Єльяшевич Сіма Саадьєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єльяшевич.
Єльяшевич Сіма Саадьєвич
Народився 1879
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 1933
Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність художник
Alma mater Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Знання мов російська

Сіма (Семен) Саадьєвич Єльяшевич (нар. 1879, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. 1933, Москва, СРСР) — караїмський громадський діяч, письменник, поет, художник, винахідник і співак-аматор (тенор).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Севастополі в сім'ї Сааді Сімовича та Рахілі Адоніївни Єльяшевич[1]. У 1892 році сім'я переїхала до Москви, де Сіма закінчив 6 класів Строгановського училища й екстерном 8 класів 7-ї Московській гімназії[2][3][4]. У 1912 році видав першу частину своєї книги «Два завіти» — «Сутність Старого Завіту або вчення караїмів», яка зберігається в Російській державній бібліотеці. Друга частина, «Апокаліптика й Есхатологія», залишилася в рукописі. Брав участь в діяльності Московської симфонічної капели В. А. Буличова, під керівництвом якого вивчив спів по нотах[2].

У 1914 році на запрошення брата Бориса переїхав до Криму. Учасник караїмського загальнонаціонального з'їзду 1917 року в Євпаторії (знятий на загальному фото з газзанами, де зображений в тому числі й Борис Єльяшевич), де він як уповноважений від західних караїмів виступав за об'єднання литовських і кримських караїмів навколо єдиного Таврійського й Одеського гахама[2]. У 1917 році, після Російської революції, став ініціатором створення й ідеологом «Караїмської національно-демократичної партії культурного самовизначення», а 24 травня того ж року обраний головою сімферопольського відділу партії[4]. З 1917 по 1919 рік, як секретар, входив до опікунської ради Євпаторійської караїмської ремісничого училища імені С. А. Когена[5]. У 1918—1921 роках працював завідувачем національної бібліотеки «Карай-Бітіклігі»[6]. 27 квітня 1921 року став співробітником євпаторійської секції КримОХРІСа на посаді завідувача з охорони архітектурних пам'яток в місті Євпаторія, а в жовтні того ж року, рятуючись від голоду поїхав до Москви[4][7]. Там він кардинально змінив свої погляди, ставши переконаним атеїстом та інтернаціоналістом. У дусі марксистсько-матеріалістичного вчення написав твір «Про основні засади пізнання й буття»[8].

Разом із дружиною влаштував понад 200 безпритульних московських дітей в різні установи: дитячі будинки, школи, на робочі місця[8]. Одного з них, Михайла Нікуліна, усиновив, який загинув під час Німецько-радянської війни.

У кінці 1920-х — 1930-х роках працював викладачем малювання в філії бібліотеки імені Некрасова в Сокольниках в «Лісовій школі».

Сімі Єльяшевичу належить винахід в галузі авіації. Спільно з планеристом С. Н. Гараєм розробив проєкт літака з поворотними в польоті крилами, який, переходячи в піку (при втраті швидкості, зупинки або аварії мотора і ін.), так перебудовує автоматично свої крила, що це перешкоджає падінню, а льотчик знаходиться при будь-якому положенні літака весь час в тому ж нормальному положенні, яке гарантує правильне управління. Авторське свідоцтво на винахід опубліковано Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів 31 березня 1934 року, вже після смерті Сіми Єльяшевича[9].

Помер у Москві від висипного тифу[9].

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Олександра Іллівна Койчу[8].

Син — Ілля Семенович Єльяшевич (1919—1942), працював геодезистом у Москві, в 1937 році призваний на строкову службу, яку проходив у Балтійському флоті. Учасник Радянсько-німецької війни: червонофлотець, стрілок. 14 жовтня 1942 року переведений у 85-ту окрему мотострілецьку розвідувальну роту 48-ї стрілецької дивізії. Загинув 19 листопада 1942 року. Похований у місті Петродворець Ленінградської області[10].

Роботи[ред. | ред. код]

  • Религиозно-музыкальные мотивы караимов // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 2 (июль). — С. 37—39.
  • Нужны пастыри // Караимская жизнь. — Москва, 1912. — Кн. 10–11 (март–апрель). — С. 35—38.
  • Два завета / Сима Ельяшевич. — Москва: т. д. В. И. Знаменский и К°, 1912. — 252 с. — (Этюды и материалы по истории религий Ветхого и Нового заветов; Кн. 1).
  • Его пресвященство Караимский Гахам Серайя: Газетные материалы 1908—1909 г., относящиеся к деятельности С. М. Шапшала в Персии / Сима Ельяшевич. — [Феодосия] : 1917. — 35 с.
  • Цивилизация и национальность // Известия Таврического и Одесского караимского Духовного Правления. — Евпатория, 5 августа 1917; — № 4; Евпатория, июль 1918. — № 1. — С. 14—16.
  • Авраам Юфудович Мичри: [некролог] // Известия караимского духовного правления. — Евпатория, 1918. — № 1 (июль). — С. 25—26.
  • Карай-Битиклиги // Известия караимского духовного правления. — Евпатория, 1918. — № 2 (декабрь). — С. 11—13.
  • Интернационал (на разговорном наречии западных караимов) // Бизым йол. — Симферополь, 1927. — С. 62—63.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ельяшевич (II), 2016, с. 7-14.
  2. ↑ а б в Ельяшевич, 1993, с. 62.
  3. ↑ Парафило, 2013, с. 113—124.
  4. ↑ а б в Прохоров (II), 2009, с. 573—621.
  5. ↑ Прохоров (III), 2010, с. 536—569.
  6. ↑ Прохоров, 2007, с. 191.
  7. ↑ Парафило (II), 2012, с. 379-385.
  8. ↑ а б в Ельяшевич, 1993, с. 64.
  9. ↑ а б Ельяшевич, 1993, с. 63.
  10. ↑ Ельяшевич, 1993, с. 56—58.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — («Народы и культуры») — 250 прим.
  • Ельяшевич В. А. Саадья Элиша Симович Ельяшевич // Известия Духовного управления религиозных организаций караимов. — 2016. — № 18 (27). — С. 7—14.
  • Ельяшевич Т. С. Ельяшевич Сима Саадьевич // Караимика . — Международный Институт крымских караимов: Симферополь, Украина — Слиппери Рок, США, 200. — № 4.
  • Парафило Д. «Культпросвет» или КрымОХРИС : новые факты передачи «Карай-Битиклиги».
  • Прохоров Д. А. Караимские общины Крыма в 1920—1930-х годах // Историческое наследие Крыма. — 2007. — № 17.
  • Парафило Д. М. К вопросу о формировании книжной коллекции «Карай-Битиклиги». — Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. — Симферополь, 2013. — Т. 26 (65). — С. 113—124. — (Исторические науки)
  • Прохоров Д. А. Общественные, национально-культурные объединения и органы конфессионального самоуправления крымских караимов в 1917—1920 гг. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии : сб. науч. ст. — 2009. — Вип. XV. — С. 573—621. — ISSN 2413-189X.
  • Прохоров Д. А. «Учась ремеслам и наукам, посеют для будущности» (К 115-летию Евпаторийского караимского ремесленного училища С. Когена) // Материалы по истории, археологии и этнографии Таврии. — 2010. — № 16. — С. 536—569. — ISSN 2413-189X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єльяшевич_Сіма_Саадьєвич&oldid=39502481