Посттравматичний стресовий розлад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті. (вересень 2022)
Посттравматичний стресовий розлад
Спеціальність психіатрія і клінічна психологія[1][2]
Симптоми кошмар, тривога, подолання шляхом униканняd, порушення сну[3], безсоння[4] і heart rate variabilityd[5]
Причини війна, Фізичне насильство, сексуальне насильство, Психологічне насильство, біженці[6] і бій[7]
Метод діагностики Davidson Trauma Scaled
Препарати транілципропромінd[8], сполуки літіюd[8], nefazodoned[8], сертралін[8][9], пароксетин[8][9], карбамазепін[8], кветіапін[9], дулоксетин[9], флуоксетин[9], арипіпразол[9], клоназепам[9], рисперидон[9], празозин[9], ламотригін[9], циталопрам[9], венлафаксин[9], алпразолам[9], топірамат[9], есциталопрам[9], C. indica[10], терапія тривалого впливу[11], eye movement desensitization and reprocessingd[11], Трансцендентальна медитація, КПТ[12], cognitive processing therapyd[11] і trauma focused cognitive behavioral therapyd[11]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6B40
МКХ-10 F43.1
DiseasesDB 33846
MedlinePlus 000925
eMedicine med/1900
MeSH D013313
SNOMED CT 47505003
CMNS: Posttraumatic stress disorder у Вікісховищі

Посттравмати́чний стре́совий ро́злад (ПТСР[13], англ. PTSD, посттравматичний синдром, «комбатантський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром»[14], «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, котрі ушкоджують психіку. Це, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важкі фізичні нівечення, побутові або статеві насильства, загроза смерті та ставання свідком або заподіювачем чи призвідником чужої смерті.

Посттравматичний стресовий розлад не є наслідком підвищеної психічної неврівноваженості або проявом (психічного) захворювання — навіть у психічно бездоганних і впевнених людей, може розвинутися ПТСР.[15]

ПТСР — це спроба організму пережити загрозливу, інколи небезпечну для життя ситуацію. Отже, реакції ПТС викликані не порушенням (несправністю), а саме «здоров'ям», тобто це звичайна і доцільна відповідь організму, аби краще захистити людину від ризикованого ​​небезпечного становища. Неврологи з Університету Утрехта змогли показати, що пацієнти з посттравматичним стресовим розладом, майже не зважають на фізичний біль.[16]

Схема: механізми призвичаєння до стресу. Під час ПТСР порушення виявлені у більшості механізмів, які забезпечують таке пристосування. Це такі системи, як норадренергічна, гіпоталамус-гіпофіз-кора над-нирки, серотонін-ергічна, глутамат-ергічна, та інші. Томографія мозку показує зменшення об'єму гіпокампу та передньої cingulate, надмірну діяльність amygdala, знижену активацію префронтальної кори та гіпокампу.[17]

Загальне[ред. | ред. код]

Симптоми психічних розладів, пов'язаних із травмою, були засвідчені принаймні з часів стародавніх греків.[18] Стверджується, що деякі докази посттравматичних захворювань наявні у сімнадцятому та вісімнадцятому століттях, наприклад, щоденник Семюела Піпса, який окреслив нав'язливі та тривожні симптоми після лондонської пожежі 1666 року.[19] Під час світових воєн цей стан був відомий під різними назвами, зокрема «контузійний шок», «воєнні нерви», неврастенію та «бойовий невроз».[20][21] Термін «посттравматичний стресовий розлад» увійшов у вжиток у 1970-х роках значною мірою завдяки діагнозам американських військових ветеранів війни у В'єтнамі[22]. Він був офіційно визнаний Американською психіатричною асоціацією 1980 року в третьому виданні Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-III).[23]

ПТСР проявляється як відкладена відповідь організму на стрес — на думку лікарів його дія спостерігається щонайменше через чотири тижні після травматичної події.[24][25]

Під час ПТСР спостерігають 4 кластери симптомів, як от уникнення, гіперзбудливість (питання зі сном, може виявлятись у ризиковій поведінці, відчутті непереможності), перепроживання, проблеми із пам'яттю та емоційною сферою (наприклад, відчуття перервності власного життя, відокремленості від людей). З часом симптоми ПТСР мають властивість посилюватися. ПТСР діагностують, якщо сила симптомів наростає, заважає прийнятній діяльності людини, та коли їхня тривалість перевищує місяць від травматичної події. ПТСР супроводжують часті, повторювані спогади про травматичні події, рецидивні спогади; відчуття несправжності події, так наче подія сталася не з потерпілим; високий рівень гніву, підвищена чутливість до стресових становищ, психопатологічні переживання нових стресів, уникнення або втрата послідовності подій у пам'яті, випадіння важливих складових руйнівної події, підвищена пильність, яка зберігається упродовж більше місяця після психотравми.

Однією зі складностей для проведення диференційної діагностики постраждалого, є наявність спостережуваних поряд із клінічною картиною ПТСР, симптомів, спровокованих порушеннями, котрі належать до інших видів неврозу (та) чи депресії.

Становлення визначення «травматичний невроз»[ред. | ред. код]

Кажуть, що німецький невролог Герман Оппенгейм (1889) першим використав термін «травматичний невроз» для опису симптомів, які виявляли жертви нещасних випадків під час будівництва залізниці[26]. Вираз «посттравматичний стресовий розлад» (ПТСР) тоді приписували великому переліку симптомів і розладів, які є наслідком промислових або технічних аварій. З двома світовими війнами, які супроводили останнє століття, військова психіатрія, своєю чергою, вхопилася за цей вираз, а потім пацифісти та феміністки 1960-х і 1970-х років розширили його значення, залучивши до нього питання, спричинені домашнім і соціальним насильством. Герман Оппенгейм ввів термін «травматичний невроз» для позначення функціональних проблем, викликаних тонкими молекулярними змінами в центральній нервовій системі. Часта поява серцево-судинних симптомів у людей, які отримали нівечення після нещасних випадків на виробництві, а потім у солдатів на лінії вогню, поклала початок давній звичці пов'язування посттравматичного стресового розладу з «неврозом серця» (кардіальним неврозом). Список найменувань можна прочитати так: «роздратоване серце» (irritable heart) і «солдатське серце» (soldiers heart) у Майєрса (1870) і Да Коста (1871), відповідно до давнього уявного представлення емоцій і почуттів серце, де зливаються серце-символ і серце-орган. Згідно з Merskey (1991, цитує Van der Kolk[26]) перелік назв продовжується «порушеннями серцевої діяльності» та «нейроциркуляторною астенією».

