Єгіазаров Соломон Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгіазаров Соломон Адамович
Народився 1 січня 1852(1852-01-01), 1850 або 1852
Арарат, Еріванська губернія, Російська імперія або Вірменія
Помер 1914 або не раніше 1922
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність вірмени
Діяльність письменник, економіст, історик
Alma mater Q3652444? (1875) і Moscow Imperial University, Faculty of Law[d]
Сфера інтересів юриспруденція
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Нерсісянська школа[d], Імператорський Московський університет[d], Імператорський Казанський університет[d] і Київський університет[d]

Соломон Адамович Єгіазаров (* 1850 (в інших джерелах 1852)- † не раніше 1922) - історик права закавказьких народів

Життєпис та науковий доробок[ред. | ред. код]

Народився 10 грудня 1850 у дворянській родині у с. Давалу неподалік від Єревану. У 1880 завершив навчання на юридичному ф-ті Московського ун-ту. У 1887-на початку 1890-х був професором кафедри енциклопедії та історії філософії права юридичного ф-ту Казанського ун-ту. У 1889 у Казанському ун-ті захистив магістерську, а у 1891 — докторську дисертації з державного права (фактично, історії права). Брав участь у складанні «Свода материалов по изучению экономического быта государственных крестьян Закавказского края». За дорученням міністерства державного майна, зібрав та опрацював відомості про общину та форми землеволодіння у Закавказзі.

З початку 1890-х — до 1920 був професором державного права в ун-ті Св. Володимира у Києві. У 1893 був ректором[джерело?] цього закладу. На початку 1920-х читав в ОІНГ 10 навчальних годин на тиждень курси з державного права країн Близького Сходу, історію та сучасний стан конституції Німеччини, російське державне право, історію філософії права. Наукова спадщина дослідника містить праці з теоретико-правових питань, етнографії кавказьких народів (вірмен, курдів, азейбарджанців) та праці з історії права. Головну увагу він приділяв дослідженню історії селянської общини та інших форм суспільних організацій, здебільшого міських цехів. Праці науковця отримали схвальні відгуки його колег M. Ковалевського, В. Івановського, І. Фааса. Роботи дослідника спирались на детальне вивчення здебільшого архівних матеріалів звичаєвого права. Оригінальним було проведення історико-порівняльних паралелей. Зокрема, йому вдалося вперше довести аналогію між амкаротвами та середньовічними західноєвропейськими цехами XIII–XV ст. Історик не лише описував явища, але й пояснював їх, демоструючи умови та еволюцію їх виникнення.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Исследования по истории учреждений в Закавказьи. Сельская община: Сословный строй, внутренняя организация и управление общины в связи с землевладением, водовладением и податным обложением. Ч. 1. — Казань, 1889;
  • Исследования по истории учреждений в Закавказьи. Городские цехи: Организация и внутреннее управление закавказских амкарств. Ч. 2. — Казань, 1891;
  • Сравнительный очерк организации закавказских амкарств и средневековых цехов // Мшак. — 1890, 1891 (вірм. мовою); Исследования по истории армянского права публичного и частного. — К., 1919. — В. 1 / Государственный, общественный, хозяйственный и юридический строй Армении в Х-ХІІІ в. по надписям Ани и Ширака. — К., 1919.

Джерело[ред. | ред. код]