Макарів Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Макарів Яр
Coat of arms of Parhomenko.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сорокинський
Рада/громада Пархоменківська сільська рада
Код КОАТУУ 4421486601
Основні дані
Засноване 1660
Населення 1470
Площа 3,971 км²
Густота населення 370,18 осіб/км²
Поштовий індекс 94450
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°34′28″ пн. ш. 39°43′01″ сх. д. / 48.57444° пн. ш. 39.71694° сх. д. / 48.57444; 39.71694Координати: 48°34′28″ пн. ш. 39°43′01″ сх. д. / 48.57444° пн. ш. 39.71694° сх. д. / 48.57444; 39.71694
Середня висота
над рівнем моря
72 м
Водойми р. Сіверський Донець
Місцева влада
Адреса ради с. Макарів Яр, вул. Ярослава Мудрого, 12
Карта
Макарів Яр. Карта розташування: Україна
Макарів Яр
Макарів Яр
Макарів Яр. Карта розташування: Луганська область
Макарів Яр
Макарів Яр
Мапа

Макарів Яр у Вікісховищі?

Мака́рів Яр (у 1951—2016 роках — Пархо́менко) — село у Сорокинському районі Луганської області України, центр найбільшої в Сорокинському районі сільської ради (8 сіл; сільський голова — Микола Семенцов).

Макарів Яр — колишній осередок гончарства.

Населення села — 1470 мешканців.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°34' пн. ш. 39°43' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 3,971 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 57 км від районного центра — міста Сорокиного. Найближча залізнична станція — Іллєнко, за 9 км. Через село протікає річка Сіверський Донець.

Історія[ред. | ред. код]

Козацькі часи[ред. | ред. код]

Відоме з 1660 року як Суходільський козацький бекет[1], тобто ключова постова сторожа у козацькій прикордонній службі.

1738 — запорозький старшина Макар Безродний «із сім'єю та челяддю» заснував тут зимівник (за легендою, від нього пішла назва Макарів Яр). Також поблизу села існувало ще два зимівника — Скелюватий Яр та Тертишний Байрак. Усі згадані зимівники відносилися до Кальміуської паланки Війська Запорозького низового.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

Вид села Макарів Яр на початку XX століття

За даними на 1859 рік у казенному селі Макарів Яр (Ражкова) Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1209 осіб (582 чоловіки та 627 жінок), налічувалось 201 дворове господарство, існували православна церква та переправа через річку Сіверський Донець[2].

Станом на 1886 рік в селі, центрі Макарово-Ярської волості, мешкало 1414 осіб, налічувалось 327 дворів, існували православна церква, школа та лавка, відбувався щорічний ярмарки та базари по неділях[3].

За переписом 1885 року в селі було мешкало 239 гончарів. Село вважалося центром гончарства в Східній Україні. Тут виробляли щороку до 100 тисяч одиниць різного глиняного посуду.

До приходу комуністів село було маєтком відомого мецената і громадського діяча Сергія Іллєнка[4].

Радянські часи[ред. | ред. код]

19261933 — у селі працювала кустарно-промислова керамічна школа, де учні, крім фаху, отримували середню (на той час — 7-класну) освіту. Серед випускників школи — заслужений художник України Ніна Тригубова.

1960-1980-ті рр. — у селі працював колгосп-«мільйонер» (голова у 19621979 рр. — Федір Корсун).

1978 року село нагородили дипломом ВДНГ СРСР за найкращу забудову і благоустрій, про що нагадує пам'ятна таблиця на стіні сільради.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1470 осіб, з них 63,74% зазначили рідною мову українську, 35,85% — російську, а 0,41% — іншу[5].

Економіка[ред. | ред. код]

Поблизу села розвідано родовище природного газу, ведеться його промисловий видобуток. Також тут розташованій та діють СТОВ «Пархоменківська нива», районне комунальне підприємство «Сільська пожежна команда», компанія «Медколь», ГПУ «Шебелинкагазвидобування» та 10 інших приватних підприємств.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі діють сільська лікарняна амбулаторія, аптека, ЗОШ I-III ступенів, дитячий садок, клуб, музей, бібліотека.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Храм Архангела Михайла Української Православної церкви Луганської єпархії (пам'ятка архітектури, освячена в 1786 році);
  • Будинок, в якому народився і жив військовий діяч, командир О. Я. Пархоменко (вул. Пархоменка, 10);
  • Братська радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули у роки Другої світової війни (біля церкви).

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бекет, пікет — невеличкий козацький прикордонний підрозділ, що здійснював патрулювання певної території.
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2259) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Башкина В. Сергей Ильенко — демократ и реформатор / Сайт Луганського городского головы. 17 августа 2010
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  6. Як комдив Макарів Яр «підняв» // Україна молода.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 201, матеріали Л.В. Плескун, І.К. Чуяс).

Посилання[ред. | ред. код]