Іванівка (Сорокинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Іванівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Краснодонський
Рада/громада Давидо-Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 4421483003
Основні дані
Засноване 1833
Населення 211
Площа км²
Густота населення 105,5 осіб/км²
Поштовий індекс 94462
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°30′05″ пн. ш. 39°45′54″ сх. д. / 48.50139° пн. ш. 39.76500° сх. д. / 48.50139; 39.76500Координати: 48°30′05″ пн. ш. 39°45′54″ сх. д. / 48.50139° пн. ш. 39.76500° сх. д. / 48.50139; 39.76500
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Місцева влада
Адреса ради 94460, Луганська обл., Краснодонський р-н, с. Давидо-Микільське, вул. Комсомольська, 1а, тел. 99-6-24
Карта
Іванівка is located in Україна
Іванівка
Іванівка
Іванівка is located in Луганська область
Іванівка
Іванівка

Іва́нівка — село в Україні, у Краснодонському районі Луганської області. Населення становить 211 осіб. Орган місцевого самоврядування — Давидо-Микільська сільська рада.

Географія[ред.ред. код]

Географічні координати: 48°30' пн. ш. 39°45' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 2 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 6 км від села Давидо-Микільське.

Історія[ред.ред. код]

Село засноване в 1833 році дворянином Філатовим Михайлом Федоровичем.

За архівними даними в 1886 році у селі існували кінний та кожевенний заводи. На кінному заводі розводили коней різних порід.

За згадками старожилів племінник М. Ф. Філатова — Володимир Петрович Філатов (1876—1943) був видатним лікарем, Членом Академії наук УРСР, лауреатом Державної премії.

У 1906 році у селі спалахнуло селянське повстання, через непосильно велику орендну плату за землю. Повстання було придушене козаками.

У 19291930 роках засновано колгосп «1905 року». У 1930 році у селі організовано МТС, яка обслуговувала 17 колгоспів. У МТС працювало 40 трактористів. Збудовано дитячий садок, сільський клуб, діяла школа ліквідації неграмотності для дорослих, а також початкова школа.

У 19321933 роках Карпове-Кріпенське постраждало від голодомору. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевого мешканця Федченка Бориса Кириловича (1922 року народження), який описує ті події так:

«…Тоді я мешкав у селі Іванівка Новосвітлівського (тепер Краснодонського) району. З нашого колгоспу імені 1905 року в 1932 році вивезли все збіжжя. Колгоспникам на трудодень видали по 150 грам зерна і по 10 копійок. На дітей, непрацездатних, старих людей нічого не давали. А пенсій тоді в селі не було.

Окрім Максима Назаренка, всі іванівці вступили в колгосп. Керівниками до нас прислали Шаповалова (головою сільради), Селезньова (головою колгоспу) і Склярова (парторгом). Це були перші росіяни в нашому селі — за винятком Івана Прокоповича Козачкова, всі мешканці Іванівки були українцями. […] Нове керівництво виконувало всі накази згори сумлінно і в плані виконання хлібозаготівлі, і в плані боротьби з “класовим ворогом”.

По сусідству жив старий дід Іван Дмитрович. Один із його синів Петро до колективізації був головою сільради, організовував колгосп і був його першим головою. А в 1930 році він кудись виїхав із села. Другий син Михайло був комісаром у Червоній армії і загинув у бою, захищаючи “завоювання Октября”. Непрацездатного діда Івана оголосили “куркулем”, “ворогом”, забрали в нього кожух, бо більше нічого не було, виселили з хати і поселили в порожню хатку на краю села біля цвинтаря. А в дідовій хаті поселився новий голова сільради. Дід позабивав вибиті шибки, а в зиму на 1933 рік він помер з голоду та холоду.

[…]

Зима з 32-го на 33-й була злюча, а топити — нічим. У нашому селі в ту зиму загинуло дуже багато людей від голоду і холоду, в першу чергу старі та одинокі. Пам'ятаю, в цю зиму померли старе бездітне подружжя Замогильних, дід Іван Кіонов і його дружина, діди Іван Ярошенко, Роман Шульженко, Хома Соломко та інші, я вже забув їхні прізвища. По селу ходили чутки, що в сусідніх селах було людоїдство…»[1]

У часи Другої світової війни на території села розташовувався армійський шпиталь. Воювало 70 осіб, 56 із них загинули.

Уродженцю села, льотчику О. М. Криворученку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1960-х роках с. Іванівка було центральною садибою Іванівської сільської ради з кількістю населення 300 осіб. До Іванівської сільської ради входило 9 населених пунктів: Білоскелювате, Габун, Давидо-Микільське, Надеждине, Водоток, Липове, Орловка, Пантеліївка, Радісне.

У 1977 році сільську раду та контору радгоспу перенесено до села Давидо-Микільське.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 211 осіб, з них 77,73 % зазначили рідною мову українську, 22,27 % — російську[2].

Інфраструктура[ред.ред. код]

На сьогодні в селі діють одне фермерське господарство та три приватних підприємства.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів (вул. Совєтська).

Персоналії[ред.ред. код]

Також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 195, матеріали О. І. Кірякової).

Посилання[ред.ред. код]