Посттравматичний стресовий розлад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Посттравматичний стресовий розлад
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F43.1
DiseasesDB 33846
MedlinePlus 000925
eMedicine med/1900
MeSH D013313

Посттравматичний стресовий розлад (PTSD, ПТСР, посттравматичний синдром, «комбатський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає в результаті переживання однієї чи кількох психотравмуючих подій, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важка фізична травма, побутове чи сексуальне насильство, фактична смерть, або загроза смерті. При ПТСР спостерігається 4-ри кластери симптомів, таких як уникнення, гіперзбудженістю (проблемами із сном, може виявлятись у ризиковій поведінці, відчутті непереможності), перепроживання, проблеми із пам'яттю та емоційною сферою (наприклад, відчуття обрізаності власного життя, ізольованості від людей). З часом симптоми ПТСР мають тенденцію посилюватись. ПТСР діагностують, якщо сила симптомів наростає, заважає нормальному функціонуванню людини, та коли їх тривалість перевишує місяць від травматичної події. ПТСР супроводжується частим, повторюваним нагадування травматичної події, флеш-беками; відчуттям нереальності події, так наче подія трапилась не з потерпілим; високим рівнем гнівливості, підвищеній чутливості до стресових ситуації, психопатологічні перепроживання, уникнення або втрата лінійності подій у пам'яті, випадіння важливих компонентів травматичної події, підвищена пильність, яка зберігається протягом більше місяця після психотравми. При проведенні диференційної діагностики необхідно пам'ятати, що в постраждалого поряд із клінічною картиною ПТРС можуть бути, або спровокуватись порушення, що належать до інших психічних захворювань. У постраждалих можуть спостерігатись симптоми інших неврозів чи депресії.

Діагноз ПТСР залучено в практику, починаючи із 1980 р. Критерії захворювання було останній раз переглянуто у 2013 році [1]. Захворювання розглядають у рамках загальної концепції пост травматичного стресу [2]. Стресовий розлад діагностується 1) серед військовослужбовців після перебування у зоні військових дій, 2) серед цивільного населення, постраждалого від військових дій або катастроф, 3) серед у дітей, у жінок та чоловіків у цивільному житті мирного часу [3]. Вивчення ПТСР у військових у XXI столітті переважно виконуються на контингентах військових та ветеранів США.[4]


У більшості людей після психотравмуючої події чи подій ПТСР може не розвиватися. Також спостерігається відтермінований розвиток цього захворювання, наприклад із виходом на пенсію.

Лікують ПТСР за допомогою групової та індивідуальної психотерапії та медикаментів.

Концепція пост-травматичного стресу[ред.ред. код]

Пост-травматичний стрес – спектр станів та розладів психіки, які можуть розвинутися після важкої травми (фізичної або психологічної). Один із різновидів важкої психологічної травми – участь військового у бойових діях [5]. Виділяють такі стани (розлади) за часовим перебігом:

  • гостра стресова реакція (хвилини, години після травми – до двох діб)
  • гострий стрес учасника бойових дій та операцій (COSR – en. Combat et operational stress reaction) – комплексні порушення, строком до чотирьох діб
  • гострий стресовий розлад (до одного місяця)
  • гостра форма ПТСР (від одного до трьох місяців)
  • хронічна форма ПТСР (більше, ніж три місяці)
  • ПТСР із відстроченим проявом (симптоми захворювання проявилися через 6 місяців або більше після травми)

Визначення ПТСР[ред.ред. код]

Пост травматичний стресовий розлад – це довготермінова реакція на стрес перебування у зоні військових дій[6] . Клініцист має пам’ятати, що ПТСР, за визначенням, може мати місце тільки у випадку, коли після травматичної події сплило чотири тижні [7]

Соціальна значущість[ред.ред. код]

За даними фахівців США, загальна «базова» розповсюдженість ПТСР серед тамтешніх військових призовників варіює у діапазоні 3—6 %. Оцінювання персоналу наземних підрозділів США на театрі військових дій в Іраку та Афганістані (у 2004—2007 роках) виявили розповсюдженість гострого стресу або ПТСР (за балами опитувальника PCL на рівні 50 та більше) у діапазоні 10—20%, із наявністю чіткої кореляції до частоти та інтенсивності бойових дій [8].