Під час будівництва залізниці, Шарко помітив подібні симптоми у своїх пацієнтів у паризькій лікарні Сальпетрієр. Він присвятив себе, як П'єр Жане і Зигмунд Фрейд, вивченню «істеричного неврозу». Шарко був першим, хто відтворив проблеми сугестивності та незабутні кризи дисоціації, що виникають внаслідок нестерпних переживань, яких зазнали його пацієнти. Тоді як Шарко закликав Жане вивчати природу дисоціації та травматичних спогадів, двоє інших його учнів, Жиль де ла Туретт і Джозеф Бабінський, зосереджувалися на істеричній сугестивності. Коли після Шарко Бабінський очолив госпіталь де ла Сальпетрієр, стався зворотний вислід із відмовою від тези яку захищав Шарко, про органічне походження істерії. Натомість Бабінський наполягав на впливі симуляції та сугестивності в етіології істерії. Інтерес до тлумачення психічної травми, зріс під час Першої світової війни, яка забрала мільйони жертв серед цивільного та військового населення. Військова психіатрія вперше зацікавилася «окопним шоком» (Shellshock) (Myers, 1940; Southard, 1919), спричиненим жахом артилерійського обстрілу та моторошністю убивств, понівечених тіл чи «воєнним неврозом» (Grinker and Spiegel, 1943, 1945; Mott, 1919) або «травмафобія» (дослівно «страх нівечення», Хадо, 1942), що використовується для виправдання засуджень і страт за «боягузтво перед ворогом»[26].

У власній повісті-поемі «Поза межами болю»[27], написаній 1917 року, український письменник, доктор філософії (Віденський університет) Осип Турянський, розповідає про посттравматичний стресовий розлад, від якого довго страждав сам, після повернення з Першої світової війни та сербського полону.

Тіні моїх товаришів являються мені у сні й наяву…Моя душа відривається від життя, як осінній пожовклий листок від дерева, й лине далеко-далеко до моїх товаришів…І згадую незабутнього товариша Василя Романишина. Друже мій! І ти вже не живеш…Ні, я не можу, я не смію.[28]

А згодом, 1922 року, продовжив свої роздуми про війну і людей, у памфлеті «Дума пралісу»[29].

Еволюційна психологія[ред. | ред. код]

Еволюційна психологія розглядає різні види страхів і дій у відповідь істоти, викликаних переляком, як пристосування котрі могли бути корисними серед предків, щоб уникнути або впоратися з різними загрозами. Загалом, ссавці проявляють кілька видів захисної поведінки, котрі приблизно залежать від того, наскільки близькою є загроза: уникнення, пильна нерухомість, відсторонення, діяльний (запеклий) захист, умиротворення і, нарешті, повна застигла нерухомість (останнє, можливо, щоби збити з пантелику вроджений відрух (рефлекс) нападу хижака, або удавати мертве та заражене тіло). Посттравматичний стресовий розлад може відповідати і бути спричиненим, надмірним збудженням таких ланок страху. Отже, поведінка попередження посттравматичного стресового розладу, може відповідати уникненню загроз та відмові від них, у ссавців. Посилена пам'ять про минулі загрози, може сприяти запобіганню подібним становищам у майбутньому, а також здатна бути передумовою для вироблення висновків щодо минулої загрози та вироблення кращої захисної поведінки, якщо така небезпека повториться. Надмірне збудження під час посттравматичного стресового розладу, може відповідати пильній нерухомості та запеклому захисту. Зв'язаний (комплексний) посттравматичний стресовий розлад (і такі явища, як стокгольмський синдром) може частково відповідати ступеню умиротворення та, можливо, ступеню застиглої нерухомості.[30][31]

Відмінності у стійкості до подій, котрі ранять, можуть мати еволюційне пояснення. Отож, ПТСР лише зрідка виникає після руйнівної пожежі, і це можна пояснити так, що наприклад лісові пожежі, тривалий час були частиною еволюційної історії ссавців. З іншого боку, посттравматичний стресовий розлад набагато частіше трапляється після сучасних воєн, і це може бути розтлумачено так, що сучасні війни є новим розвитком і дуже відрізняються від швидких міжгрупових набігів, котрі, як стверджується, були притаманні палеоліту.[32]

Генетика[ред. | ред. код]

Докладніше: Генетика посттравматичного стресового розладу

Є дані про те, що схильність до посттравматичного стресу передається у спадок. Приблизно 30 % відхилень у посттравматичному стресовому розладі, викликані лише генетикою.[33] Для пар близнюків, які зазнали бойових дій у В'єтнамі, наявність монозиготного (однояйцевого) близнюка з посттравматичним стресовим розладом, було пов'язано з підвищеним ризиком розвитку посттравматичного стресового розладу у однояйцевого близнюка, порівняно з дизиготними близнюками (різнояйцевими). За попередніми даними, жінки з меншим гіпокампом можуть мати більшу ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу після руйнівної події.[34] Дослідження також показали, що посттравматичний стресовий розлад має багато генетичних впливів загальних для інших психічних розладів. Панічні та генералізовані тривожні розлади, а також посттравматичний стресовий розлад, мають 60 % однакових генетичних відмінностей. Алкоголь, нікотин і наркотична залежність мають понад 40 % генетичної подібності.[33]

Було визначено декілька біологічних показників, пов'язаних із подальшим розвитком посттравматичного стресового розладу. Посилена відповідь на переляк і, за попередніми даними, менший обсяг гіпокампу, було розтлумачено як можливі біомаркери підвищеного ризику посттравматичного стресового розладу.[35] До  того ж, одне дослідження показало, що солдати, лейкоцити яких мали більшу кількість глюкокортикоїдних рецепторів, дужче піддавалися розвитку посттравматичного стресового розладу після травми.[36]

Концепція посттравматичного стресу[ред. | ред. код]

Діагноз ПТСР введений в практику, починаючи із 1980 р. Критерії захворювання востаннє переглянули 2013 року.[17] Захворювання розглядають у межах загальної концепції посттравматичного стресу.[37] Стресовий розлад діагностують 1) серед військовослужбовців після перебування у зоні бойових дій, 2) серед цивільного населення, постраждалого від бойових дій або катастроф, 3) серед дітей, жінок та чоловіків у цивільному житті мирного часу.[38] Вивчають ПТСР у XXI столітті переважно у контингентах військових та ветеранів США.[39]

У більшості людей після психотравматичної події чи подій, ПТСР не розвивається. Також спостерігають відтермінований розвиток цього захворювання, наприклад із виходом на пенсію.

Лікують ПТСР за допомогою групової та індивідуальної психотерапії та медикаментів.

