Кобзар (збірка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобзар
Кобзарь
First Kobzar.jpg
Форзац першого видання
Жанр поезія
Автор Шевченко Тарас Григорович
Мова українська
(з використанням абетки-ярижки)
Написано 1837
Опубліковано 1840
Окреме видання Кобзарь[d]
S: Читати у Вікіджерелах

«Кобза́р» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка. У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Всього за життя Шевченко створив 235 поетичних творів: віршів, поем та балад, однак слід зазначити, що деякі з віршів Шевченка мають декілька дуже відмінних один від одного варіантів і тому кожен з цих варіантів вважається окремим твором.

Всі з 235-ти поетичних творів Шевченка написані українською мовою, окрім двох:[1] вірша Тризна (Безталанний) та поеми Сліпа.

Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.

Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті почав підписувати «Кобзарь Дармограй».

Видання[ред. | ред. код]

«Кобзар», виданий 2002 року

Прижиттєві видання[ред. | ред. код]

Перше видання[ред. | ред. код]

Перше видання «Кобзаря» видало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі (Росія) тиражем 1000 примірників на цигарковому папері. З них перших 100 примірників мали 115 сторінок тексту, але більшість з них, після втручання цензора, були вилучені і знищені ще до початку продажу, та близько десяти, які Тарас Шевченко подарував друзям — лишились. Нині єдиний відомий примірник, що має 115 сторінок тексту, який належав Тарасу Шевченку і був вилучений у нього під час першого арешту, зберігається у Санкт-Перербурзі (Росія), а решта книжок мають 114 сторінок.

До першого видання «Кобзаря» ввійшло шість присвят і вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»[2].

Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення.

Після арешту Т.Шевченка в 1847 році «Кобзар» був заборонений в Російській Імперії і вилучався як з бібліотек та книгосховищ, так і у окремих громадян, що зробило це видання рідкісним ще за життя поета. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т.Шевченка 1840 року. Один з них (114 стор.) зберігається у Національній бібліотеці України імені Вернадського, ще один — в Черкаському музеї «Кобзаря», є також, в Музеї Визвольної боротьби ім. С.Бандери (Лондон — Велика Британія) та в бібліотеці Гарвардського університету (США). Кобзар переписували і навіть продавали в рукописах. Зберігся примірник Кобзаря переписаного і розмальованого друзями Т.Шевченка, який вони подарували йому, замість вилученого охранкою, після повернення із заслання.

Перше видання «Кобзаря» надруковано ярижкою.[3]

Бо васъ лыхо на свитъ на смихъ породыло,
Полывалы сліозы… чомъ не затопылы,
Не вынеслы въ море, не розмылы в поли?…
Не пыталы бъ, люды — що в мене болыть?

Друге видання[ред. | ред. код]

1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».

Третє видання[ред. | ред. код]

«Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Платон Симиренко — відомий в Україні цукрозаводчик і меценат виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це видання було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка. Проте поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», вірш «Заповіт» і подібні до них твори не могли увійти в нього через цензуру.

Ряд віршів, що не увійшли через цензурні умови до «Кобзаря», друзі поета опублікували в 1859 в Лейпцигу у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шавченки».

Того ж 1860 року вийшов «Кобзарь» у перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.

Четверте видання[ред. | ред. код]

Докладніше: Кобзар 1861

Четверте видання «Кобзаря» з'явилося в 1861 році в журналі «Основа». Збірка Шевченкових віршів, друкована під заголовком «Кобзар», опублікована на сторінках щомісячного журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського, книги I—XII. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин). Книга I з'явилася за життя Шевченка, а у книзі II був опублікований некролог поета.

Інші важливі видання українською мовою[ред. | ред. код]

Кобзарь (1876)
Кобзар Тараса Шевченка 1889 року.
Титулка «Кобзаря» Тараса Шевченка, виданого 1940 року латинською абеткою.
«Кобзар», виданий 1911 року у Санкт-Петербурзі
Форзац ювілейного, до 125-річчя від дня народження, «Кобзаря» 1939 року