Також у США, кількість військових ветеранів, які зверталися за допомогою у зв’язку з ПТСР у Міністерство у справах ветеранів США, у 2004—2008 роках зросла із 274 000 до 442 000 осіб [9]

В Україні, полковник медичної служби В. В. Стеблюк, станом на 2016 рік, оцінює розповсюдженість ПТСР серед військовослужбовців на театрі військових дій на Донбасі у 10—15%.[10]

Проблема ПТСР, протягом 2005—2015 років, на порядку денному військової медицини країн Заходу, посіла одне із центральних місць. Цей складний психосоціальний феномен вражає самого солдата, безпосередньо його родину, а також громаду в цілому [11].

Класифікація[ред.ред. код]

В 2013 році Американська психіатрична асоціація переглянула діагностичні критерії ПТСР у п’ятому виданні свого Діагностичного та статистичного підручника по розумовим розладам (англ. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, DSM-5).

Посттавматичний стресовий розлад (так само, як і Гострий стресовий розлад) було переміщено із класу «Розлади тривоги» у новий клас «Розлади, зумовлені травмою та стресором». Всі стани, які включено у цей класифікаційний клас, передбачають такий діагностичний критерій, як «експозиція до травми або стресової події».[12]

Діагноз[ред.ред. код]

Діагностичні критерії за DSM-5[ред.ред. код]

Діагноз ПТСР, як це сформульовано у DSM-5 (2013), передбачає повне виконання групи критеріїв (A—H) – наявність факту психотравми (критерій A), одночасну наявність симптомів із всіх чотирьох кластерів (B—E), тривалість понад 1 місяць (критерій F), значне страждання людини або порушення її функціонування (критерій G), відсутність іншої причини розладу (критерій H).

Дефініція травми[ред.ред. код]

  • Пацієнт особисто і безпосередньо пережив ситуацію, де мала місце його фактична смерть, або близькість до смерті, або серйозне каліцтво, або інше посягання на фізичну гідність [себто зґвалтування або сексуальне насильство].
  • Пацієнт наочно спостерігав ситуацію, де мала місце смерть, серйозне каліцтво, або посягання на фізичну гідність [згвалтування] іншої особи.
  • Пацієнт дізнається про [нещастя] із членом родини або іншою близькою людиною – : несподівану або насильницьку смерть, серйозне ушкодження, близькість до смерті, або серйозне каліцтво. [13]

Ревізія критерію A1 у DSM-5 звузила кваліфікаційне коло травматичних подій – виключено таку подію як «неочікувана смерть члена родини або близької людини, що настала від природної причини». [14]


Приклади психотравмуючих ситуацій:

«Більшість вояків США в Іраку мали експозицію до ситуації бойової психотравми, як-то: були атаковані або потрапляли у ворожу засідку (92%), бачили трупи (94.5%), були під обстрілом (95%), мали побратимів що зазнали каліцтва або були вбиті (86.5%).» (Hoge, 2004).[15].

«Концепцію травматизації під час війни було розширено на інші випадки, такі як катастрофа, фізичний напад, зґвалтування […]. Але ситуації, які спричиняють ПТСР, є суттєво численнішими. Так, можна бачити що медичні ситуації, такі як пологи, викидень, серцевий напад, рак, реанімація після клінічної смерті – здатні викликати ПТСР.» [16]

Чотири кластери симптомів[ред.ред. код]

Причина ПТСР (на різницю від Тривожного розладу) – це "критерій A.", катастрофічний стресор (травма), тобто зовнішній (екзогенний) фактор, що перебільшує адаптивні можливості нормальної людської психіки. [17] Хвороба проявляється у одночасній наявності у пацієнта симптомів із усіх чотирьох кластерів: B.) вторгнення спогадів (так звані флеш-беки); C.) уникання пацієнтом думок, спогадів, ситуацій, що нагадують про травму; D.) негативні думки та настрій; E) гіпер-збуджуваність, гіпер-реактивність, порушення сну.[18] [19]. Діагноз потребує "не менше як два симптоми у категорії D та E", що дає загальне правило "шість симптомів".