Схема: Посттравматичний стрес. Спектр розладів за тривалістю симптомів. Скорочення: * COSR — стресова реакція учасника бойових дій, * ASD — гострий стресовий розлад * ПТСР — посттравматичний стресовий розлад

Пост-травматичний стрес (англ. PostTraumatic stress, PTS) — набір станів та розладів психіки, які можуть розвинутися після важкої травми (фізичної або психологічної). Один із різновидів важкої психологічної травми — участь військового у бойових діях.[37] Вирізняють такі стани (розлади) за часовим перебігом:

  • гостра стресова реакція (від перших хвилин після травми до двох діб)
  • гострий стрес учасника бойових дій та операцій (COSR — англ. Combat et operational stress reaction) — сукупні порушення, строком до чотирьох діб
  • гострий стресовий розлад — від двох днів до одного місяця (ASD — англ. Acute stress disorder)
  • гостра форма ПТСР (від одного до трьох місяців)
  • хронічна форма ПТСР (більше, ніж три місяці)
  • ПТСР із відстроченим проявом (симптоми захворювання проявилися через 6 місяців після травми або ще пізніше)

2013 року, «Американська психіатрична асоціація» переглянула діагностичні критерії ПТСР у п'ятому виданні свого Діагностичного та статистичного підручника з розумових розладів (англ. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, DSM-5).[40]

Посттравматичний стресовий розлад (так само, як і Гострий стресовий розлад) було переміщено із класу «Розлади тривоги» до нового класу «Розлади, зумовлені травмою та стресором». Всі стани, котрі внесли до цього класифікаційного класу, передбачають таку діагностичну ознаку, як «експозиція до травми або стресової події».[41]

Що може викликати ПТСР[ред. | ред. код]

Насильницька психологічна травма в дитинстві та підлітковому віці — одноразова чи тривала — часто призводить до глибоких особистісних розладів постраждалих, які виходять за межі симптомів загальних посттравматичних захворювань. Після тривалого часу дорослішання в родині або соціальному середовищі що відзначається насильством, психічне ушкодження часто позначається у вигляді виховного впливу, який згодом може відбиватися в особливо улаштованій структурі мислення, почуттів, дій, спілкування та значення.

До факторів ризику належать, серед іншого, відсутність емоційної підтримки з боку батьків або родичів, зростання в бідності, погана освіченість батьків, зростання у великій сім'ї з невеликим житловим простором, злочинність або дисоціальна поведінка хоча б одного з батьків, нестача сімейної злагоди, психічні розлади принаймні одного з батьків, авторитарне виховання, позашлюбність, зростання з самотньою матір'ю чи батьком, невелика різниця у віці з найближчим братом і сестрою та погані стосунки з однолітками.[42]

Чинниками ризику розвитку ПТСР[43]також є:

Захисні чинники[ред. | ред. код]

Професійні рятувальники (наприклад, робітники ДСНС, поліціянти) мають меншу ймовірність розвитку післятравматичного стресового розладу у разі надзвичайної події, ніж ті, хто не пройшов особливої підготовки і не має досвіду.[44]

  • Фактори передбойового захисту: близькі стосунки з батьками, вища освіта, високий соціально-економічний статус.
  • Фактори захисту під час бойового застосування: відсутні.
  • Фактори післябойового захисту: соціальна підтримка.[45]

Соціальна значущість[ред. | ред. код]

За даними фахівців США, загальна «базова» розповсюдженість ПТСР серед тамтешніх військових призовників тримається у межах 3–6 %. Оцінювання персоналу наземних підрозділів США на театрі військових дій в Іраку та Афганістані (у 2004—2007 роках) виявили розповсюдженість гострого стресу або ПТСР (за балами опитувальника PCL на рівні 50 та більше) у межах 10–20 %, із наявністю чіткої відповідності до частоти та напруженості бойових дій.[46]

Також у США, кількість ветеранів, які зверталися за допомогою у зв'язку з ПТСР у Міністерство у справах ветеранів США, у 2004—2008 роках зросла із 274 000 до 442 000 осіб.[47]

Дослідження, оприлюднене 2022 року, показало, що в середньому щодня у США, 44 ветерани бойових дій помирають від самогубства, якщо додати причини смерті які не враховуються, та пов'язані з суїцидальною поведінкою і діяннями, що завдають собі шкоду.[48][49] Загальна кількість самогубств відрізняється за віковими групами; 31 % цих самогубств було скоєно колишніми солдатами віком 49 років і молодше, а 69 % — ветеранами віком 50 років і старше.[50]

Питання ПТСР, протягом 2005—2015 років перебувають на порядку денному військової медицини країн Заходу, і посіло одне із чільних місць. Це складне психосоціальне явище, котре вражає власне солдата, безпосередньо його родину, а також громаду загалом.[51]

В Україні[ред. | ред. код]

Полковник медичної служби Всеволод Стеблюк, станом на 2016 рік, оцінював розповсюдженість ПТСР серед військовослужбовців на театрі військових дій під час російсько-української війни на Донбасі, у 10–15 %.[52]

Станом на червень 2017 року, в Україні 280 тис. осіб мали статус учасників бойових дій; за даними прокуратури 500 учасників війни на Донбасі, скоїли самогубство після повернення із зони бойових дій.[53]

Тривала війна в Україні з 2014 року, та особливо Російське вторгнення в Україну (з 2022), докорінно порушила відчуття безпеки і призводить до надмірних потрясінь, психологічні наслідки яких можуть бути небезпечними для здоров'я у майбутньому і дорослих, і дітей. Пережитий руйнівний досвід, здатний стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Водночас, важливо пам'ятати: психіка як дорослих, так і особливо дітей і підлітків, має величезні можливості для відновлення та самокерування. Завдяки підтримці рідних і, за потреби, психологічної допомоги фахівців, людина спроможна повернутися до звичного стану після власного руйнівного досвіду.[54]

Основні ознаки, що визначають наявність ПТСР у дорослих[ред. | ред. код]

  • напливи нав'язливих спогадів про небезпечні для життя події, учасником яких була людина;
  • важкі сновидіння з кошмарними картинами пережитих подій, розлад сну;
  • прагнення уникати чуттєвих навантажень;
  • невпевненість через страх, і як наслідок — відкладання ухвалення рішень, непривітність з оточенням;
  • надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність зосереджувати увагу на чомусь, тощо.
  • як наслідок всього вищезазначеного — схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація, надмірний цинізм).

Прояви ПТСР у дітей[ред. | ред. код]

  • постійні згадування про пережиті події (нав'язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите;
  • емоційне напруження, вияви роздратування або ж навпаки — байдужість, депресивність, чуттєва відстороненість;
  • порушення сну, лячні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та молодшого шкільного віку, можуть плакати вночі;
  • підвищення рівня тривожності, очікування повторення страшних подій;
  • порушення пам'яті, уваги, здатності вчитися;
  • часте відтворення пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);
  • саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: завдавання собі ушкоджень, алкоголізація, наркотизація).[54]

Діагностика[ред. | ред. код]

Діагностичні критерії за DSM-5[ред. | ред. код]

Діагноз ПТСР, як це зазначено у DSM-5 (2013), передбачає повне виконання групи критеріїв (A—H) — наявність факту психотравми (критерій A), одночасну наявність симптомів із всіх чотирьох кластерів (B—E), тривалість понад 1 місяць (критерій F), значне страждання людини або порушення її діяльності (критерій G), відсутність іншої причини розладу (критерій H).

