HD176232

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
HD176232
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір’я
Пряме піднесення 18h 58m 46,92s
Схилення +13° 54′ 23,9″
Видима величина (V) 5,91[1]
Характеристики
Спектральний клас A6
U-B показник кольору 0,09
B яскравість 6,230±0,004[2]
B-V показник кольору 0,251±0,005[2]
V яскравість 5,939±0,003[2]
Тип змінної
Дані фотометрії Стрьомґрена
b-y колір 0,15
m1 індекс 0,21
c1 індекс 0,83
Hβ індекс 2,81[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,970[2]
Мінімальна яскравість 5,990[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 0,94± 0,72[2] мас/рік

за схиленням: -51,42± 0,58[2] мас/рік

Паралакс (π) 13,45 ± 0,67[2] мас
Відстань 242,50 світлових років
74,35 парсек
Подробиці
Маса M
Ефективна температура 8659[3]  K
lg g 4.47[3]
Металічність [Fe/H] 0.55[3]
Обертання Vsin(i)=18[4]км/сек
Інші позначення
10 Aql, HD 176232, HIP 93179, HR 7167, BD+13 3838, GSC 1051-1778
Посилання
SIMBAD дані для HD176232


HD176232хімічно-пекулярна зоря спектрального класу A6 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,9.[1] Вона розташована на відстані біля 242,5 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Зоря HD176232 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проекція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18км/сек.[4]



Магнітне поле[ред.ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 311,4± 229,1 Гаус.[5]


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б в KOLEVA M.; VAZDEKIS A., Stellar population models in the UV. I. Characterisation of the new generation stellar library., 2012, Astron. Astrophys., 538A, 143-143
  4. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  5. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.