У 1867 вийшов у світ «Кобзар», виданий на кошти російського видавця Д. Ю. Кожанчикова. Це було на той час найбільш повне видання «Кобзаря», укладене М. І. Костомаровим та Г. С. Вашкевичем. 6 червня 1867 р. І. Т. Лисенков подав до Петербурзького окружного суду позов, звинувативши Д. Ю. Кожанчикова у незаконному виданні творів Шевченка. М. О. Некрасов, М. І. Костомаров і О. М. Пипін виступили на суді експертами. Процес, який тривав десять років, закінчився на користь Д. Кожанчикова (див.: Безъязычный В. Тарас Шевченко и книгопродавец Иван Лисенков… // Книжная торговля. — 1964. — № 3).[4]

Ще більш розширеним (вміщувало більшість позацензурних творів поета) було празьке видання «Кобзаря» 1876. Це видання здійснив за дорученням київської «Громади» Олександр Русов. Він привіз до Києва з Кирилівки братів Тараса Григоровича — Осипа й Микиту. За інформацією історика Ігоря Шарова, у них «громадівці» викуповують право на видання всіх віршів. 24 жовтня 1874-го року в Києві укладають «купчу». За її умовами протягом чотирьох років Шевченки мали отримати 5 тис. крб. — дуже велика на ті часи сума. 1875 року Русов виїхав до Праги, де надрукував «Кобзар» (у 1875—1876 роках) у двох томах вже в приблизно тому вигляді, в якому ми його звикли бачити сьогодні. Відзначимо, що імперська цензура пропустила на територію Росії тільки перший том.

1878 — у Женеві Михайло Драгоманов видав кишеньковий варіант «Кобзаря» репринтним способом. Розмір книжки 9 на 5 см. До України книги були завезені контрабандно в упаковках з-під цигарок.

1880 — Михайло Драгоманов видав версію «Кобзаря» українською латинкою[5].

1889 року Кобзар уперше був виданий у Києві.

1907, 1908 та 1910- вийшло порівняно повне видання «Кобзаря», підготовлене українським ученим Василем Доманицьким. За редакцією того ж науковця 1911 було надруковано двотомний «Кобзар» у видавництві Валентина Яковенка в Петербурзі, присвячений 50-річчю з дня смерті Тараса Шевченка. Титульну сторінку до видання з портретом Шевченка виконав Іван Крамський, а малюнки підготували Самійло Дудін і Михайло Ткаченко.

1914 року у Львові Накладом наукового товариства імені Тараса Шевченка було здіснене репринтне видання невеликої кількості фототипій першого виданя з 1840 року (114 стор.), які сьогоня тако ж є рідкісними. Відрізняються від першодруку нижчою якістю паперу. На окремій сторінці були вказані вихідні дані цього видання — видавець, рік репринтного видання, тираж. Книжки з цією сторінкою — дуже рідкісні.

1918-го Харківське видавництво «Рух» поповнило число видань «Кобзаря» з оформленням обкладинки та 12 ілюстраціями-ліноритами чеського художника Карла Немеца. Для фронтиспису він використав картину Костянтина Трутовського «Шевченко над Дніпром». Гравюра на лінолеумі світло-темних контрастів надала художнику й поету виразності.

1919-го автор жанрових картин, пейзажів і книжкових ілюстрацій Микола Погрібняк виконав скромну, але декоративно промовисту роботу для обкладинки «Кобзаря», що вийшов друком того року.

1921 року народжений 1893 року на Чернігівщині Марко Кирнарський, учень Г. Нарбута, якісно, по-художньому оформив обкладинку до «Кобзаря», що вийшов у Київському державному видавництві. Робота відзначається «нарбутівським» шрифтом, її прикрашено квіткою й листям у вазоні та серпом і молотом-символом соцреалізму, намальованими нагорі обкладинки.

1922 року у видавництві «Українське слово» у Берліні було надруковано Ілюстрований збірник віршованих творів Т.Шевченка під назвою «Кобзар» із життєписом і передмовою Богдана Лепкого.

1925 року побачило світ перше радянське «канонічне» видання збірки за редакцією Яреми Айзенштока і Миколи Плеваки.

1926-го привабливого вигляду набув «Кобзар» у інтерпретації відомого майстра графіки Антона Середи, книга побачила світ у Київському видавництві «Сяйво» . В основу оформлення обкладинки художник поклав традиційну українську народну картинку, відому в багатьох варіантах, це — козак Мамай.

1927 року у Харківській «Книгоспілці» здійснили видання «Кобзаря». Кобзу Антон Середа скомпонував у овальній формі з квітами навколо неї.