Визначення травми[ред. | ред. код]

  • Пацієнт особисто і безпосередньо пережив подію майже справжньої смерті, близькості до смерті, серйозне каліцтво, або інше посягання на фізичну гідність [себто зґвалтування або сексуальне насильство].
  • Недужий наочно спостерігав смерть, серйозне нівечення, або посягання на фізичну гідність [зґвалтування] іншої особи.
  • Пацієнт дізнається про [нещастя] із членом родини або з іншою близькою людиною: несподівану або насильницьку смерть, важке ушкодження, близькість до смерті, або серйозне каліцтво.[55]

Перегляд критерію A1 у DSM-5 звузив кваліфікаційне коло травматичних подій — вилучено таку подію як «неочікувана смерть члена родини або близької людини, що настала від природної причини».[56]

Приклади психотравматичних становищ:

«Більшість вояків США в Іраку мали передісторію до стану бойової психотравми, як от: зазнали нападу або потрапляли у ворожу засідку (92 %), бачили трупи (94.5 %), були під обстрілом (95 %), мали побратимів що зазнали каліцтва або були вбиті (86.5 %).» (Hoge, 2004).[57]

«Концепцію травматизації під час війни було розширено на інші випадки, як наприклад катастрофа, фізичний напад, зґвалтування […]. Але події, котрі спричинюють ПТСР, є суттєво численнішими. Так, можна бачити що медичні обставини, як от важкі пологи, викидень, серцевий напад, рак, реанімація після клінічної смерті — здатні викликати ПТСР».[58]

Чотири кластери симптомів[ред. | ред. код]

Причина ПТСР (на різницю від Тривожного розладу) — це «критерій A.», катастрофічний стресор (травма), тобто зовнішній (екзогенний) фактор, що перебільшує адаптивні можливості нормальної людської психіки.[59] Хвороба проявляється в одночасній наявності у пацієнта симптомів із усіх чотирьох кластерів: B.) вторгнення спогадів (так звані флеш-беки); C.) уникання пацієнтом думок, спогадів, подій, що нагадують про травму (тригерів); D.) негативні думки та настрій; E) гіперзбудливість, гіперреактивність, порушення сну.[60][17] Діагноз потребує «не менше як два симптоми у категорії D та E», що дає загальне правило «шість симптомів».

Флешбек (спалах пам'яті) — це яскравий тривожний спогад, в якому людина знову переживає деякі аспекти рйунівної події або відчуває, що вона відбувається прямо зараз. Іноді цей стан нагадує перегляд відео про те, що сталося. При цьому людина може мати справу з такими проблемами:

  • бачити повні або часткові зображення події;
  • помічати звуки, запахи чи смаки, пов'язані з травмою;
  • фізично відчувати біль чи тиск;
  • переживати емоції, які вона відчувала під час травми.

Пацієнт помічає, що певні місця, люди чи ситуації можуть викликати спогад, пов'язаний із травмою. Або він виявляє, що спогади виникають випадково. Флешбеки можуть тривати декілька секунд, або ж продовжуватися кілька годин чи навіть днів.

Історичні (попередні) назви захворювання ПТСР[ред. | ред. код]

Захворювання, яке діагностується як ПТСР, збігається із станами та захворюваннями психіки, раніше описаними як «комбатантський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо.

У часи СРСР[ред. | ред. код]

За даними тодішніх психіатрів, під час війни 1941—1945 років, військовослужбовці із нервово-психічними захворюваннями, зокрема «контужені», становили 3—4 % від загального числа санітарних бойових втрат Червоної Армії.[61]

У перші місяці війни військово-психіатричної роботи майже не проводилося. Загород-загони НКВД 1941 року, серед лав Червоної Армії, що відступали, широко проводили арешти «зрадників, боягузів, панікерів, розповсюджувачів панічних чуток, самострільників». Наводяться дані, що за перші чотири місяці Війни з числа цих арештованих було розстріляно 10,201 особа — зокрема, 3,321 особа — перед строєм.[62]

Під час Війни 1941—45 років, радянські лікарі (психіатри та невропатологи) повсюдно вживали «лікувально-організаційне визначення „контузія“», яке застосовували до військовослужбовців із різними проявами бойового стресу. Єдиної системи поглядів не було утворено, тож стосовно психогенних розладів воєнного часу у лікувальних закладах було уживано велику кількість різноманітних термінів, як от: «екзогенна реакція», «реактивний стан», «реактивний психоз», «реактоз», «реактивна неврастенія», «неврастенічна реакція», «істеро-неврастенія», «істеро-травма», «реактивний невроз», «функціональний невроз», «амбітимоїдний невроз», «істеро-амбітимоїдний невроз», «істеропатія», «травматична неврастенія», «травматична психастенія», «невротичні психогенні реактивні стани».[61] Сучасний термін для оцінки стану англ. COSR — «короткочасні реакції бойового стресу».[61]

В англомовних країнах[ред. | ред. код]

У 1948 році Kardiner та Spiegel описали захворювання під назвою «chronic traumatic war neurosis» (хронічний травматичний воєнний невроз), яке дуже близьке до сучасного ПТСР. У дослідженні ветеранів Другої світової війни Archibald et al. 1962 року сидром, подібний до ПТСР, визначали як «gross stress reaction» (надмірна стресова реакція).[24]

Лікування[ред. | ред. код]

Спілкування із побратимами є невід'ємною частиною реабілітації ветеранів і лікування ПТСР. На фото: Пес-«психолог» Роско лежить біля ніг хазяїна. Сержант 1-го класу Дж. Сиріак, попри хворобу ПТСР, продовжує службу. Він офіцер військової поліції США, і дає високу оцінку психологічній підтримці від чотирилапого друга. 11 січня 2014 року.

Профілактика може бути можливою, якщо співбесіда та поради спрямовані на тих, у кого є ранні симптоми, але це недіяльне, якщо надається всім особам, які зазнали травми, незалежно від наявності симптомів чи ні.[63] Основними способами лікування людей з посттравматичним стресовим розладом є допоміжна взаємна бесіда (психотерапія) і медикаментозне лікування.[64][32] Антидепресанти типу SSRI або SNRI є препаратами першої лінії, які використовуються для лікування посттравматичних стресових розладів і є помірно корисними для приблизно половини людей.[65] Переваги від ліків менші, ніж те, що спостерігаються під час консультування.[63] Невідомо, чи спільне використання ліків і допоміжна співбесіда має більшу користь, ніж кожен спосіб окремо.[66] Ліки, окрім деяких СІЗЗС або ІЗЗСН (інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну), не мають достатньо доказів на підтримку їх використання, а стосовно бензодіазепінів, навіть можуть погіршити підсумки.[67][68] Вищі показники можуть спостерігатися в регіонах збройного конфлікту.[63] Це частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків.[64]

Психотерапія[ред. | ред. код]

За даними на 2016 рік, найбільш дієвими способами допомоги під час ПТСР, є два психотерапевтичні методи: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ, Cognitive behavioral therapy) і метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми за допомогою руху очей (EMDR). Ці два способи рекомендовані сучасними протоколами допомоги при ПТСР. Так саме йдеться і в Підручнику англ. PTSD CPG.[17][37][38]

Ефективність КПТ та EMDR встановлена кількома десятками рандомізованих контрольованих досліджень (APA, 2004, 2009).

Різновиди когнітивно-поведінкової терапії, як от терапія із пролонгованим перебігом (prolonged exposure therapy, PE), та терапія із когнітивним процесінгом (Cognitive Processing Therapy, CPT), демонструють відмінні результати — особливо, у лікуванні пацієнток жіночої статі, що перенесли сексуальну травму у дитячому чи дорослому віці, а також у лікуванні військового персоналу, Ветеранів із наслідками воєнної травми, та пацієнтів, що перенесли важку дорожньо-транспортну аварію.[17]

Терапія людей з посттравматичним стресовим розладом за допомогою віртуальної реальності.

Встановлено із психотерапевтичного досвіду, що «тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості ПТСР: у разі простих форм це може бути доволі короткотривале лікування (6-12 сесій), при комплексних — багато місяців, а то й років.»[38] Важливим також є залучення до лікування рідних пацієнта.

Під час EMDR, процесуалізація травми відбувається за допомогою одночасного згадування та стеження пацієнта поглядом, за рухом руки терапевта праворуч—ліворуч або ж іншим способом білатеральної стимуляції (почерговими дотиками до лівої/правої долоні, аудіо-стимуляцією тощо).

Медикаментозна терапія[ред. | ред. код]

Можливості фармакотерапевтичної допомоги при ПТСР доволі обмежені — лікарські засоби можуть знизити виразність окремих симптомів розладу.[38] У медикаментозній терапії ПТСР використовують майже всі групи психотропних препаратів: антидепресанти, транквілізатори, бета-блокатори, гіпнотики, нейролептики, в окремих випадках — антиконвульсанти, нормотиміки (стабілізатори настрою) та психостимулятори. Лікування ПТСР лише медикаментозним способом, без застосування психотерапії не дасть полегшення симптомів і належного ефекту лікування. Серед медикаментів найчастіше для лікування ПТРС використовують антидепресанти та транквілізатори. Але найбільш ефективні антидепресанти групи СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну), препарати, що впливають на МТрецептори[en], та транквілізатори. Транквілізатори варто призначати коротким курсом не більше 10 днів через ризик виникнення залежності. Антидепресанти ж, навпаки, є препаратами для тривалого приймання. Серед антидепресантів для лікування ПТСР застосовують такі препарати, як флуоксетин (прозак), сертралін (золофт) і пароксетин (паксіл). Ці антидепресанти зазвичай необхідно приймати щонайменше від 6 до 8 тижнів, щоби вони почали помітно зменшувати ознаки ПТСР. Показане застосування бета-блокаторів, як пропранолол, у лікуванні ПТСР для попередження утворення пам'яті про травматичні події. До призначення нейролептиків вдаються, здебільшого, коли симптоматика резистентна. Віддаючи перевагу тому чи іншому лікарському засобу, лікар повинен керуватися, насамперед, існуванням доказової бази дієвості та безпеки призначених препаратів. Вибір фармакологічних ліків і психотерапевтичних методик визначається змістом і властивостями перебігу клінічної картини, а також особистісними та фізіологічними особливостями хворого.

Психоделічно-асистована терапія[ред. | ред. код]

Науково доведена лікувальна ефективність психоделічної терапії (психоделічно асистованої терапії (ПАТ)) при посттравматичному стресовому розладі. Психоделічні речовини показали досить гарні результати[69], що підтверджують використання МДМА[70][71][72], кетаміну[73][74][75], класичних психоделіків (ЛСД, псилоцибін)[76], і медичного канабісу​​[77][78] та канабіноїдів[79][80][81] для лікування ПТСР, і найкращу ефективність показала психотерапія, що асистована прийомом MDMA.

В Україні на червень 2023 року психоделіки не є дозволеними[82], тому існує проблема легалізації психоделічної психотерапії[83][82]. При цьому у 2022 році Адміністрація Президента США офіційно повідомила про підготовку до широкого впровадження психоделічно асистованої терапії із застосуванням MDMA для лікування ПТСР у 2023—2024 роках.[84] У 2023 році, MDMA і псилоцибін були легалізовані в Австралії для лікування ПТСР і важкої депресії відповідно.[85]

В травні 2023 року на базі Державного закладу Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України за підтримки та активної участі Громадської організації «Українська асоціація психоделічних досліджень» відбулась Міжнародна науково-практична конференція «Психоделічно асистована терапія, в лікуванні посттравматичних станів. Міжнародний досвід та перспективи впровадження в Україні».[82]

Терапія асистована MDMA[ред. | ред. код]

МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін, MDMA), також відомий як екстазі, був протестований як засіб для лікування посттравматичного стресового розладу під час клінічних випробувань. 2017 року Управління з продовольства і медикаментів США (FDA) надало терапії ПТСР з використанням МДМА статус «проривної терапії», що вказує на те, що ця терапія значно краще наявних методів лікування.[71]

Мультидисциплінарна асоціація психоделічних досліджень (MAPS) провела дослідження Фази 3 за допомогою МДМА. У цьому дослідженні брав участь 121 учасник протягом 12-тижневого періоду лікування. Серед учасників 104 були рандомізовані для отримання від 80 до 120 мг гідрохлориду МДМА з подальшою додатковою половинною дозою 40 або 60 мг протягом трьох розширених сеансів терапії або плацебо плюс розширені сеанси терапії. Дослідження показало покращення симптомів посттравматичних стресових розладів, виміряних за шкалою посттравматичних стресових розладів, керованих лікарем для DSM-5 (CAPS-5) і шкалою інвалідності Шихана (SDS). Жодних серйозних побічних ефектів не спостерігалося ні в групі МДМА, ні в контрольній групі.[72]

