Boeing 747

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Boeing 747
Jal.747.newcolours.arp.750pix.jpg
Boeing 747-400
Тип пасажирський літак
Розробник Boeing
Перший політ 9 лютого 1969
Початок експлуатації 1970 (Pan Am, TWA)
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Japan Airlines (58)
British Airways (57)
Korean Air (45)
Cathay Pacific (42)
Роки виробництва з 1969
Вироблено 1419 (на квітень 2010) [1]
Вартість одиниці 747-100 — 24 млн $ (1967)
747-200 — 39 млн $ (1976)
747-300 — 82 млн $ (1982)
747-400 — 228—260 млн $ (2007 )
747-8I - 317,5 млн $
747-8F - 319,5 млн $
Варіанти Boeing E-4
Boeing VC-25
Boeing YAL-1
Commons-logo.svg  Зображення на Вікісховищі

Боїнг 747 — перший у світі широкофюзеляжний далекомагістральний пасажирський авіалайнер, випускається американською компанією Boeing, часто називається «Джамбо Джет» (англ. Jumbo Jet), або просто «747». Перший політ відбувся 9 лютого 1969 року. На момент свого створення Boeing 747 був найбільш великим, важким і містким пасажирським авіалайнером, залишаючись таким протягом 35 років, до появи A380, перший політ якого відбувся в 2005 році.

Чотиридвигуновий Boeing 747 має двопалубну конфігурацію, при цьому верхня палуба значно поступається за довжиною нижній. Boeing 747 представлений пасажирським, вантажним та іншими варіантами. Верхня палуба сконструйована таким чином, щоб збільшити кількість пасажирських місць та за потреби переобладнати на вантажний, прибравши сидіння та встановивши передні вантажні двері. Боінг сподівався, що 747-й стане надзвуковим літаком, але досягнути цих показників не вдалося. Зрештою, Боінг сподівався, що такі літаки будуть потрібні на ринку[2] . Літак є одним із найбільш впізнаваних літаків у світі, героєм десятків кінофільмів і символом цивільної авіації.

Існує декілька різних варіантів Boeing 747, більшість з яких можуть здійснювати перельоти великої дальності. Рекордсменом серед 747 є Боїнг австралійської авіакомпанії Qantas Airways, що здійснив у 1989 році безпосадочний переліт з Лондона в Сідней, подолавши 18000 км за 20 годин 9 хвилин, не маючи на борту ні пасажирів, ні вантажу.

Історія[ред.ред. код]

Передумови[ред.ред. код]

Boeing 747—100 Iran air

У 1963 році ВПС США розпочали серію наукових досліджень на дуже великий стратегічний транспортний літак. Попри те, що на озброєнні військових був вже Lockheed C-141 Starlifter, їм потрібен був ще більший літак, особливо для перевезення вантажів, що не вміщувалися у жоден наявний літак. У березні 1964 року CX-Heavy Logistics System встановила такі вимоги для нового літака — завантаження 81,600 кг, швидкість Мах — 0,75 (805 км/год). Максимальна відстань перельоту мала скласти 9200 км. Розміри літака з усіма дверима мали складати 5 м у ширину, 4 м висоти і 30 м у довжину[3].

На той час вважалося, що ці літаки будуть витіснені надзвуковими гігантами. Тому Б.-747 розроблявся як вантажопасажирський літак, пізніше планувалося повністю переробити їх на вантажні. Кабіну екіпажу спеціально розмістили на верхній палубі, щоб перетворити ніс літака на вантажну апарель. Корпорація планувала випустити на ринок 400 літаків Б.-747, але 1993 року було випущено тисячний екземпляр. Лише у 2000-ні роки продаж цих літаків почав падати.

Будівництво цих літаків було пов'язане із складнощами. Наявні заводи Боінга не мали потужностей для будівництва таких літаків, тож домом для нового сімейства літаків став новий завод у містечку Еверлетт у штаті Вашингтон.

Компанія Pratt&Whitney розробила величезний турбовентиляторний двигун з високим ступенем двоконтурності — JT9D, що спочатку використовувався винятково на Б.747. З метою підвищення безпеки було встановлено 4 резервні гідравлічні системи та щілинні закрилки, що дозволило використовувати літак на смугах стандартної довжини.

Для отримання сертифікату льотної придатності на випробуваннях літака корпорація розробила незвичний пристрій, що отримав назву «Фургон Уоддела» на честь льотчика-випробовувача Джека Уоддела. Він складався з кабіни літака, встановленої на вантажному автомобілі. Тренажер був призначений для навчання пілотів рулінню з високого положення кабіни.

Boeing пообіцяв надати перший літак Pan American у 1970 році, тобто пройти всі формальності треба було за 4 роки. Робота тривала досить швидко, однак будівництво заводу та першої партії літаків поставили компанію на край банкрутства. Тим не менше, колосальний прибуток від продажу 747-го покрив усі витрати корпорації.

