Іванців Володимир Опанасович
| Іванців Володимир Опанасович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
30 жовтня 1936 м. Біла Церква, Київська область | |||
| Помер |
10 липня 2019 (82 роки) м. Біла Церква, Київська область | |||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, перекладач, літературний критик | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Партія |
Народний рух України (1990–1999) Українська народна партія (1999–2006) | |||
| Премії | Міська літературно-мистецька премія імені І. С. Нечуя-Левицького (2003) | |||
|
| ||||
Іванців Володимир Опанасович (псевдонім — Іван Ковзубан; 30.10.1936, м. Біла Церква Київська обл. — 10.07.2019, м. Біла Церква Київська обл.[1]) — поет, перекладач, літературний критик. Член НСПУ (1995), Київська обласна організація НСПУ (2003).
З біографії[ред. | ред. код]
Закінчив металургійний ф-т Київського політехнічного інституту (1959), ф-т журналістики Київського державного університету (1966). Працював на підприємстві «Білоцерківсільмаш» (1959—2001): від 1986 — редактор багатотиражної газети «Машинобудівник». Керівник літературної студії «Заспів» (від 1991).
Засновник видавництва «Альманах „Біла Церква“» (1995), у якому надруковано український переклад невідомого автора повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя (1997). Як поет дебютував віршем «Юність мого покоління» у районній газеті «Ленінський шлях» (1960, 5 березня). Автор збірника-есе і літературно-критичних статті «Подолання синдрому Гоголя» (Біла Церква, 2006). Упорядник книги спогадів «Голокіст» (К., 1992), літературної антології «„Заспів“ на Пороссі» (2001), матеріалів науково-практичної конференції «Голод 1932–33 рр. — найбільша трагедія України» (2003), збірник літературної спадщини гетьмана Івана Мазепи «През шаблю маєм права»[2] (2004; усі — Біла Церква). У перекладі з болгарської мови вийшли друком твори «Подорожній, що несе іскру» К. Янева (К., 1985), з білоруської — «Вінок» М. Богдановича (Біла Церква, 1996). Видав збірник власних перекладів «Український знаменник» (К., 2009).
«Голодомор у Білій Церкві» (К.- Б. Ц., ВЦ Просвіта — видавець О. Пшонківський, 2008, упорядник В.Іванців)
«Автограф кохання» і «Окраєць часу» (2011).[3]
«Кобзар білоцерківський» (К.2014)[4]
«Відкритим текстом» (БЦ.2014)
«Поглянь на себе у своїй сльозі» (2016)[5][6]
Лауреат міської літературно-мистецька премія імені І. С. Нечуя-Левицького 2003 року
В 2016 році в Білій Церкві започатковано конкурс читців поезії видатного просвітянина Володимира Іванціва[7].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 28 липня 2022 року у місті Біла Церква вулицю Чкалова перейменували на вулицю Володимира Іванціва.
Твори[ред. | ред. код]
- Русява Рось: Поезії. К., 1967;
- Вернутися дощем: Поезії. К., 1993;
- Знаки злодіяки: Сатира та гумор. Біла Церква, 1995;
- Український терпець: Сатира та гумор. Біла Церква, 2004;
- Трички-брички: Вірші для дошкільнят. Біла Церква, 2006;
- Івангеліє від Іванціва: Сатира та гумор. К., 2007.
- Подолання синдрому Гоголя: статті. Біла Церква, Альманах «Біла Церква», 2006, 224 с.
- Український знаменник, К.-БЦ., ВЦ «Просвіта», 2009, 112 с.
- У часі Руху в просторі Просвіти» (у співавторстві з А. Бондарем), Біла Церква, ВЦ «Просвіта» – Альманах «Біла Церва», 2010, 192 с.
- Окраєць часу», К.-БЦ., ТОВ «Євшан-зілля» – Альманах «Біла Церква», 2011, 100 с.
- Автограф кохання, К.-БЦ., ВЦ «Просвіта» – Альманах «Біла Церква», 2011, 80 с.
- АБЦадло кримінальне, К.-БЦ., ВЦ «Просвіта» – Альманах «Біла Церква», 2012, 64 с.
- Відкритим текстом, БЦ., ТОВ «Білоцерківдрук», 2014, 160 с.
- Поглянь на себе у своїй сльозі, БЦ., ТОВ «Час змін Інформ», 2016, 128 с.
- Химині кури, Біла Церква, ТОВ «Час змін Інформ», 2017, 108 с.
- Смак води, Біла Церква, ТОВ "Час Змін Інформ", 2019, 508 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Помер поет і літературний критик Володимир Іванців. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
- ↑ Мочалова, Наталія (14.04.2008). ПОДВИЖНИЦТВО ВОЛОДИМИРА ІВАНЦІВА. Архів оригіналу за 25 липня 2018.
- ↑ Климчук, Констянтин (27.10.2011). Видатний білоцерківець Володимир Іванців презентував свої нові поетичні збірки. Архів оригіналу за 25 липня 2018.
- ↑ Петров, Андрій (22.05.2014). На презентації “Кобзаря білоцерківського”. Архів оригіналу за 25 липня 2018.
- ↑ Климчук, Констянтин (2016). Володимир Іванців “Поглянь на себе у своїй сльозі”. Архів оригіналу за 25 липня 2018.
- ↑ Презентація збірки Володимира Іванціва «Поглянь на себе у своїй сльозі». 19.01.2017.
- ↑ Гнуда, Ксенія (28.10.2011). Дарує зцілюючу силу. Архів оригіналу за 25 липня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Забаштанський В. «Володимиру Іванціву — 60» // ЛУ. 1996, 6 листопала;
- Мовчан П. «У Білу Церкву до Іванціва» // Там само. 2006, 2 листопада;
- Володимир Іванців — письменник, перекладач, просвітитель:Радио.NET-104,3, Вереснева Наталія (11.11.2016). Історичний акцент.
- Біобібліографічний покажчик Біла Церква, 2007.
- Виговська, Тетяна (28.10.2016). Творчий вечір Володимира Іванціва відбувся у центральній бібліотеці. http://biblioteka.com.ua (українською) . Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
|
