U-209
| U-209 | ||
|---|---|---|
| U 209 | ||
| Спуск на воду U-209. 28 серпня 1941 | ||
| Верф | Friedrich Krupp Germaniawerft, Кіль | |
| Під прапором | .svg){kind=small} Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Порт приписки | Кіль, Кіркенес, Берген, Нарвік | |
| Замовлення | 16 жовтня 1939 | |
| Закладений | 28 листопада 1940 | |
| Спуск на воду | 28 серпня 1941 | |
| Введений до складу флоту | 11 жовтня 1941 | |
| На службі | 1941—1943 | |
| Загибель | після 6 травня 1943 року зник безвісти після радіоповідомлення на U-954 про зазнані важкі пошкодження, спричинені атакою канадського літаючого човна «Каталіна»; ймовірно, затонув через отримані пошкодження | |
| Сучасний статус | зниклий безвісти | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | середній торпедний ДПЧ | |
| Вартість | 4 714 000 ℛℳ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,9 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 220 м | |
| Автономність плавання | 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 44-60 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Висота | 9,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,74 м | |
| Водотоннажність надводна | 769 т | |
| Силова установка | ||
| дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MAN M 6 V 40/46, 2 електродвигуни BBC GG UB 720/8 | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 2100—2310 к.с. (дизелі) 2 × 750 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА 14 торпед або 26 мін TMA | |
| ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі |
6-та флотилія ПЧ 11-та флотилія ПЧ 1-ша флотилія ПЧ |
| Командувачі | KptLt Генріх Бродда (11 жовтня 1941 — 7 травня 1943) |
| Операції | 7 походів |
| Перемоги | 3 судна (1 136 GRT) затоплені, 1 судно тотально зруйноване (220 GRT) |
U-209 — німецький середній підводний човен типу VIIC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 28 листопада 1940 року на верфі компанії Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі, спущений на воду 28 серпня 1941 року. 11 жовтня 1941 року корабель увійшов до складу 6-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1].
Історія[ред. | ред. код]
U-209 належав до німецьких підводних човнів типу VIIC, найчисельнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Службу розпочав у складі 6-ї навчальної флотилії ПЧ, з 1 березня 1942 року переведений до бойового складу цієї флотилії; 1 липня 1942 року переведений до 11-ї флотилії ПЧ Крігсмаріне, а 1 березня 1943 року — до складу 1-ї флотилії ПЧ. В період з березня 1942 до травня 1943 року U-209 здійснив 7 бойових походів в Атлантичний океан та арктичні води. Підводний човен потопив 3 судна сумарною водотоннажністю 1 136 GRT і ще 1 судно тотально зруйнував (220 GRT)[2].
17 серпня 1942 року неподалік від північного узбережжя острова Матвєєва в Баренцевому морі, U-209 виявив караван радянських суден, який здійснював перехід з селища Хабарово в Нар'ян-Мар. Караван прямував без ескорту і складався з буксирного пароплава «Комсомолець» з баржою «П-4» на буксирі та буксирного пароплава «Норд», який вів на буксирі несправний буксирний пароплав «Комілес» та ліхтер «Ш-500». Рейс здійснювався в інтересах НКВС, і перевозив вантаж та пасажирів, більшість яких складали ув'язнені Югорлага.
Артилерійським вогнем та торпедами U-209 потопив баржу «П-4», ліхтер «Ш-500» та «Комілес». «Комсомолець» спалахнув і викинувся на берег біля північного краю острова Матвєєва. З 328 людей, які перебували на знищених суднах каравану, загинуло 305 осіб.
6 травня 1943 року U-209 зв'язався з U-954 з району із координатами 52° пн. ш. 38 ° з. д. і через нього передав рапорт про серйозні ушкодження, зокрема вихід з ладу основного передавача, що стало наслідком атаки канадського літаючого човна «Каталіна». U-209 отримав наказ повертатися на базу, але підводний човен на зв'язок так більше не вийшов і вважається зниклим безвісти з 7 травня, а всі 46 членів екіпажу вважаються загиблими. Найімовірнішою причиною загибелі U-209 стала аварія під час занурення, спричинена отриманими пошкодженнями.
Перелік уражених U-209 суден у бойових походах[ред. | ред. код]
| № | Дата | Назва | Тип | Належність | Водотоннажність (брт) | Вантаж | Результат та координати | Екіпаж | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| П'ятий похід (5.08—1.09.1942, 28 діб; Кіркенес—Скьоменфіорд)[3] | ||||||||||
| 1 | 17 серпня 1942 | П-4[4] | баржа |  СРСР
|
500 | 267 робітників та їх обладнання | потоплена 69°30′ пн. ш. 58°32′ сх. д. / 69.500° пн. ш. 58.533° сх. д. |
296 (294 загиблих) | ||
| 2 | «Комілес»[5] | буксир | СРСР
|
136 | потоплений 69°30′ пн. ш. 58°32′ сх. д. / 69.500° пн. ш. 58.533° сх. д. |
13 (усі вціліли) | ||||
| 3 | «Комсомолець»[6] | буксир | СРСР
|
220 | невиправно пошкоджений 69°30′ пн. ш. 58°32′ сх. д. / 69.500° пн. ш. 58.533° сх. д. |
16 (11 загиблих) | ||||
| 4 | Ш-500[7] | ліхтер | СРСР
|
500 | вугілля та військові матеріали | затоплений 69°30′ пн. ш. 58°32′ сх. д. / 69.500° пн. ш. 58.533° сх. д. |
3 (усі вціліли) | |||
Див. також[ред. | ред. код]
- Comandante Faà di Bruno (1939)
- Ro-60
- С-33 (підводний човен СРСР)
- USS Bluegill (SS-242)
- HNLMS O 25
- HMS Sterlet (2S)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ U-209. uboat.net. Архів оригіналу за 17 травня 2021.(англ.)
- ↑ а б Ships hit by U-209. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Patrols by U-209. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ P-4. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Komiles. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Komsomolets. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Sh-500. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 7 січня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- U 209 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
- Type VIIC [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- Подводные лодки типа VIIC [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- U-209 (1941) [Архівовано 7 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- U-209 [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
.svg){kind=small}
