Ґрід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґрід (англ. Grid) — узгоджене, відкрите і стандартизоване середовище, яке забезпечує гнучкий, безпечний, скоординований розподіл ресурсів у рамках віртуальної організації.

Визначення і загальні характеристики[ред.ред. код]

Grid — це тип паралельно розподіленої системи, яка дозволяє розділення, вибір та накопичення географічно розподілених «автономних» ресурсів в реальному часі в залежності від їх придатності, можливості, роботи, ціни та вимогам якості-обслуговування користувачів.

Ґрід — технологія сумісного використання обчислювальних потужностей та сховищ даних, універсальна програмно-апаратна інфраструктура, що об'єднує розрізнені комп’ютери у єдину територіально-розподілену інформаційно-обчислювальну систему.

Ґрід мережі (англ. Grid computing) — нова модель обчислень, яка пропонує можливості виконувати складніші обчислення шляхом використання багатьох комп'ютерів під'єднаних до мережі які моделюють архітектуру віртуального комп'ютера, здатного розподіляти задачі виконання процеса в паралельній інфраструктурі. Ґріди використовують ресурси багатьох окремих комп'ютерів з'єднаних комп'ютерною мережею (як правило, Інтернет), для розв'язання обчислювальних проблем великого маштабу. Ґріди надають можливість виконувати обчислення з великими об'ємами даних, шляхом їх розділення на менші частини, або можливості виконувати набагато більше паралельних обчислень, ніж це можливо на окремому комп'ютері шляхом розділення задач між процесами. На сьогоднішній день, розміщення ресурсів в Ґрід виконується відповідно до SLA (угод на рівні послуг).

Етапи розвитку інформатизації:

1-й — поява великих комп'ютерів (мейн-фреймів), 2-й — поява персональних комп'ютерів, 3-й — поява інтернет,

Разом з тим, ідея спільного використання ком'ютерів зародилася ще у 1980-х роках і в першу чергу — у середовищі фізиків-ядерників, що було викликано необхідністю вирішувати складні математичні задачі.

Ґрід у світі[ред.ред. код]

1. 2001 р. Проект Tera-Grid — у США — фінансується Національним науковим фондом.

2. 2001—2004 рр. — Європейський проект DataGrid — створена інфаструктура обчислень та обміну даними для потреб європейських науковців.

3. 2004 р. — ЄС створив аналог Tera-Grid — консорціум DEISA. Об'єднав провідні національні суперкомп'ютерні центри країн ЄС.

4. З 2004 — Grid-мережа EGEE (Enabling Grids for E-sciens) — власне розвиток проекту DataGrid . Виконується під керівництвом Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН, Женева). Фінансується ЄС. У 2007 р. в проекті беруть участь понад 70 наукових установ з 27 країни світу. Мета проекту — побудова найбільшого у світі Grid.

5. З 2004 р. — Strategic Grid Computing Initiative — президентська програма США, мета якої — «створення єдиного національного простору високопродуктивних обчислень». На сьогодні у США вже функціонує декілька Ґрід-мереж, які обслуговують NASA, міністерство оборони та провідні наукові центри країни.

6. Проект Google стосовно створення глобальної Ґрід-системи. Це — один з найбільших приватних проектів Ґрід, який ставить на меті перетворення комп'ютерингу на споживчу послугу для широкого загалу користувачів.

7. Китайський проект Ґрід — China-Grid (початок — 2000 р.). У 2006 р. завершено проект China Education Grid Project, який об'єднав комп'ютерні мережі найбільших китайських університетів.

8. З 2006 р. — початок спільного Ґрід-проекту ЄС-Китай (EUChinaGRID), який об'єднає європейські і китайські Ґрід-структури.

9. Індійський національний Ґрід-проект GARUDA, мета якого — об'єднання 17 провідних наукових центрів країни.

10. GLORIAD — дотичний проект, що передбачає створення єдиної комп'ютерної мережі у Північній півкулі (США, Канада, Європа, Росія, Китай, Південна Корея).

Ґрід в Україні[ред.ред. код]

UGRID — проект створення національної української мережі Ґрід та інтеграції її у загальноєвропейську, підготовлений Національним технічним університетом «Київський політехнічний інститут».

Національна Ґрід-програма КМ України. Основні виконавці — Міністерство освіти та науки України і Національна академія наук.

Ґрід-платформа (2004 р.) Інституту теоретичної фізики та Обчислювального центру Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

ІТФ розроблено Ґрід-проект для НАН України.

У лабораторії Ґрід-технологій ІТФ створено перший Ґрід-сегмент НАН України (об'єднує кластери ІТФ, ІКБГІ, ІМБГ, ГАО, КНУ, ІК, ІКД). Системним інтегратором по впровадженню більшості обчислювальних кластерів Ґрід-сегменту виступила компанія Юстар.

Ґрід-кластери (обчислювальний кластер, який є перспективним для включення у Ґрід-мережу) створені у:

Ще у восьми академічних інститутах Києва, Харкова і Дніпропетровська створюються Ґрід-кластери.

Вже існуючі українські Ґрід-сегменти і Ґрід-кластери інтегруються у загальноєвропейську систему. Ґрід-співпраця вже існує через ЦЕРН (Женева), в рамках AliEn-grid, AstroGrid-D. І це коло розширюється.

З розвитком українського Ґрід-сегменту очікується якісний і кількісний стрибок у розвитку українського Інтернету.

Структура ґрід-системи ЦЕРНа[ред.ред. код]

Див. LHC Computing Grid

Ґрід-система ЦЕРНа, призначена для обробки даних, що надходять з Великого адронного коллайдера, має ієрархічну структуру.[1]

Найвища точка ієрархії, нульовий рівень — CERN (отримання інформації з детекторів, збір «сирих» наукових даних, які зберігатимуть до кінця роботи експерименту). За перший рік роботи планують зібрати до 15 петабайт (тисяч терабайт) даних першої копії.

Перший рівень, Tier1 — зберігання другої копії цих даних в інших куточках світу (11 центрів: в Італії, Франції, Великій Британії, США, на Тайвані, а один центр першого рівня — CMS Tier1 — в ЦЕРНі).

Tier2 — численні центри другого рівня. Наявність великих ресурсів для зберігання даних не обов'язкова; мають хороші обчислювальні ресурси. Російські центри: у Дубні (ОІЯД, Об'єднаний інститут ядерних досліджень), три центри в Москві (НДІЯФ МДУ, ФІАН, ІТЕФ — Інститут теоретичної та експериментальної фізики), Троїцьку (ІЯД, Інститут ядерних досліджень), Протвино (ІФВЕ, Інститут фізики високих енергій) та Гатчині (ПІЯФ). Крім того, в єдину мережу з цими центрами зв'язані і центри інших країн-учасниць ОІЯД — в Харкові, Мінську, Єревані, Софії, Баку та Тбілісі.

Понад 85% всіх обчислювальних задач ВАК зараз виконується поза ЦЕРНом, з них понад 50% на центрах другого рівня.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література і джерела[ред.ред. код]