Югославські залізниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Југословенски железници, ЈЖ
Тип залізнична компанія
Форма власності державна залізницяd
Статус не активна
Повна назва Югославські залізниці
Засновано 1918
Закриття (ліквідація) 2004
Штаб-квартира Сербія Белград
Роки функціонування з 1918
Країна Югославія Югославія
Продукція залізничний транспорт

CMNS: Югославські залізниці у Вікісховищі

Югославські залізниці (хорв. Jugoslavenske željeznice; мак. Југословенски железници, Jugoslovenski železnici; серб. Југословенске железнице, Jugoslovenske železnice; словен. Jugoslovanske železnice), зі стандартною абревіатурою (ЈЖ кирилицею), була державною залізничною компанією Югославії, яка діяла з 1920-х до 1990-х років.

Історія[ред. | ред. код]

Залізнична карта Югославії 1920-х рр.

Компанія була вперше створена як Національна залізниця в Королівстві сербів, хорватів та словенців, включивши вже існуючі залізничні компанії. У 1929 році вона була перейменована разом з країною на "Югославські державні залізниці" ( JDŽ '). У 1941 р. залізниця припинила своє існування та створено дві нові залізничні компанії: Хорватська державна залізниця (HDŽ) та Сербська державна залізниця (SDŽ). Залізниця була відновлена після Другої світової війни. У 1952 році перейменована на Югославські залізниці.

Припинила своє існування після розпаду Югославії в 1990-х. З активів залізниці формувалися кілька компаній-правонаступників:

Рухомий склад[ред. | ред. код]

На початку JŽ використовували в основному австрійські та угорські парові локомотиви. Електровози та тепловози були введені з 1960-х років; електричні локомотиви були придбані в «Ansaldo» (Італія); Alstom, ACEA також поставив кілька класів, також були ліцензійні локомотиви, побудовані в Хорватії та фірмою «Electroputere» в Румунії; в 1980-х роках на заводі «Раде Кончар» було розроблено вітчизняний електровоз JŽ серії 442.[1]

Більшість магістральних тепловозів були від «Electro-Motive Diesel» зі значною кількістю конструкцій, розроблених фірмою «Brissonneau et Lotz» (деякі побудовані за ліцензією заводом «Джуро Джакович»). Маневрові тепловози були придбані у «MAVAG», «Jenbacher werke», а також ліцензійні, створені на заводі «Джуро Джакович». Залізниця також експлуатувала локомотиви з Людиновського тепловозобудівного заводу (нині — Росія), колишні маневрові тепловози «DB V60» (Німеччина) і потужні типу «Krauss-Maffei ML 2200 C'C'».[1]

Залізничні вагони, електро- і дизель-поїзди поставлялися з Іспанії, Італії, Угорщини та Німеччини від різних виробників.[1]

Система класифікації

Нова система нумерації була випробувана на нові стандартні локомотиви, побудовані з 1930 року. Всі локомотиви перенумеровані на 1935 рік, що було справедливим для парових двигунів.

Локомотиви на боснійських датчиках 760 мм (2 фути 5 15/16 дюйми) були класифіковані на 70-98 і на 600 мм (1 фут 11 5/8 дюймів) калібру 99,2, 99,3 і 99,4.

Тринадцятизначна система позначення класів використовувалась з кінця 1950-х рр. - перша цифра вказала потужність транспортного засобу: 3 - зазначений локомотив DC 3 кВ; 4, 25 кВ змінного струму; 6 дизельних електричних; 7 дизельних гідравлічних; 8 дизельних механічних та 9 інфраструктурних або робочих транспортних засобів. Друга цифра позначає колісну колію та розташування осі: 0, вузькоколійний вагон; 1, стандартний колісний вагон; Числа від 2 до 6 вказали локомотив із таким числом ведучих мостів. Третя цифра позначає різні класи у описі типу. Четверта цифра позначає підтипи класу, а останні два цифри - номер транспортного засобу (починаючи з 01).[1]

Вагони[ред. | ред. код]

Доступні вагони з колишньої Югославської залізниці, а також вагони з в'їзду з усієї Європи, проте багато з них не в робочому стані. На даний момент всі локомотивні пасажирські поїзди використовували SJ, а у випадку InterCity - одне перевезення Makedonski Železnici.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Theo Stolz; Christophe Stolz (ред.), Die Aufteilung des JŽ-Triebfahrzeugparkes, www.le-rail.ch (German) , архів оригіналу за 15 березня 2014, процитовано 13 жовтня 2017

Посилання[ред. | ред. код]