Експлуатація[ред.ред. код]

Два Боінга 747—400 авіакомпанії Air France

Спочатку великі компанії ставились до нового літака скептично. Великі компанії, такі як Макдонелл-Дуглас, пізніше поглинута Боінгом та Локхід розробили трьохмоторні літаки менших розмірів. Більшість експертів вважали, що «747» не виправдає себе на далекомагістральних маршрутах та буде не так економічний, як тримоторні McDonnell Douglas DC-10 і Lockheed L-1011 TriStar. Крім того, висловлювалися побоювання, що Б.-747 може не відповідати інфраструктурі аеропортів. Зараз з подібними проблемами зіштовхується Airbus A380.

Занепокоєння перевізників викликала велика витрата палива 747-м. Деякі авіакомпанії одразу оголосили, що не будуть купувати Б.-747, щоб не збільшувати ціни на квитки.

Паливна криза 1970-х років викликала збільшення цін на нафту та скорочення авіаперевезень. Авіакомпанії зіштовхнулися з нерентабельністю Б.-747 — через високу вартість квитка літаки літали напівпорожні. Деякі авіакомпанії для приваблення пасажирів встановлювала замість сидінь піаніно та барні стійки, однак ці заходи не допомогли. За деякий час ринок заполонили інші широкофюзеляжні літаки — McDonnell Douglas DC-10, Lockheed L-1011 TriStar, а пізніше Airbus A300 та Boeing 767. Багато перевізників відмовились від 747-го на користь нових літаків. Серед них — Air Canada, Aer Lingus, SAS, TAP Portugal и Olympic Airways.

Багато авіакомпаній продовжують експлуатацію цих літаків на особливо завантажених маршрутах. У Азії Боінг-747 використовується на середніх та ближніх маршрутах, особливо у Японії. 747 здебільшого все ж використовують на далекомагістральних трансконтинентальних лініях. Найбільший флот цих літаків у національного перевізника Японії Japan Air — 73 літаки. В Україні Боінг-747 не експлуатується.

Майбутнє[ред.ред. код]

Boeing 747-400 3view.svg

Після створення модифікації 747—400 розглядалося багато варіантів удосконалення літака, але прийнята була лише версія 747-8 2005 року.

Програма 747-Х була запущена у відповідь на європейську програму Airbus A3XX. Цей проект передбачав створення літаків Боінг 747—500Х та 747—600Х, що вміщають до 800 пасажирів. Корпорація General Electric та Пратт&Уітні навіть створили спільне підприємство для виробництва двигунів GP7200, призначених для збільшенного Б.-747. Однак великі авіакомпанії вирішили, що краще створити принципово новий літак, ніж модифікувати старий. За декілька місяців проект був закритий.

Після запуску програми А380 Airbus Боінг знову взявся за розробку проекту 747-Х, однак пізніше відмовився на користь «Sonic Cruiser» — проект субзвукового пасажирського літака. Потім проект законсервували на користь Boeing-787. Втім, деякі ідеї напрацьовані в ході програми 747-Х, втілилися у літаку 747-400ER.

На початку 2004 року корпорація оголосила про створення подовженої версії 747—400 — 747"Advanced". Його передбачалося оснастити новою авіонікою, подібною до авіоніки Боінга-787. 14 листопада 2005 «Боінг» оголосив про початок проекту, і літак отримав назву Боінг 747-8. Авіакомпанії замовили 33 пасажирських та 76 вантажних літаки. Серед пасажирських найбільше замовили Lufthansa (20 машин), Korean Air (5 машин) і американська Boeing Business Jet (8 машин). Більше викликали інтерес вантажні 747-8. Їх замовили 8 перевізників, серед яких Dubai Aerospace Enterprise (15 літаків), Nippon Cargo Airlines (14 літаків), Cargolux (13 літаків), а також російська Волга-Днепр (5 літаків).

Останній пасажирський літак Boeing 747—400 був наданий тайваньській компанії China Airlines) у квітні 2005 року[4]. Надалі з ангарів заводу виходили лише вантажні «Джамбо Джети». Продаж літаків Боінг 747 скорочується. Останньою надією відродити престиж 747-го може стати новий літак 747-8, перші екземпляри якого надійшли до авіакомпаній наприкінці 2011 року.[5]

Модифікації[ред.ред. код]

747—100[ред.ред. код]

Boeing-747-100 був першим літаком серії, та отримав прізвисько Jumbo. Усього було збудовано 250 літаків цієї модифікації[6] , з них 167 літаків були базовим варіантом, 45 — SP, 29 — SR і 9 — 100В. Останній літак був модифікації 100SR і був відправлений 1986 року Japan Airlines.