Серед різних немедикаментозних методів показано, що чорниця проявляє протизапальну й нейропротекторну дію і може бути використана в комбінованому лікуванні ПТСР.[86]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (unspecified title) — ISSN 0272-7358
  2. ↑ (unspecified title) — doi:10.1016/J.CPR.2012.10.002
  3. ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31518950/
  4. ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36058403/
  5. ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32854795/
  6. ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32611475/
  7. ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/23294854/
  8. ↑ а б в г д е NDF-RT
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
  10. ↑ https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0924977X20301280
  11. ↑ а б в г https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31282712/
  12. ↑ https://www.cambridge.org/core/journals/psychological-medicine/article/abs/psychological-treatments-for-posttraumatic-stress-disorder-in-adults-a-network-metaanalysis/CEF6134E1EB1EBEF1C529AEAE98330AE
  13. ↑ Венгер О. П. та ін., 2016, С.?.
  14. ↑ Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) (укр). Львів: «Новий Світ – 2000». 2015. с. 23. с. 492. 
  15. ↑ Post-Traumatic Stress Disorder. Mental Health America (англ.). Процитовано 27 лютого 2023. 
  16. ↑ Boyanowsky, Ehor O. (1991-04). Grains of truth in the wasteland of fear.. Canadian Psychology / Psychologie canadienne 32 (2). с. 188–189. ISSN 1878-7304. doi:10.1037/h0084629. Процитовано 27 лютого 2023. 
  17. ↑ а б в г д Фрідман, М. Дж. «ПТСР — історія та загальний огляд.» [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Публікація центру ПТСР Міністерства у справах ветеранів США. 2016. Переклад з англійської.
  18. ↑ Carlstedt, Roland A.; Perlstein, Itay; Kruger, Pieter (2008). Summit on evidence-based applied sport psychology: Perspectives, practices, and research. PsycEXTRA Dataset. Процитовано 27 лютого 2023. 
  19. ↑ Freeman, Hugh (1998-11). Traumatic Events in Mental Health. By L. S. O'Brien. 1998. Cambridge: Cambridge University Press. 302 pp. £24.95 (pb). £70.00 (hb). ISBN 0-521-57886-8. British Journal of Psychiatry 173 (5). с. 446–446. ISSN 0007-1250. doi:10.1192/s0007125000261801. Процитовано 27 лютого 2023. 
  20. ↑ Newbury, Janet (2 квітня 2011). Individualizing Trauma: Pathologizing Populations and Perpetuating Violence? A Book Review. Psychological Studies 56 (3). с. 325–327. ISSN 0033-2968. doi:10.1007/s12646-011-0080-3. Процитовано 27 лютого 2023. 
  21. ↑ Sherman, Nancy (30 березня 2017). Moral Recovery After War. The Ethics of War. Oxford University Press. с. 243–264. 
  22. ↑ Kay, Jerald (2012). Clinical Child Psychiatry. (вид. 3rd ed). Hoboken: John Wiley & Sons. ISBN 978-1-119-96221-2. OCLC 784885535. 
  23. ↑ Friedman, Matthew J. (2013-10). Finalizing PTSD in DSM-5 : Getting Here From There and Where to Go Next. Journal of Traumatic Stress 26 (5). с. 548–556. ISSN 0894-9867. doi:10.1002/jts.21840. Процитовано 27 лютого 2023. 
  24. ↑ а б Фрідман, М та ін. (1994). «Пост-травматичний стресовий розлад у військових ветеранів.» (Friedman, M. J., Schnurr, P. P., McDonagh-Coyle, A. «Post-traumatic stress disorder in the military veteran». Psychiatric clinics of North America, v.17, No.2, C.265—277(англ.)
  25. ↑ VA and DoD, 2010, с. 72.
  26. ↑ а б в Gabbard, Glen O. (1998-08). Book Review: TRAUMATIC STRESS: THE EFFECTS OF OVERWHELMING EXPERIENCE ON MIND, BODY, AND SOCIETY. Edited by Bessel A. Van der Kolk, Alexander C. McFarlane, and Lars Weisaeth. New York: Guilford Press, 1996, 596 pp., $55.00. Journal of the American Psychoanalytic Association 46 (4). с. 1319–1320. ISSN 0003-0651. doi:10.1177/00030651980460040502. Процитовано 21 травня 2023. 
  27. ↑ Поза межами болю — Осип Турянський, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 26 травня 2023. 
  28. ↑ Уривки із вступного слова у творі О. Турянського "Поза межами болю".
  29. ↑ Дума пралісу — Осип Турянський, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 26 травня 2023. 
  30. ↑ Darves-Bornoz, Jean-Michel; Alonso, Jordi; de Girolamo, Giovanni; Graaf, Ron de; Haro, Josep-Maria; Kovess-Masfety, Viviane; Lepine, Jean-Pierre; Nachbaur, Gaëlle та ін. (2008-10). Main traumatic events in Europe: PTSD in the European study of the epidemiology of mental disorders survey. Journal of Traumatic Stress 21 (5). с. 455–462. ISSN 0894-9867. doi:10.1002/jts.20357. Процитовано 27 лютого 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  31. ↑ Brewin, Chris R.; Cloitre, Marylène; Hyland, Philip; Shevlin, Mark; Maercker, Andreas; Bryant, Richard A.; Humayun, Asma; Jones, Lynne M. та ін. (2017-12). A review of current evidence regarding the ICD-11 proposals for diagnosing PTSD and complex PTSD. Clinical Psychology Review 58. с. 1–15. ISSN 0272-7358. doi:10.1016/j.cpr.2017.09.001. Процитовано 27 лютого 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  32. ↑ а б Haagen, Joris F.G.; Smid, Geert E.; Knipscheer, Jeroen W.; Kleber, Rolf J. (2015-08). The efficacy of recommended treatments for veterans with PTSD: A metaregression analysis. Clinical Psychology Review 40. с. 184–194. ISSN 0272-7358. doi:10.1016/j.cpr.2015.06.008. Процитовано 27 лютого 2023. 
  33. ↑ а б Skelton, Kelly; Ressler, Kerry J.; Norrholm, Seth D.; Jovanovic, Tanja; Bradley-Davino, Bekh (2012-02). PTSD and gene variants: New pathways and new thinking. Neuropharmacology 62 (2). с. 628–637. ISSN 0028-3908. doi:10.1016/j.neuropharm.2011.02.013. Процитовано 27 лютого 2023. 
  34. ↑ Quidé, Y.; Andersson, F.; Dufour-Rainfray, D.; Descriaud, C.; Brizard, B.; Gissot, V.; Cléry, H.; Carrey Le Bas, M-P. та ін. (27 червня 2018). Smaller hippocampal volume following sexual assault in women is associated with post-traumatic stress disorder. Acta Psychiatrica Scandinavica 138 (4). с. 312–324. ISSN 0001-690X. doi:10.1111/acps.12920. Процитовано 27 лютого 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  35. ↑ Yamasue, H.; Kasai, K.; Iwanami, A.; Ohtani, T.; Yamada, H.; Abe, O.; Kuroki, N.; Fukuda, R. та ін. (9 липня 2003). Voxel-based analysis of MRI reveals anterior cingulate gray-matter volume reduction in posttraumatic stress disorder due to terrorism. Proceedings of the National Academy of Sciences 100 (15). с. 9039–9043. ISSN 0027-8424. doi:10.1073/pnas.1530467100. Процитовано 27 лютого 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  36. ↑ Delahanty, Douglas L. (2011-01). Toward the Predeployment Detection of Risk for PTSD. American Journal of Psychiatry 168 (1). с. 9–11. ISSN 0002-953X. doi:10.1176/appi.ajp.2010.10101519. Процитовано 27 лютого 2023. 
