Ємельянов Олександр Сергійович
Олександр Сергійович Ємельянов | |
---|---|
Народився | 30 жовтня 1932 Харків |
Помер | 10 травня 2014 (81 рік) |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | економіст, політик |
Alma mater | ІНЖЕК |
Посада | народний депутат України[1] |
Науковий ступінь | доктор економічних наук |
Членство | Верховна Рада України I скликання |
Партія | КПРС (1991) |
Нагороди |
Верховна рада УРСР | |||
---|---|---|---|
12(1) скликання | |||
Член КПРС 1964-91 | 15.5.1990 | — | 10.5.1994 |
Ємельянов Олександр Сергійович (нар. 30 жовтня 1932, Харків — 10 травня 2014) — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ (Відділення економіки, економіка і організація будівництва, 12.1979), член УСДП (з 1998); Спілка незалежних підприємців України, голова (з 11.1992).
Народився 30 жовтня 1932 року у родині військовослужбовця (місто Харків); росіянин; одружений, має дитину.
- Харківський інженерно-економічний інститут (1955), інженер-економіст;
- кандидатська дисертація «Ефективність інтенсифікації виробництва (в умовах гідровидобування вугілля)» (Харківський інженерно-економічний інститут, 1962);
- докторська дисертація «Проблеми аналізу та економічного проектування виробництва (на прикладі вугільної промисловості Донбасу)».
Член КПРС 1964-91; депутат районної та міської Рад.
Народний депутат України 12(1) склик. з 03.1990 (2-й тур), Соснівський виб. окр. № 417, Черкаська область. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством.
- З 1955 — робота у вугільній промисловості, Пермська область; співробітник Вугільного НДІ РРФСР.
- З 1959 — викладач, аспірант Харківського інженерно-економічного інституту.
- З 1960 — головний спеціаліст Інституту гірничої справи, місто Донецьк.
- З 1962 — начальник відділу з питань управління та математичних методів Укрраднаргоспу.
- 1965–1971 — директор Української філії НДІ планування і нормативів при Держплані СРСР, місто Київ.
- 1971–1987 — директор Економічного НДІ Держплану УРСР; член колегії Держплану УРСР.
- З 1987 — директор НДІ економіки і організації матеріально-технічного постачання при Держпостачі СРСР, член колегії Держпостачу, місто Москва.
- 1989–1990 — заступник голови Держплану УРСР.
- З 1991 — перший заступник голови Держекономради при Кабінеті Міністрів України.
- 02.-11.1992 — Державний радник України з питань економічної політики, голова Колегії з питань економіки Державної думи України.
- 08.1992-11.1992 — член Координаційної ради з питань економічної реформи в Україні.
- 11.1992-06.1993 — радник Президента України з питань науки, голова Комісії Президента з питань науки;
- з 06.1993 — позаштатний радник Президента України з питань підприємництва.
- З 1998 — радник Інституту українсько-російських відносин при Раді національної безпеки і оборони України.
1990–1992 — очолював розробку програм, пов'язаних з переходом до ринкової економіки, зокрема «Основ національної економічної політики» (схвалено Верховною Радою України, 1992).
- Орден «Знак Пошани» (1971);
- Орден Трудового Червоного Прапора (1982);
- шість медалей;
- Почесна грамота Президії ВР УРСР;
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (08.1997).
Автор понад 240 наукових праць, 20 книжок.
Автор системи економетричних моделей «Україна».
- Народились 30 жовтня
- Народились 1932
- Померли 10 травня
- Померли 2014
- Члени КПРС
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені грамотою Президії ВР УРСР
- Народні депутати України 1-го скликання
- Українські економісти
- Випускники Харківського національного економічного університету
- Доктори економічних наук України
- Уродженці Харкова