North American XF-108 Rapier

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з XF-108 Rapier)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Цей розділ містить перелік посилань, але походження тверджень у ньому залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цей розділ, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті розділу.
Ця стаття є сирим перекладом з російської мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (липень 2020)
North American XF-108 Rapier
XF-108 "Рапіра"
Тип Винищувач-перехоплювач
Розробник США North American Aviation
Виробник North American Aviation
Статус скасований
Виготовлено 0 (побудовано макет)
Вартість одиниці $ 141.9 млн
CMNS: North American XF-108 Rapier у Вікісховищі

Норт Амерікан XF-108 «Ре́йпієр» (англ. North American XF-108 Rapier[a]) — експериментальний високошвидкісний перехоплювач. Був спроєктований компанією North American Aviation для захисту від радянських стратегічних бомбардувальників. Крейсерська швидкість перехоплювача повинна була сягати M=3 (3240 км/год), а відстань польоту без дозаправлення 1,900 кілометрів. Був оснащений радаром і ракетами для виявлення й ураження цілей на відстанях до 160 кілометрів.

Щоб обмежити витрати на розробку, двигуни розроблювалися спільно з двигунами для стратегічного бомбардувальника North American XB-70 Valkyrie й використовували певні елементи попередніх проєктів перехоплювачів. Був побудований лише дерев'яний макет, оскільки програма була скасована у 1959 році через нестачу коштів і вибору СРСР балістичних ракет у якості основного засобу ядерного нападу. Якби він був побудований, F-108 був би найтяжчим винищувачем-перехоплювачем свого часу.

До скасування проєкту президент Сполучених Штатів Дуайт Ейзенхауер відмітив, що прийняття перехоплювача F-108 на озброєння коштувало б 4 млрд доларів платникам податків.

Розробка[ред. | ред. код]

LRI-X[ред. | ред. код]

На початку 1950-х років ВПС США повідомили про необхідність високошвидкісного дальнього перехоплювача. 20 липня 1955 року було офіційно повідомлено про створення програми Long Range Interceptor, Experimental (LRI-X), що мав замінити F-102 Delta Dagger/F-106 Delta Dart. Умови проєкту були встановлені в жовтні 1955 року. Потрібний був перехоплювач, що міг літати на висоті 60000 футів (18000 м) зі швидкістю 1,7 Мах (1122 миль на годину) (1,806 км/год) на відстань 1000 миль (1600 км). Літак мав отримати екіпаж з двох чоловік і щонайменше два двигуни. Ще одною умовою була можливість встановити інтегровану систему керування вогнем, що дозволило б перехопити бомбардувальник на відстані 60 морських миль (110 км) і можливість знищення трьох цілей під час однієї місії.

З восьми зацікавлених компаній контракт на попередні дослідження був виданий North American Aviation, Lockheed і Northrop 11 жовтня 1955 року, через п'ять днів після випуску специфікації. З проєктів на папері пропозиція North American, що отримала назву «NA-236», видалася найбільш перспективною. NA-236 мав дещо подібне з XF-108 крило, хоча найбільш очевидними відмінностями були два «плавці» на середньому полі горизонтальних стабілізаторів і заламані крила. Політичні й бюджетні труднощі призвели до скасування програми 9 травня 1956 року.

WS-202A[ред. | ред. код]

Після значної плутаниці програма була відновлена ​​11 квітня 1957 року, коли був підписаний контракт з North American Aviation на два прототипи. Проєкт отримав назву XF-108, також відому як «Weapon System 202A» (WS-202A). Назва проєкту в компанії North American Aviation була «NA-257», хоча він був ідентичним NA-236. У той самий час командування ППО очікувало близько 480 літаків.

Фінальний дизайн пройшов через значну еволюцію завдяки своїй передовій технології й постійній зміні вимог ВПС США. Ранні зміни помітно відрізнялися «качками», що мали довжину 19 футів 10 дюймів (6,04 м) й розгорткою крила в 53,5°. Літак в цій конфігурації мав би максимальну злітну масу 99400 фунтів (45088 кг) з робочою стелею 72550 футів (22113 м). Як доповнення до ролі перехоплювача XF-108, у North American Aviation запропонували його як винищувач супроводження для свого власного прототипа бомбардувальника XB-70 Valkyire. Ці два проєкти мали багато спільного, зокрема рятувальну капсулу й двигуни General Electric YJ93. Інша роль XF-108 була у тому щоб стати «заповнювачем проміжків» для Системи Дистанційного Сповіщення (DEW); завдяки великій швидкості XF-108 міг сканувати до 278000 квадратних миль (720000 км²) на годину.

З вересня 1958 року були проведені суттєві технічні й конструкторські зміни, проте в SAC втратили інтерес до концепції винищувачів супроводження. Щоб супроводжувати XB-70 до цілі й назад, XF-108 у своїй початковій концепції мав би в кращому випадку незначний діапазон. 30 грудня 1958 року кількість літаків дослідної серії YF-108A за замовленням було скорочено з 31 до 20, а перший випробовувальний політ був відкладений з лютого на квітень 1961 року. Кінцевий дизайн, що був побудований як макет XF-108 у повному розмірі, був показаний офіцерам ВПС 17-20 січня 1959 року. 15 травня 1959 року проєкту була дана назва «Рапіра», після того як командування ППО провело конкурс серед пілотів.

Скасування[ред. | ред. код]

Навіть коли програма XF-108 мала значний прогрес, були ознаки, що могли б призвести до його можливого скасування. Нечітка загроза радянського бомбардувальника, зростальна тенденція до використання наступальних і оборонних ядерних ракет у кінці 1950-х — початку 1960-х років, зростання витрат сприяли скасуванню проєкту XF-108. Скасування було оголошене ​​23 вересня 1959 року. У North American Aviation продовжували покращувати проєкт до 1960 року сподіваючись що програма може бути відновленою. Попри додаткові витрати грошей і часу, витрачені на «Рапіру», це було не дарма; Ударний бомбардувальник North American A-5 Vigilante, розроблений для військово-морського флоту США, що був зрештою модифікований на розвідувальний літак морського базування, зберіг конструкцію фюзеляжу, зброї та систем «Рапіри». У всьому Vigilante можна розглядати як успішне використання принципів дизайну «Рапіри» у надзвуковому дизайні літаків, призначених для швидкостей у 2 Маха.

Hughes Aircraft буде продовжувати розробку вдосконаленої системи керування вогнем й ракети GAR-9. Розробка радарів і ракет XF-108 була продовжена ВПС США, і система зрештою використовувалася у програмі Lockheed YF-12. Кінцева конфігурація задньої кабіни в YF-12A виглядала аналогічно до конфігурації у XF-108, оскільки вона містила в собі ті ж дисплеї та елементи керування, що необхідні для системи керування вогнем Hughes AN / ASG-18.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Від англ. rapier — рапіра
    Індекс B (bomber) у старій та чинній системах позначення авіації та ракет означає «бомбардувальник», а X (experimental) вказує на те, що літак дослідний.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=North_American_XF-108_Rapier&oldid=40688702