Основна модифікація літака мала назву 747—100. Перший літак було збудовано 2 вересня 1968 року. Перший політ було виконано 9 лютого 1969, а 1 січня 1970 року компанія Pan American виконала новим літаком перший комерційний рейс. У Європі першою авіакомпанією, що зацікавилася новим літаком, стала Lufthansa, що отримала три літаки цієї моделі. Базовий варіант літака мав дальність польоту 7200 км. На перших літаках на верхній палубі розташовувалось приміщення для відпочинку з трьома ілюмінаторами. Згодом верхня палуба повністю була переобладнана у пасажирський салон, розрахований на 60 осіб. Останній екземпляр базового варіанту літака був наданий Pan American 2 липня 1976 року. Деякі Б. 747—100 були переобладнані у вантажні 747-100SF.

Boeing 747SR (SR з англ. — маленька відстань) — літак, призначений для недалеких перельотів. У цього літака менші витрати палива, зате пасажиромісткість досягла 500, а згодом — 550 пасажирів. Крім того, у 747SR покращена конструкція фюзеляжу. Пізніше, модифікація SR з'явилася і у Б. 747—300. Нині ці літаки використовуються переважно на внутрішніх японських лініях. Один з літаків, що літав у Японії, є носієм спейс-шатла NASA.

Модифікація 747SP була розроблена у 1976 році. Цей літак мав створити конкуренцію ДС-10 і Л-1011. Річ у тім, що через свої розміри Боінг був нерентабельний на маршрутах з середнім завантаження і програвав на них Дугласам і Локхідам. Розробка Боінга 737 і 747 зайняла у компанії багато коштів, тож у Боінга не було можливості створити принципово новий літак. Замість цього у Б. 747 був укорочений фюзеляж і була проведена деяка оптимізація параметрів літака спеціально для таких маршрутів.

Максимальна дальність польоту склала 10500 км на крейсерській швидкості 980 км/год. Окрім того, у літака збільшена площа поверхні закрилок і кіля. 747SP брав на борт до 220 пасажирів.

До появи Airbus A340 747SP мав найбільшу дальність польоту серед пасажирських літаків серед трансокеанських операторів American Airlines, Qantas, Pan American. Та попри свої технічні переваги, 747SP не став таким популярним, як сподівався виробник. Загалом літаків цієї модифікації. Більшість з них експлуатуються на Близькому Сході. Один літак був збудований під астрономічну обсерваторію SOFIA. На ньому розташований телескоп діаметром 2,5 м.

Boeing 747-100B відрізнявся вдосконаленою системою керування і шассі. Першим замовиком літаків цього типу стала Iran Air, яка отримала перший літак у 1979 році. Останні 8 літаків цієї модифікації були продані Saudi Arabian Airlines.

747—200[ред.ред. код]

Boeing 747—200

Представлений у 1971 році і пізніше вдосконалений 747—200 мав потужніші двигуни і збільшену злітну масу, що дозволило збільшити відстань польотів. Перші 747—200 мали 3 ілюмінатори на верхній палубі, однак згодом Боінг відмовився від такої схеми, замінивши десятиілюмінаторною палубою. У останньої модифікації, 747—200В, що випускається з 80-х років, дальність польоту була доведена до 10800 км. На основі літака були розроблені версії літаків для ВПС США — 3 ПКП Е-4А, 1 Е-4В і 2 літака VC25A для обслуговування президентів США.

Boeing 747-200C і 747-200F були розроблені для перевезення вантажів. Перший розрахований на перевезення або вантажів або пасажирів. версія 747-200F — виключно вантажний літак. Модифікація «Комбі» може перевозити вантажі і пасажирів одночасно. Як і попередники 747—100, більшість літаків цього типу були переобладнані у вантажні.

Boeing 747-200B — версія літака з потужнішими двигунами та більшим запасом палива.

747—300[ред.ред. код]

Boeing 747—300 задумувався як трьохмоторна версія Боінга 747SP, однак від такого плану швидко відмовились через малий попит на таку модель. Тож позначення 747—300 було присвоєно літаку що був випущений у 1980 році. На цьому літаку була значно збільшена верхня палуба, що збільшило пасажиромісткість. На його основі розроблені моделі 747—300М (вантажно-пасажирський) і 747—300SR (близькомагістральний). Особливістю, що вирізняла літак, стали прямі сходи, що з'єднували палуби. Максимальна відстань польотів збільшилась до 12,4 тис. км.

Серед авіакомпаній, що експлуатують ці літаки — Japan Airlines, Air India, Saudi Arabian Airlines, Pakistan International Airlines (PIA), Qantas, Трансаеро і Thai Airways.