  37. ↑ а б в VA and DoD, 2010.
  38. ↑ а б в г Романчук, О. І. «Психотравма та спричинені нею розлади: прояви, наслідки та сучасні підходи до терапії.» [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // NeuroNews, 2012, с.30 — 37
  39. ↑ Фодор, К. Е. . та ін. «Чи є глобальним вивчення травматичного стресу? Бібліометричне дослідження». Fodor, K. E. et al. «Is traumatic stress research global? A bibliometric analysis.» [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] Eur J Psychotraumatology, Vol 5, 2014.
  40. ↑ Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5-TR)
  41. ↑ «Опубліковано діагностичні критерії для ПТСР згідно DSM-5» (2016) DSM-5 Diagnostic Criteria for PTSD Released [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Офіційна публікація Міністерства у справах ветеранів США.(англ.)
  42. ↑ Riedesser, Peter (c 2003). Lehrbuch der Psychotraumatologie mit 20 Tabellen (вид. 3., aktualisierte und erw. Aufl). München. ISBN 978-3-8252-8165-6. OCLC 181558403. 
  43. ↑ Що таке ПТСР: симптоми та лікування | Дарниця. www.darnitsa.ua (укр.). Процитовано 2 серпня 2022. 
  44. ↑ Edwards, Shelby; Edwards-Stewart, Amanda; Dean, Christina; Reddy, Madhavi K (21 квітня 2022). Evaluation of Posttraumatic Stress Disorder and Acute Stress Disorder VA/DoD Clinical Practice Guidelines Training. Military Medicine. ISSN 0026-4075. doi:10.1093/milmed/usac105. Процитовано 27 лютого 2023. 
  45. ↑ Marshall, Randall D.; Turner, J Blake; Lewis-Fernandez, Roberto; Koenan, Karestan; Neria, Yuval; Dohrenwend, Bruce P. (2006-04). Symptom Patterns Associated With Chronic PTSD in Male Veterans. Journal of Nervous & Mental Disease 194 (4). с. 275–278. ISSN 0022-3018. doi:10.1097/01.nmd.0000207363.25750.56. Процитовано 27 лютого 2023. 
  46. ↑ VA and DoD, 2010, с. 4-5.
  47. ↑ VA and DoD, 2010, с. 4.
  48. ↑ Companion October 2022: full issue PDF. BSAVA Companion 2022 (10). 1 жовтня 2022. с. 1–37. ISSN 2041-2487. doi:10.22233/20412495.1022.1. Процитовано 28 лютого 2023. 
  49. ↑ Levine, Joshua; Sher, Leo (5 липня 2022). Lethal means and suicide prevention among military veterans. Military Medical Research 9 (1). ISSN 2054-9369. doi:10.1186/s40779-022-00400-4. Процитовано 28 лютого 2023. 
  50. ↑ Rudd, M. David (2014). Assessing suicide risk in active duty military personnel. PsycEXTRA Dataset. Процитовано 28 лютого 2023. 
  51. ↑ Табаровскі, І. Що може Україна запозичити із досвіду інших країн щодо ПТСР? (Tabarovsky, I. Kennan Cable No.13: What Ukraine Can Learn from Other Countries’ Experiences with PTSD [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]) Публікація Wilson Center, 5 січня 2016(англ.)
  52. ↑ Полковник Стеблюк: «У позиційних війнах небойові втрати перевищують бойові» [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] Вебсайт Главред, 18 вересня 2016
  53. ↑ Стратегія гібридного миру. Українська правда. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017. 
  54. ↑ а б Що треба знати про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): інформація для батьків. www.unicef.org (укр.). Процитовано 28 лютого 2023. 
  55. ↑ VA and DoD, 2010, с. 21.
  56. ↑ Опубліковано діагностичні критерії для ПТСР згідно DSM-5 (2016) DSM-5 Diagnostic Criteria for PTSD Released [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Офіційна публікація Міністерства у справах ветеранів США. (англ.)
  57. ↑ VA and DoD, 2010, с. 62.
  58. ↑ VA and DoD, 2010, с. 58.
  59. ↑ Фрідман 2016)
  60. ↑ Критерії ПТСР
  61. ↑ а б в (рос.)Шамрей, В. К., Костюк, Г. П., Чудиновских, А. Г., Синенченко, А. Г. «Организация психиатрической помощи и структура психических расстройств военнослужащих Красной Армии в годы Великой Отечественной войны». [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Социальная и клиническая психиатрия. Вып. № 4 / т. 20
  62. ↑ Сависько, Г. «Докладная наркому», Слово ветерана, 25 августа 2012, с.6
  63. ↑ а б в Bisson, Jonathan I; Cosgrove, Sarah; Lewis, Catrin; Roberts, Neil P (26 листопада 2015). Post-traumatic stress disorder. BMJ. с. h6161. ISSN 1756-1833. doi:10.1136/bmj.h6161. Процитовано 27 лютого 2023. 
  64. ↑ а б Evans, Carole (9 березня 2016). Post-Traumatic Stress Disorder: Recovery After Accident and Disaster Gournay Kevin Post-Traumatic Stress Disorder: Recovery After Accident and Disaster 116pp £8.99 Sheldon Press 9781847093202 1847093205. Mental Health Practice 19 (6). с. 10–10. ISSN 1465-8720. doi:10.7748/mhp.19.6.10.s11. Процитовано 27 лютого 2023. 
  65. ↑ Berger, William; Mendlowicz, Mauro V.; Marques-Portella, Carla; Kinrys, Gustavo; Fontenelle, Leonardo F.; Marmar, Charles R.; Figueira, Ivan (2009-03). Pharmacologic alternatives to antidepressants in posttraumatic stress disorder: A systematic review. Progress in Neuro-Psychopharmacology and Biological Psychiatry 33 (2). с. 169–180. ISSN 0278-5846. doi:10.1016/j.pnpbp.2008.12.004. Процитовано 27 лютого 2023. 
  66. ↑ Parslow, Ruth; Purcell, Rosemary; Garner, Belinda; Hetrick, Sarah E (16 липня 2008). Combined pharmacotherapy and psychological therapies for post traumatic stress disorder (PTSD). Cochrane Database of Systematic Reviews (John Wiley & Sons, Ltd). Процитовано 27 лютого 2023. 
  67. ↑ GUINA, JEFFREY; ROSSETTER, SARAH R.; DeRHODES, BETHANY J.; NAHHAS, RAMZI W.; WELTON, RANDON S. (2015-07). Benzodiazepines for PTSD. Journal of Psychiatric Practice 21 (4). с. 281–303. ISSN 1538-1145. doi:10.1097/pra.0000000000000091. Процитовано 27 лютого 2023. 
