Hyper-threading

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Процесор Pentium 4 (Nortwood), в якому Intel ввів Hyper-threading[1]

Hyper-threading (англ. Hyper-threading — гіперпотоковість,[2] гіпер-нитевість, офіційна назва Hyper-Threading Technology (HTT) — «надбагатопотокова»[2]) — торгова марка компанії Intel для реалізації технології «одночасної багатонитевості» (англ. Simultaneous multithreading) яка використовує можливості незадіяних регістрів і блоків процесора, дозволяючи йому підняти продуктивність до 30%. Вперше реалізованої в процесорі Pentium 4.[2]

Розширена форма супер-нитевості (англ. Super-threading), що вперше з'явилася у процесорах Intel Xeon і пізніше додана в процесори Pentium 4. Ця технологія збільшує продуктивність процесора при певних робочих навантаженнях шляхом надання «корисної роботи» (англ. useful work) виконавчим блокам (англ. execution units), які без цієї функції не будуть використовуватись (наприклад, у випадках кеш-промаху). Процесори Pentium 4 з увімкненим Hyper-threading операційна система визначає як два різних процесора замість одного. Тому іноді цю технологію називають технологією віртуальної багатоядерності.

Основні переваги Hyper-threading представлені як: покращена підтримка багатонитевого коду, що дозволяє запускати ниті одночасно; поліпшена реакція і час відгуку; збільшена кількість користувачів, що може підтримувати сервер.

Компанія Intel стверджує що перша реалізація призвела до 5-відсоткового збільшення площі кристала але натомість дозволяла збільшити продуктивність на 15 — 30%.

Intel стверджує, що надбавка до швидкості становить 30% в порівнянні з ідентичними процесорами Pentium 4 без технології «Simultaneous multithreading». Однак надбавка до продуктивності змінюється від застосунку до застосунка: деякі програми взагалі дещо сповільнюються при включеній технології Hyper-threading. Це, в першу чергу, пов'язано з «системою повторення» процесорів Pentium 4, що займає необхідні обчислювальні ресурси, від чого і починають «голодувати» інші ниті.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Технологія Hyper-threading не була успадкована в сімействі процесорів Intel Core.

Intel в листопаді 2008 випустив процесор Core i7 (кодова назва Nehalem), в якому технологія hyper-threading була відроджена. Nehalem містить 4 ядра і ефективно маштабується до 8 нитей в пікових режимах.[3]

Черговим процесором, де інкарнувалася технологія hyper-threading, став Intel Atom, який використовується для енергоефективних мобільних пристроїв і дешевих настільних комп'ютерів.

Також Hyper-Threading підтримують процесори з ядром Sandy Bridge: Core i3, Core i5, Core i7.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Intel Processor Spec Finder: SL6WK
  2. а б в Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, інтернету і програмування К.: Видавничий дім «СофтПрес», 2005. - 552 с. С. 254
  3. Intel explains the new Core i7 CPU

Посилання[ред.ред. код]

Безпека
Швидкодія

Replay: Unknown Features of the NetBurst Core [2]