U-50 (1939)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
U-50
Екіпаж підводного човна U-50 у Вільгельмсгафені. 2 березня 1940
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Спуск на воду 1 листопада 1939 року
Виведений зі складу флоту 12 грудня 1939 року
Сучасний статус 6 квітня 1940 року ймовірно разом з ПЧ U-1 підірвалися на мінному полі № 7 у Північному морі, яке встановили «Експрес», «Еск», «Ікарус» та «Імпалсів» та затонули біля Терсхеллінг
Проєкт
Тип ПЧ Торпедний ДПЧ
Розробник проєкту Friedrich Krupp Germaniawerft, Кіль
Вартість 4 439 000 ℛℳ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 17,9 вузлів
Швидкість (підводна) 8 вузлів
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 220 м
Автономність плавання 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні)
Екіпаж 44-60 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 66,5 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Водотоннажність надводна 753 т
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35
1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30 Flakvierling
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і один кормовий ТА. 14 торпед або 26 мін TMA або 39 мін TMB
U-50 (1939). Карта розташування: Моря навколо Британських островів
U-50
U-50
Район загибелі U-50

U-50 — німецький підводний човен типу VII B, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 3 листопада 1938 року на верфі Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. Спущений на воду 1 листопада 1939 року, а 23 вересня 1939 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1]. Єдиним командиром човна був капітан-лейтенант Макс-Герман Бауер.

Історія служби[ред. | ред. код]

U-50 належав до німецьких підводних човнів типу VII B, найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Загалом підводний човен здійснив 2 бойових походи в Атлантичний океан, у яких потопив 4 судна противника сумарною водотоннажністю 16089 брутто-регістрових тонн[2].

6 квітня 1940 року при проведенні другого бойового походу підірвався на мінному полі № 7 у Північному морі, яке встановили британські есмінці «Експрес», «Еск», «Ікарус» та «Імпалсів». Внаслідок вибуху човен затонув з усім екіпажем з 44 осіб поблизу голландського острову Терсхеллінг. Не виключається що разом з ПЧ U-50 того ж дня затонув ще один німецький підводний човен — U-1.

Перелік уражених U-50 суден у бойових походах[ред. | ред. код]

Перелік затоплених суден та кораблів[2]
Дата Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Перший похід (06.02—4.03.1940, 28 діб; ГельголандКіль)[3]
1 11 лютого 1940 Orania[4] суховантажне судно Швеція Швеція 1854 кукурудза, висівки та макуха потоплено
61°33′ пн. ш. 0°07′ зх. д. / 61.550° пн. ш. 0.117° зх. д. / 61.550; -0.117 (Orania)
24 (14 загиблих та 10 вціліло)
2 15 лютого 1940 Maryland[5] суховантажне судно Данія Данія 4895 макуха потоплено
57°09′ пн. ш. 12°00′ зх. д. / 57.150° пн. ш. 12.000° зх. д. / 57.150; -12.000 (Maryland)
34 (усі загинули)
3 21 лютого 1940 Tara[6] суховантажне судно Нідерланди Нідерланди 4760 зерно потоплено
42°45′ пн. ш. 10°25′ зх. д. / 42.750° пн. ш. 10.417° зх. д. / 42.750; -10.417 (Tara)
? (? загиблих та ? врятованих)
4 22 лютого 1940 British Endeavour[7] танкер Велика Британія Велика Британія 4580 баласт Конвой OGF 19 потоплений
42°11′ пн. ш. 11°35′ зх. д. / 42.183° пн. ш. 11.583° зх. д. / 42.183; -11.583 (British Endeavour)
38 (5 загиблих та 33 вціліли)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. U-50. uboat.net. Архів оригіналу за 22 вересня 2020.(англ.)
  2. а б Ships hit by U-50. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  3. Patrols by U-50. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  4. Orania. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  5. Maryland. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  6. Tara. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  7. British Endeavour. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 14 квітня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • U-50. на uboat.net. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 14 квітня 2020. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: 54°14′ пн. ш. 05°07′ сх. д. / 54.233° пн. ш. 5.117° сх. д. / 54.233; 5.117