Історичні (попередні) назви захворювання ПТСР[ред.ред. код]

Захворювання, яке діагностується як ПТСР, збігається із станами та захворюваннями психіки, раніше описаними як «комбатський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо.

В Росії та СРСР[ред.ред. код]

За даними радянських психіатрів, під час Війни 1941—1945 років, військовослужбовці із нервово-психічними захворюваннями, включно «контужених», становили 3—4% від загального числа санітарних бойових втрат Червоної Армії. [20]

У перші місяці Війни військово-психіатричної роботи майже не проводилося. Заград-загони (рос.  заградотряды) НКВД у 1941 р., серед відступаючих лав Червоної Армії, широко проводили арешти «изменников, трусов, паникёров, распространителей панических слухов, самострельщиков». Наводяться дані, що за перші чотири місяці Війни з числа цих арештованих було розстріляно 10,201 особа – у тому числі, 3,321 осіб – перед строєм [21].

Під час Війни 1941—45 років, радянські лікарі (психіатри та невропатологи) широко вживали «лікувально-організаційне поняття "контузія"», яке використовували до військовослужбовців із різними проявами бойового стресу. Єдиної системи поглядів не було сформовано, тож у відношенні психогенних розладів військового часу у лікувальних закладах було уживано велику кількість різноманітних термінів, як-то:

«экзогенная реакция», «реактивное состояние», «реактивный психоз», «реактоз», «реактивная неврастения», «неврастеническая реакция», «истеро-неврастения», «истеро-травма», «реактивный невроз», «функциональный невроз», «амбитимоидный невроз», «истеро-амби-тимоидный невроз», «истеропатия», «травматическая неврастения», «травматическая психастения», «невротические психогенные реактивные состояния» рос. .[22] Сучасний російськомовний термін для поняття англ. COSRрос. «кратковременные реакции боевого стресса»[23].

В англомовних країнах[ред.ред. код]

У 1948 році Kardiner та Spiegel описали захворювання під назвою «chronic traumatic war neurosis», яке дуже близьке до сучасного ПТСР. У дослідженні ветеранів Другої Світової Війни Archibald et al. У 1962 році сидром, ідентичний ПТСР, описують як «gross stress reaction»[24].

Лікування[ред.ред. код]

Психотерапія[ред.ред. код]

За даними на 2016 рік, найбільш ефективними методами допомоги при ПТСР є дві психотерапевтичні методи: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ, Cognitive behavioral therapy) і метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми з допомогою руху очей (EMDR). Ці два методи рекомендовані сучасними протоколами допомоги при ПТСР. Так саме йдеться і в Підручнику CPG. [25],[26],[27].

Ефективність КПТ та EMDR встановлена кількома десятками рандомізованих контрольованих досліджень (APA, 2004, 2009).

Різновиди когнітивно-поведінкової терапії, такі як терапія із пролонгованою експозицією (prolonged exposure therapy, PE), та терапія із когнітивним процесінгом (Cognitive Processing Therapy, CPT), демонструють відмінні результати – особливо, у лікуванні пацієнток жіночої статі, що перенесли сексуальну травму у дитячому чи дорослому віці, а також у лікуванні військового персоналу, Ветеранів із наслідками воєнної травми, та пацієнтів, що перенесли важку дорожньо-транспортну аварію[28].

Встановлено у психотерапевтичній практиці, що "тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості ПТСР: при простих формах це може бути доволі короткотривале лікування (6-12 сесій), при комплексних – багато місяців, а то й років."[29]. Важливим також є залучення до лікування рідних пацієнта.

При EMDR процесуалізація травми відбувається за допомогою одночасного згадування та слідкування пацієнта поглядом за рухом руки терапевта вправо—вліво або ж іншою формою білатеральної стимуляції (почерговими дотиками до лівої/правої долоні, аудіостимуляцією тощо).