1927 року з'явився наступний «Кобзар» в Державному видавництві України, обкладинку з портретом Шевченка для нього графічно виконав художник Фотій Красицький (1873—1944), внучатий небіж поета.

1928-го на замовлення видавництва «Радянське село» в Харкові видання було ілюстроване роботами Т. Шевченка, І. Їжакевича, П. Мартиновича, М. Пимоненка, О. Сластіона, Б. Смирнова, М. Ткаченка та К. Трутовського. Оформлювач різних книжок, а головно — українських народних казок, Охрім Судоморавиконав цікавуграфічною роботу для обгортки «Кобзаря».

1929 року кольорову обкладинку до «Кобзаря», надрукованого у видавництві «Книгоспілка», розробив Іван Падалка, графік зі школи Михайла Бойчука.

1931 року із багатьма графічними малюнками й оздобою обкладинки з'явився «Кобзар» з-під руки ще одного «бойчукіста» — Василя Седляра.

1933 року Кобзар із деякими змінами був перевиданий видавництвом «Література і мистецтво» в Харкові. Мистець створив чіткі образи різних постатей із віршів Шевченка. Героїв «Кобзаря» — матерів, сиріт, покриток, невільників і вдовиць — Седляр наділив виразами людського болю, розпачу, протесту й теплоти материнської любові до своїх діточок. 1934 до шевченківської теми вдався відомий художник і видатний графік празької школи Василь Касіян. Ілюстроване видання «Кобзаря» до 120-річчя народження Тараса Шевченка він графічно оформив багатьма реалістично виконаними роботами. Увесь цикл малюнків у книзі наповнений сюжетами злиденного життя кріпаків, їхньої боротьби проти гнобителів, гіркою долею жінок і безрадісного дитинства Тараса в закріпаченому селі. На суперобкладинці зображено поета, що сидить на стовбурі дерева, у накинутій на плечі солдатській шинелі з книжкою в правій руці. Під ілюстрцією бачимо назву книги, а над головою поета висить хмаринка.

1934 року в Ленінграді відбулось видання «Кобзаря» з любов'ю та повагою оформлене художником В. Конашевичем.

1939 року Урядовий Ювілейний Комітет зі вшанування пам'яті Тараса Шевченка ухвалив видати з нагоди 125-річчя окремими виданнями повну збірку всіх поезій і п'ятитомний збірник творів, що вміщував усі поезії, прозу, драми та «Щоденник» поета. Форзац до нього виготовив В. Кричевський. Над його художнім оформленням енергійно попрацював Іван Їжакевич, один з основоположників української книжкової графіки. Серія його малюнків наповнена боротьбою покріпаченого народу проти поміщиків. 31 ілюстрацію до творів Шевченка вміщено на сторінках, яких разом налічується майже 750. Самі малюнки надруковано засобом мецо-тинто на поліграфічній фабриці в Києві, а видання з'явилося в друкарні «Держлітвидаву України» у Харкові. 1939 року в Державному літературному видавництві вийшов «Кобзар» (повна збірка поезій)[6].

1962 року Кобзар", виданий у видавництві Академії наук УРСР, — це фототипічне відтворення унікального примірника «Кобзаря» 1840 року (папір газетний).

Станом на 1985 рік в Україні збірка виходила 124 рази загальним накладом понад 8 мільйонів примірників.

2006 року видавництво «Корбуш» створило три «Кобзарі». Перший — колекційне видання: шкіряна оправа із золотим тисненням. Друге — доступніше, але теж вишукане. А третє — перекладене англійською. Усі три видання мають всі твори Тараса Григоровича та малюнки, слайди яких надав Національний музей Т. Шевченка.

2009 року київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» видали «Кобзаря» Т. Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (1899—1937).

Видання іншими мовами[ред. | ред. код]

Вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами.

Російською[ред. | ред. код]

1860-го вийшло перше прижиттєве видання «Кобзаря» Тараса Шевченка іноземною мовою. За редакцією Миколи Гербеля, перекладача та видавця Кобзар надрукований російською мовою. 1869-го та 1876 року у доповненому й доопрацьованому вигляді він перевидав «Кобзар» .

Польською[ред. | ред. код]

1863 року польський письменник Владислав Сирокомля переклав майже всі твори Шевченка польською та видав під заголовком «Кобзар» у Вільні (Вільнюс — Литва) .