  68. ↑ Hoskins, Mathew; Pearce, Jennifer; Bethell, Andrew; Dankova, Liliya; Barbui, Corrado; Tol, Wietse A.; van Ommeren, Mark; de Jong, Joop та ін. (2015-02). Pharmacotherapy for post-traumatic stress disorder: Systematic review and meta-analysis. British Journal of Psychiatry 206 (2). с. 93–100. ISSN 0007-1250. doi:10.1192/bjp.bp.114.148551. Процитовано 27 лютого 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  69. ↑ Mohamed, Arafath; Touheed, Shehla; Ahmed, Muzammil; Hor, Mosab; Fatima, Sara; Mohamed, Arafath; Touheed, Shehla; Ahmed, Muzammil та ін. (31 жовтня 2022). The Efficacy of Psychedelic-Assisted Therapy in Managing Post-traumatic Stress Disorder (PTSD): A New Frontier?. Cureus (англ.) 14 (10). ISSN 2168-8184. PMC PMC9710723. PMID 36465766. doi:10.7759/cureus.30919. Процитовано 11 червня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  70. ↑ Mithoefer, Michael C; Mithoefer, Ann T; Feduccia, Allison A; Jerome, Lisa; Wagner, Mark; Wymer, Joy; Holland, Julie; Hamilton, Scott та ін. (2018-06). 3,4-methylenedioxymethamphetamine (MDMA)-assisted psychotherapy for post-traumatic stress disorder in military veterans, firefighters, and police officers: a randomised, double-blind, dose-response, phase 2 clinical trial. The Lancet Psychiatry 5 (6). с. 486–497. ISSN 2215-0366. doi:10.1016/s2215-0366(18)30135-4. Процитовано 11 червня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  71. ↑ а б Burns, Janet. FDA Designates MDMA As 'Breakthrough Therapy' For Post-Traumatic Stress. Forbes (англ.). Процитовано 11 червня 2023. 
  72. ↑ а б Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies (5 травня 2023). A Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled, Multi-Site Phase 3 Study of the Efficacy and Safety of Manualized MDMA-Assisted Psychotherapy for the Treatment of Posttraumatic Stress Disorder of Moderate or Greater Severity (NCT04077437). Процитовано 8 червня 2023. 
  73. ↑ Feder, Adriana; Parides, Michael K.; Murrough, James W.; Perez, Andrew M.; Morgan, Julia E.; Saxena, Shireen; Kirkwood, Katherine; aan het Rot, Marije та ін. (1 червня 2014). Efficacy of Intravenous Ketamine for Treatment of Chronic Posttraumatic Stress Disorder: A Randomized Clinical Trial. JAMA Psychiatry (англ.) 71 (6). с. 681. ISSN 2168-622X. doi:10.1001/jamapsychiatry.2014.62. Процитовано 11 червня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  74. ↑ Albott, C. Sophia; Lim, Kelvin O.; Forbes, Miriam K.; Erbes, Christopher; Tye, Susanna J.; Grabowski, John G.; Thuras, Paul; Batres-y-Carr, Tegan M. та ін. (1 травня 2018). Efficacy, Safety, and Durability of Repeated Ketamine Infusions for Comorbid Posttraumatic Stress Disorder and Treatment-Resistant Depression. The Journal of Clinical Psychiatry (English) 79 (3). с. 17462. ISSN 0160-6689. doi:10.4088/JCP.17m11634. Процитовано 11 червня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  75. ↑ Pradhan, Basant; Mitrev, Ludmil; Moaddell, Ruin; Wainer, Irving W. (1 липня 2018). d-Serine is a potential biomarker for clinical response in treatment of post-traumatic stress disorder using (R,S)-ketamine infusion and TIMBER psychotherapy: A pilot study. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - Proteins and Proteomics (англ.) 1866 (7). с. 831–839. ISSN 1570-9639. PMC PMC9067607. PMID 29563072. doi:10.1016/j.bbapap.2018.03.006. Процитовано 11 червня 2023. 
  76. ↑ Krediet, Erwin; Bostoen, Tijmen; Breeksema, Joost; van Schagen, Annette; Passie, Torsten; Vermetten, Eric (24 червня 2020). Reviewing the Potential of Psychedelics for the Treatment of PTSD. International Journal of Neuropsychopharmacology (англ.) 23 (6). с. 385–400. ISSN 1461-1457. PMC PMC7311646. PMID 32170326. doi:10.1093/ijnp/pyaa018. Процитовано 11 червня 2023. 
  77. ↑ Forsythe, Marika L.; Boileau, Andrew J. (1 березня 2022). Use of cannabinoids for the treatment of patients with post-traumatic stress disorder. Journal of Basic and Clinical Physiology and Pharmacology (англ.) 33 (2). с. 121–132. ISSN 2191-0286. doi:10.1515/jbcpp-2020-0279. Процитовано 23 липня 2023. 
  78. ↑ Nacasch, Nitsa; Avni, Chen; Toren, Paz (2023). Medical cannabis for treatment-resistant combat PTSD. Frontiers in Psychiatry 13. ISSN 1664-0640. PMC PMC9893003. PMID 36741572. doi:10.3389/fpsyt.2022.1014630. Процитовано 23 липня 2023. 
  79. ↑ Roitman, Pablo; Mechoulam, Raphael; Cooper-Kazaz, Rena; Shalev, Arieh (1 серпня 2014). Preliminary, Open-Label, Pilot Study of Add-On Oral Δ9-Tetrahydrocannabinol in Chronic Post-Traumatic Stress Disorder. Clinical Drug Investigation (англ.) 34 (8). с. 587–591. ISSN 1179-1918. doi:10.1007/s40261-014-0212-3. Процитовано 11 червня 2023. 
  80. ↑ Cameron, Colin; Watson, Diane; Robinson, Jeffrey (2014-10). Use of a Synthetic Cannabinoid in a Correctional Population for Posttraumatic Stress Disorder–Related Insomnia and Nightmares, Chronic Pain, Harm Reduction, and Other Indications: A Retrospective Evaluation. Journal of Clinical Psychopharmacology (амер.) 34 (5). с. 559. ISSN 0271-0749. PMC PMC4165471. PMID 24987795. doi:10.1097/JCP.0000000000000180. Процитовано 11 червня 2023. 
  81. ↑ Jetly, Rakesh; Heber, Alexandra; Fraser, George; Boisvert, Denis (1 січня 2015). The efficacy of nabilone, a synthetic cannabinoid, in the treatment of PTSD-associated nightmares: A preliminary randomized, double-blind, placebo-controlled cross-over design study. Psychoneuroendocrinology (англ.) 51. с. 585–588. ISSN 0306-4530. doi:10.1016/j.psyneuen.2014.11.002. Процитовано 11 червня 2023. 
  82. ↑ а б в Психоделічно асистована терапія в Україні: бути чи не бути?. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2023. 
  83. ↑ Matrenitsky, V. L. (30 червня 2022). Ренесанс психоделічної терапії та її значення для України. Likars'ka sprava (укр.) (3-4). с. 37–59. ISSN 2706-8803. doi:10.31640/2706-8803-2022-(3-4)-04. Процитовано 13 червня 2023. 
  84. ↑ Mastrine, Amy (27 липня 2022). Statement: Biden Administration Preparing for Potential FDA Approval of MDMA-Assisted Therapy for PTSD. Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies - MAPS (амер.). Процитовано 13 серпня 2023. 
  85. ↑ Haridy, Rich (30 червня 2023). Australia to prescribe MDMA and psilocybin for PTSD and depression in world first. Nature (англ.). doi:10.1038/d41586-023-02093-8. Процитовано 2 липня 2023. 
  86. ↑ Ebenezer, Philip J.; Wilson, C. Brad; Wilson, Leslie D.; Nair, Anand R.; J, Francis (7 вересня 2016). The Anti-Inflammatory Effects of Blueberries in an Animal Model of Post-Traumatic Stress Disorder (PTSD). У Scavone, Cristoforo. PLOS ONE (англ.) 11 (9). с. e0160923. ISSN 1932-6203. PMC PMC5014311. PMID 27603014. doi:10.1371/journal.pone.0160923. Процитовано 13 серпня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Посттравматичний_стресовий_розлад&oldid=40636177