Ємельяненко Максим Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ємельяненко Максим Олександрович
Капітан III рангу
Загальна інформація
Народження 30 червня 1983(1983-06-30) (36 років)
Військова служба
Приналежність Україна УкраїнаРосія Росія
Вид ЗС ВМС ЗС України (до 2014)
ВМФ РФ2014)
Рід військ Надводні сили
Війни / битви Вторгнення Росії в Україну
Командування
2012–2014 Корвет «Луцьк»
2014 Корвет «Тернопіль»

Макси́м Олекса́ндрович Ємелья́ненко (30 червня 1983) — військовий моряк російського походження, до 2014 року — капітан III рангу Військово-Морських Сил ЗС України, командир корвета «Тернопіль». Під час Кримської кризи зрадив присягу та перейшов на бік Російської Федерації.

Життєпис[ред. | ред. код]

Максим Ємельяненко закінчив Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова у 2005 році[1]. Певний час служив вахтовим офіцером на «Гетьмані Сагайдачному»[2]. Був командиром мінно-торпедної команди на корветі «Вінниця»[3], після чого повернувся до команди «Сагайдачного» на цю ж позицію. Проходив стажування на борту морського тральника-шукача ВМС Бельгії «Астер»[4]. З 2012 року був командиром корвета «Луцьк»[5], допоки на початку 2014 року не очолив корвет «Тернопіль».

3 березня 2014 року, після початку українсько-російського конфлікту в АР Крим, військовослужбовці Чорноморського флоту Росії намагалися примусити здатися команду військового корвета «Тернопіль». На ультиматум, що оголосив його особисто командувач ЧФ РФ віце-адмірал Олександр Вітко, командир «Тернополя» капітан III рангу Максим Ємельяненко відповів: «Русские не сдаются!» (укр. Росіяни не здаються!). Здивований адмірал перепитав Ємельяненка чи справді той є росіянином, на що капітан відповів ствердно, однак зазначив, що давав присягу на вірність українському народу й порушувати її не збирається[6]. Після відмови здатися екіпаж корабля опинився повністю відрізаним від суходолу, через що моряки не могли отримати на борт навіть харчування. 5 березня Максим Ємельяненко повідомив, що помітив ознаки підготови захоплення корвета, однак особовий склад до відбиття атаки готовий[7].

Зразу після захоплення корвета «Тернопіль» перейшов на бік Чорноморського Флоту Російської Федерації, та на даний час займає посаду помічника командира корабля на СКР «Питливий» ЧФ РФ, чим учинив державну зраду[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список випускників СВМІ імені П. С. Нахімова у 2005 році. Сайт письменника Валерія Іванова. Процитовано 7 березня 2014. 
  2. Середземноморська бойова служба Гетьмана Сагайдачного. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березень 2014. Процитовано 7 березня 2014. 
  3. Навчання «Артерія-2007»: флот отримав допуск до ракетних стрільб. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березень 2014. Процитовано 7 березня 2014. 
  4. Бельгійський досвід — тільки на користь досвіду українському. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березень 2014. Процитовано 7 березня 2014. 
  5. Пінна «атака» корвета Луцьк. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березень 2014. Процитовано 7 березня 2014. 
  6. «Русские не сдаются!» — український корвет «Тернопіль» не підкорився адміралу Чорноморського флоту Росії. «Gazeta.ua». Процитовано 7 березня 2014. 
  7. Экипаж корвета «Тернополь» готовится к отражению атаки «самообороны Крыма» (рос.). «Вести». Процитовано 7 березня 2014. 
  8. Оприлюднено список офіцерів-зрадників з Криму. «Lb.ua». Процитовано 14 листопада 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]