Єлишевич Григорій Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлишевич Григорій Львович
Єлишевич.jpg
Народився 6 листопада 1948(1948-11-06) (71 рік)
Конотоп
Громадянство Україна Україна
Діяльність поет, журналіст, автор-виконавець
Мова творів українська, російська
Жанр гумор, байка
Премії ІІІ місце Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського

Григорій Львович Єлишевич (* 6 листопада 1948 м. Конотоп)  — український поет, член НСПУ, НСЖУ та Асоціації діячів естрадного мистецтва. Почесний житель Великої Чернеччини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Народився в родині вчителів Єлішевича Лева Наумовича, та Єлизавети Марківни (у дівоцтві Хайсман). На момент народження Григорія, його батько саме закінчував Конотопський педагогічний інститут і отримав розподіл до с. Велика Чернеччина.

Навчання[ред. | ред. код]

Закінчив школу в с. Велика Чернеччина із золотою медаллю, потім Сумський педагогічний інститут, факультет біології, хімії.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту 2 роки працював на Київщині, потім 3 роки вчителем хімії і біології у Великій Чернеччині. Цим часом друкувався в редакції сумської районної газети «Вперед», публікував гуморески. Невдовзі головний редактор Петро Погребняк запросив до штату, де став завідуючим відділом, який висвітлював сільське господарство, на цій посаді працював 10 років. Саме в цей період Григорій Львович фактично змінив прізвище. Хоча змінилася лише літера «і» на «и» у документах «Єлішевич», а відтепер твори підписувалися Єлишевич. Посприяв цьому Г.Петров, бо саме таке написання відповідає українській граматиці.

Творчість[ред. | ред. код]

Професійно почав писати з 1974 року. Друкувався у місцевих газетах, у журналі «Перець» та інших відомих українських виданнях: «Вітчизна», «Україна», альманахах «Слобожанщина». З «Перцем» багато років пов'язана творча дружба, де довго був позаштатним співробітником

Учасник фестивалю «Вишневі усмішки», «Сміхограй», «Кролевецькі рушники» та інших. Автор-виконавець власних пісень.

Пише українською та російською мовами. Автор збірок гумору і сатири

  • «Не проспіваний романс»
  • «Нацькований Рябко»
  • «Лає мафію народ»
  • «Уроки малого Коки»
  • «Щоб сміялись друзі…»
  • «Записки смертного»
  • «З народом заодно»
  • «З усмішкою і любов'ю»

У видавництвах Харкова, Києва та Сум вийшли друком шість його книг сатири та гумору і одна  — публіцистики «Записки смертного».

Постійно докладає зусиль у популяризації українського гумору на Сумщині, зокрема, виступив ініціатором відродження обласного фестивалю «Вишневі усмішки» на батьківщині Остапа Вишні  — в селі Грунь Охтирського району. Відтак — він незмінний член оргкомітету цього свята.

Його твори виконують заслужені артисти України Василь Будянський, Анатолій Костенко, Ігор Левенець, Лариса Недін, багато молодих виконавців стали лауреатами всеукраїнських конкурсів.

Нагороди[ред. | ред. код]

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Вдівець. Діти: Костянтин Єлішевич та Ірина Вєртікова  — журналісти. Онук.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]