Казахською[ред. | ред. код]

1935

Киргизькою[ред. | ред. код]

1939

Англійською[ред. | ред. код]

Перші часткові переклади Кобзаря відбулися невдовзі після друку Шевченківських поезій.[7]

1964 року Кобзар на англійську переклали два канадські професори: Константін Ґенрі Андрусишен та Вотсон Кірконнелл в Торонто. Обидва (не повні) переклади були видані у Видавництві Університету Торонто.

2013 року вийшло 2 повних переклади: один у Києві у Видавництві Мистецтво в перекладі Вєри Річ, а інший у Лондоні у Видавництві Ґлаґослав Паблікейшнз в перекладі Пітера Фединського.


Повні переклади:

  • Taras Shevchenko: Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Vera Rich. Kyiv, Ukraine: Mystetstvo Publishers. 336 pages. 2013. ISBN 978-966-577-129-6
  • Taras Shevchenko: Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Peter Fedynsky. London, United Kingdom: Glagoslav Publications. 2013. 452 pages. ISBN 978-190-915-654-8

Неповні переклади:

  • Taras Shevchenko. The Kobzar of the Ukraine: Being select poems done into English verse with biographical fragments by Alexander Jardine Hunter. Teulon, 1922. 144 pp.
    • (передрук) Т. Г. Шевченко: Кобзар (Том 3). (Перекладач Dr. A. J. Hunter, передмова: Л. М. Задорожна). — Київ, Україна: Корбуш, 2006 . — ISBN 966-2955-07-0. 2006. 432 стор., Англійською мовою.[8]
  • Taras Shevchenko: The Poetical Works of Taras Shevchenko: the Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Constantine Henry Andrusyshen and Watson Kirkconnell. Toronto, Canada: University of Toronto Press. 563 pages. 1964. (reprint 1977).

Румунською[ред. | ред. код]

  • Кобзар-Cobzarul — двомовне часткове українсько-румунське видання.

Інтерпретації[ред. | ред. код]

2001 року Видавництво імені Олени Теліги видало книгу Віктора Щербини «„Кобзар“ — Євангеліє українців». Автор дослідив збірки Т. Шевченка через призму віковічних християнських цінностей та подальшого впливу постулатів поета на формування свідомості українців[9].

Музей[ред. | ред. код]

У Черкасах існує єдиний у світі музей однієї книги — «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, відкритий у травні 1989 року в меморіальній будівлі, в якій із 18 до 22 липня 1859 року жив у сім'ї Цибульських Т. Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі музею.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.pres-centr.ck.ua/print/news-41265.html Наталія Горішна презентувала переклад російськомовних поем Шевченка
  2. Від редакційної колегії.— В кн: Тарас Шевченко. Кобзар. Повна збірка поезій./Академія наук УРСР. Інститут Української Літератури ім. Т. Г. Шевченка. Ред. колегія: Корнійчук О. Є., Тичина П. Г., Рильський М. Т., Редько Ф. А., Копиця Д. Д.— К.: Державне Літературне Видавництво, 1939.— С. V.
  3. Шевченко Тарас Григорьевич, «Кобзарь» 1840 года (на украинском языке). — К.: Дніпро, 1976.
  4. Коментарі. Документи, складені Шевченком. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том. 6. 2003. 
  5. Чорновол, Ігор (2001). Латинка в українському правописі: ретроспектива і perspektyva. www.ji.lviv.ua. Процитовано 2018-03-30. 
  6. Тарас Шевченко. Кобзар. Повна збірка поезій./Академія наук УРСР. Інститут Української Літератури ім. Т. Г. Шевченка. Ред. колегія: Корнійчук О. Є., Тичина П. Г., Рильський М. Т., Редько Ф. А., Копиця Д. Д. — К.: Державне Літературне Видавництво, 1939. — С. 387—389. (До 125-річного ювілею від дня народження)
  7. Англомовний «Кобзар» у перекладах Віри Річ (рецепція перекладацької творчості мисткині в Украіні) — Д. філол. н. Гончаренко Е. П.
  8. http://archive.is/ZcKJL Кобзар (переклад англійською), видавництво Корбуш
  9. Офіційний інтернет-сайт Київської міської ради. Персони [1]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]