новою системою позначень Joint Services, тому прототипи вертольотів отримали назву YOH-4A[6] Після льотних випробувань прототипів Bell, Hughes і Fairchild-Hiller, було обрано Hughes OH-6 у травні 1965.[7]

Після не отримання військового контракту, Bell зробили спробу вийти на цивільний ринок з вертольотом Model 206, але успіху не мали. Дослідження ринку компанією Bell показали, що користувачі визнали конструкцію фюзеляжу неприємною. Bell переробили конструкцію корпусу планеру на більш гладку та аеродинамічну і представили новий вертоліт під назвою Bell 206A JetRanger.[8]

Варіанти[ред. | ред. код]

OH-58 Kiowa
YHO-4
Bell 206 з двигуном потужністю 250 к.с. T63-A-5 для армійських випробувань, побудовано п'ять, пізніше отримав назву YOH-4A
YOH-4A
Перейменований YHO-4.

Оператори[ред. | ред. код]

 США

Екземпляри які залишилися[ред. | ред. код]

Екземпляр який залишився OH-4A 62-4202 зберігається у сховищі Музею Армійської Авіації, форт Рукер, Алабама.[9]

Льотно-технічні характеристики (OH-4A)[ред. | ред. код]

Джерело: U.S. Army Aircraft Since 1947[2]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 1 пілот
  • Пасажиромісткість: 3 пасажири або 2 ношів
  • Довжина: 11,79 м
  • Висота: 2,69 м
  • Діаметр несучого гвинта: 10,13 м


Льотні характеристики



Див. також[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. Флот, який було призначено армією на фазі отбору, рекомендував Hiller Model 1100, у той час як армійська група надавала перевагу Bell D-250 і 1100.
Цитування
  1. а б Johan Visschedijk (16 жовтня 2003). Bell 206 JetRanger. Архів оригіналу за 20 вересня 2006. Процитовано 28 листопада 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  2. а б Harding, Stephen (1997). U.S. Army Aircraft Since 1947. Atglen, PA, USA: Schiffer Publishing Ltd. с. 42. ISBN 978-0-933424-53-1.
  3. Remington, Steve. "The Cessna CH-1 Helicopter". CollectAir.com
  4. Beechy, Robert. "U.S Army Aircraft Acquisition Programs". [Архівовано 2006-11-18 у Wayback Machine.] Uncommon Aircraft 2006. 18 November 2005. Accessed on 19 September 2006.
  5. Spangenberg, George A. George A. Spangenberg Oral History [Архівовано 10 вересня 2008 у Wayback Machine.]. www.spangenberg.org. Judith Spangenberg-Currier, ed. pp.187-190. Accessed on 29 April 2008.
  6. Aastad, Andy. "The Introduction to the JetRanger". [Архівовано 10 вересня 2008 у Wayback Machine.] Rotor Magazine. Helicopter Association International. Winter 2006-2007. Доступ 5 квітня 2009.
  7. Spenser 1998, p. 263.
  8. American Helicopter Museum: Bell 206 JetRanger. Архів оригіналу за 20 вересня 2006. Процитовано 28 листопада 2016.
  9. 8 December 1962. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 28 листопада 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Spenser, Jay P. "Bell Helicopter". Whirlybirds, A History of the U.S. Helicopter Pioneers. University of Washington Press, 1998. ISBN 0-295-98058-3.

Посилання[ред. | ред. код]