Івана Шоят

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івана Шоят
Народилася 26 лютого 1971(1971-02-26) (53 роки)
Осієк, СФРЮ
Країна  Хорватія
Діяльність перекладачка, письменниця
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1] і перекладацтво[d][1]
Жанр Психологічний роман, роман виховання, оповідання, поезія і фантастика жахів

Івана Шоят (хорв. Ivana Šojat; народилася 26 лютого 1971(19710226), Осієк) — хорватська письменниця. Її найбільш відомою роботою є роман «Нижнє місто» (хорв. Unterstadt).

Біографія[ред. | ред. код]

Івана Шоят закінчила середню школу в Осієку за спеціальністю журналістика, вивчала математику і фізику в Педагогічній академії в Осієку і французьку мову в Бельгії. Вона працювала перекладачем, іноземним кореспондентом, оглядачем, редактором театральних публікацій у Хорватському національному театрі в Осієку. У 2017 році Шоят змогла виграти праймеріз Хорватської демократичної співдружності (ХДС) і балотуватися на пост мера Осієк від цієї партії[2][3].

За свій внесок у хорватську літературу вона здобула ряд почесних нагород. Івана Шоят брала участь у Війні в Хорватії[4][5].

Література[ред. | ред. код]

Опубліковані роботи Івани Шоят включають в себе романи, новели, оповідання, есе та поетичні твори. Два з її романів були перекладені македонською мовою[6][7]

Івана Шоят переклала багато книг хорватською з англійської та французької мов. У своїх роботах вона часто розглядає не найприємніші аспекти людської природи, включаючи приховування правди, домашнє насильство, зґвалтування, розлучення, післявоєнний синдром, етнічні чистки та інші. На її думку

Те, що залишається невисловленим, проковтнутим, неперетравленим у людині, индивідуумі, але також і в етнічних, расових, релігійних і інших групах, зростає до певної критичної маси, коли травма не може залишатися замкнутою сама в собі. Тоді у нас з'являються шокуючі новини, такі як самогубства ветеранів, вбивства, все аж до воєн, масових вбивств, агресії

У своєму романі «Нижнє місто» Шоят розповідає про виживання сім'ї, яка належить до національної меншини, у часи соціально-політичних потрясінь. Вона будує сюжет на історичних записах, що стосуються проблемної сім'ї етнічних німців, яка живе в Югославії протягом чотирьох поколінь[8][9]. Стиль роману характеризується поєднанням реалізму з вигаданою історією, інші джерела описують його як роман виховання або твір про перехідному віці[10][11].

Роман «Ničiji sinovi» розповідає про розпад сім'ї, викликаний війною і алкоголізмом[12][13]. Головним героєм роману «Jom Kipur» є ветеран з посттравматичним стресовим розладом. У сюжеті, як і в романі «Šamšiel», переплітаються теми любові і ненависті з темами жахів війни і післявоєнного примирення[14][15].

У збірниках прози «Ruke Azazelove» і «Emet i druge priče» Шоят досліджує «внутрішню особистість» більш глибоко, використовуючи потік свідомості, внутрішні монологи й оповідання з постійними відсиланнями до минулого, щоб підкреслити психологічні конфлікти персонажів, виявлені в процесі примирення з минулим[16][17].

«Нижнє місто» був адаптований і поставлений на сцені Хорватського національного театру в Осієку[18][19]. Загребський молодіжний театр у співпраці з Академією драматичного мистецтва Загребського університету адаптував окремі сцени з «Нижнього міста» і поставив їх на сцені як п'єсу під назвою «Elza hoda kroz zidove» в 2015 році[20][21].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Czech National Authority Database
  2. Šojat news [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.], Večernji list.
  3. Šojat, news [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.], Glas-Slavonije.hr.
  4. Šojat biodata [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.], underpass.co. (англ.)
  5. Šojat biodata [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.], dhk.hr.
  6. Ničiji sinovi перекладено македонською мовою Ермісом Лафаназовським; ISBN 9789989697234
  7. Unterstadt перекладено македонською мовою Александаром Прпокопьєвим; ISBN 9789989697197
  8. Review of Unterstadt, by Strahimir Primorac in Vijenac MH 438/2010 [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.].
  9. Review of Unterstadt, by Boris Postnikov, Booksa.hr [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.], 2010.
  10. Review of Unterstadt, by Helena Sablić Tomić in Moderna vremena 2010 [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  11. Ivana Šojat, books Fraktura (publisher)[недоступне посилання з вересня 2019].
  12. Article by Strahimir Primorac in Vijenac MH 499/2013 [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  13. Article by Jagna Pogačnik in [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.] Jutarnji list, 2014.
  14. Review by Marinko Krmpotić in [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.] Novi list, 2015.
  15. Review by Vladimir Arsenić, Booksa.hr [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  16. Review by Jagna Pogačnik in Jutarnji list, 2012 [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  17. Review by Đorđe Krajišnik [Архівовано 2016-09-22 у Wayback Machine.] in Oslobođenje, 2016.
  18. Unterstadt onstage [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.], hnk-osijek.hr.
  19. Unterstadt award [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.], vecernji.hr.
  20. Elza premiere [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.], hrt.hr.
  21. Elza onstage [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.], zekaem.hr.

Посилання[ред. | ред. код]