747—400[ред.ред. код]

Докладніше: Boeing 747-400
Boeing 747—400 авіакомпанії Lufthansa

Ця модель літака є новою і популярною, що випускається і досі. У цього літака додано закінцівки крил, проте їх немає у літаків, що літають Японією. Кабіна пілота була оснащена новою авіонікою, що дозволило прибрати бортінженера. Також корпорація вдосконалила двигуни, встановлені паливні баки у хвостовій частині. Експлуатується літак з 1989 року.

Boeing 747—400 на 25% економічнчіше і у два рази тихіше ніж 747—100. Розроблені варіанти 747—400М, 747-400F, 747-400SF. Спеціально розроблений для внутрішніх ліній Японії 747-400D до 2005 року утримував рекорд пасажиромісткості, вміщуючи на борту 594 пасажири. З 2005 року рекорд перейшов до Airbus A380, що здатний вмістити аж 853 пасажири. Існує й версія з подовженою відстанню польоту 747-400ER.

747-8[ред.ред. код]

Докладніше: Boeing 747-8
8 лютого 2010 року. Перший політ Boeing-747-8R7F

Подовжена на 5,5 м транспортна версія 747—400, максимальна маса 442 тонни, на 16% більше оригіналу (але на 16% менше ніж у А380-800). Перший випробувальний політ літака відбувся 8 лютого 2010 року з аеродрому Пейн-Філд (Еверлетт, штат Вашингтон), з річним відставанням від графіка. Перші вантажні літаки були поставлені кліентам у жовтні 2011 р., а пасажирські — у квітні 2012 р.[7]

Салон пасажирського літака Boeing 747-8 Intercontinental, представлений у лютому 2011 року, здатний вмістити 467 пасажирів. Повідомляється, що ця модель економічніше попередніх[8].

Спеціальний вантажний варіант[ред.ред. код]

Докладніше: Boeing 747 LCF Dreamlifter
Boeing 747LCF з написом «Dreamlifter» на фюзеляжі

У жовтні 2003 року Boeing оголосив, що через значний час морських перевезень деталі для нового Boeing 787 будуть доставлятися повітрям. Для цього планувалося перетворити 747—400 у вантажний літак з відкритим фюзеляжем на зразок Airbus Beluga для перевезення крил та фюзеляжа. Модернізацію планується провести на Тайвані.

Завдяки 747LCF (Large Cargo Freighter) транспортувати крила для Боінга 787, що виробляється у Японії, можна буде за один день.

Силові установки[ред.ред. код]

  • Boeing 747—100
  • 4 Пратт & Уітні JT9D-7A
  • Boeing 747—200/300
  • 4 Пратт & Уітні JT9D-7R4G2
  • 4 Rolls-Royce RB211-524D4
  • 4 General Electric CF6-50E2
  • Boeing 747—400
  • 4 Пратт & Уітні PW4062
  • 4 Rolls-Royce RB211-524H
  • 4 General Electric CF6-80C2B5F
  • Boeing 747-8
  • 4 General Electric GEnx

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Характеристика 747-100 (початкова версія) 747-400ER 747-8
Довжина 70,7 м 70,7 м 76,4 м
Розмах крила 59,6 м 64,4 м 68,5 м
Висота 19,3 м 19,4 м 19,4 м
Площа крила 511 м² 541 м²  ?
Вага порожнього літака 162,4 т 180,8 т 276,7 т
Максимальна злітна вага 340,2 т 412,8 т 435,4 т
Крейсерська швидкість 0,84 М 0,855 М 0,855 М
Максимальна швидкість 0,89 М 1150 км/год 1150 км/год
Відстань з максимальним навантаженням 9800 км 14 205 км 14 815 км
Запас палива 183 380 л 241 140 л 227 600 л
Витрата палива з максимальним навантаженням 20,3 л/км 17,0 л/км 15,4 л/км
Об'єм вантажу 170,6 м³ (5 піддонів + 14 контейнерів LD1s) 158,6 м³ (4 піддона + 14 контейнерів LD1s) 275,6 м³ (8 піддонів + 16 контейнерів LD1s)
Кількість пасажирів 452 (2 класи)
366 (3 класи)
524 (2 класи)
416 (3 класи)
467 (3 класи)
Силова установка 4 × Пратт & Уітні JT9D 4 × General Electric CF6-80 4 × General Electric GEnx-2B67
Тяга двигунів (4х) 222,4 kN 281,1 kN 296,0 kN
Екіпаж 3 2 2

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Boeing 747-400 складається з 6 млн деталей, що виробляються у 33 країнах. Половина з них — кріплення.
  • Один двигун Боінга 747 має тягу, кратну 4 двигунам Боінга 707.
  • Boeing 747 може злетіти і долетіти до аеропорту призначення на трьох двигунах.
  • Під час операції «Соломон» 24 травня 1991 року Boeing 747 авіакомпанії El Al перевіз за один раз 1100 пасажирів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]