Медикаментозна терапія[ред.ред. код]

Можливості фармакотерапевтичної допомоги при ПТСР доволі обмежені – лікарські засоби можуть знизити виразність окремих симптомів розладу [30].В медикаментозній терапії ПТСР використовують практично всі групи психотропних препаратів: антидепресанти, транквілізатори, бета-блокатори, гіпнотики, нейролептики, в окремих випадках — антиковульсанти (стабілізатори настрою) та психостимулятори. Лікування ПТСР лише медикаментозним способом, без застосування психотерапії не дасть полегшення симптомів і належного ефекту лікування. Серед медикаментів найчастіше для лікування ПТРС використовують антидепресанти та транквілізатори. Але найбільш ефективні антидепресанти групи СІЗЗС (селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну), препарати, що впливають на МТрецептори[en], та транквілізатори. Транквілізатори слід призначати коротким курсом не більше 10 днів через ризик виникнення залежності. Антидепресанти ж, навпаки, є препаратами для тривалого прийому. Серед антидепресантів для лікування ПТСР застосовують такі препарати, як флуоксетин (прозак), сертралін (золофт) і пароксетин (паксіл). Ці антидепресанти зазвичай необхідно приймати щонайменше від 6 до 8 тижнів, щоб вони почали помітно зменшувати симптоми ПТСР. Показане застосування бета-блокаторів, як пропранолол, в лікуванні ПТСР для попередження формування пам'яті про травматичні події. До призначення нейролептиків вдаються, як правило, коли симптоматика резистентна. Віддаючи перевагу тому чи іншому лікарському засобу, лікар повинен керуватися, насамперед, існуванням доказової бази ефективності та безпеки призначених препаратів. Вибір фармакологічних препаратів і психотерапевтичних методик визначається змістом і особливостями перебігу клінічної картини, а також особистісними і фізіологічними особливостями хворого.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фрідман 2016
  2. CPG
  3. Романчук
  4. Фодор, К. Е. . та ін. "Чи є глобальним вивчення травматичного стресу? Бібліометричне дослідження". Fodor, K. E. et al. "Is traumatic stress research global? A bibliometric analysis." Eur J Psychotraumatology, Vol 5, 2014.
  5. CPG, с.
  6. Фрідман, М та ін. (1994). "Пост-травматичний стресовий розлад у військових ветеранів." (Friedman, M. J., Schnurr, P. P., McDonagh-Coyle, A. "Post-traumatic stress disorder in the military veteran". Psychiatric clinics of North America, v.17, No.2, с.265—277англ.
  7. CPG, с.72
  8. CPG, с.4—5
  9. CPG,с.4
  10. Полковник Стеблюк: "У позиційних війнах небойові втрати перевищують бойові" Веб-сайт Главред, 18 вересня 2016
  11. Табаровскі, І. Що може Україна запозичити із досвіду інших країн щодо ПТСР? (Tabarovsky, I. Kennan Cable No.13: What Ukraine Can Learn from Other Countries’ Experiences with PTSD) Публікація Wilson Center, 5 січня 2016англ.
  12. ”Опубліковано діагностичні критерії для ПТСР згідно DSM-5” (2016) [DSM-5 Diagnostic Criteria for PTSD Released]. Офіційна публікація Міністерства у справах ветеранів США. англ.
  13. CPG с.21
  14. Опубліковано діагностичні критерії для ПТСР згідно DSM-5 (2016) [DSM-5 Diagnostic Criteria for PTSD Released]. Офіційна публікація Міністерства у справах ветеранів США. англ.
  15. CPG, с.62
  16. CPG, с.58
  17. Фрідман 2016)
  18. Критерії ПТСР
  19. Фрідман 2016
  20. Шамрей та ін. 2010
  21. Сависько, Г. "Докладная наркому", Слово ветерана, 25 августа 2012, с.6
  22. Шамрей та ін. 2010
  23. Шамрей та ін. 2010
  24. Фрідман, М та ін. (1994). "Пост-травматичний стресовий розлад у військових ветеранів." (Friedman, M. J., Schnurr, P. P., McDonagh-Coyle, A. "Post-traumatic stress disorder in the military veteran". Psychiatric clinics of North America, v.17, No.2, с.265—277англ.
  25. Романчук
  26. Фрідман 2016
  27. CPG
  28. Фрідман 2016
  29. Романчук
  30. Романчук

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Танк Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.