Сєверний (селище)
| селище Сєверний | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Довжанський район |
| Тер. громада | Сорокинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44040030050044441 
|
| Основні дані | |
| Засновано | 1949 |
| Статус | із 2024 року |
| Населення | ▼1954 (01.01.2011)[1] |
| Поштовий індекс | 94426 |
| Телефонний код | +380 6435 |
| Географічні координати | 48°21′24″ пн. ш. 39°55′21″ сх. д. / 48.35667° пн. ш. 39.92250° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 121 м |
| Водойма | р. Сіверський Донець
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 22,5 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 62,6 км |
| Селищна влада | |
| Карта | |
.svg)  Сєверний | |
 Сєверний | |
| |
Сє́верний — селище в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області.
Населення — 1954 особи (1 січня 2011 року).
Селище міського типу Сєверний знаходиться за 25 кілометрів від міста Сорокине, за 75 км від обласного центру — міста Луганськ та за 9 км від залізничної станції Ізварине, на кордоні з містом Донецьк Ростовської області Росія[2].
У селищі розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Сєвєрний—Донецьк.
Селище Сєверний виникло в 1949 році разом із спорудженням шахти № 2 «Північна», середньодобовий видобуток вугілля якої становив 1200 тонн[2].
З 7 квітня 2014 року окуповане російськими військами[3].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[5].
За даними перепису 2001 року населення смт становило 2298 осіб, з них 8,14% зазначили рідною мову українську, 90,77% — російську, а 1,09% — іншу[6].
На території селища розташовані дві школи, дві амбулаторії, будинок культури, розміщений прикордонний загін «Сєверо — Гундоровський».[джерело?]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011. [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 385.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32/2019 Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- В. Г. Ткаченко та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Харків : Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе, 1968. — Т. 13. — 940 с. — 15 000 прим.
|
Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |