Ів Сен-Лоран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ів Сен-Лоран
Yves Henri Donat Mathieu-Saint-Laurent
Ів Сен-Лоран(1976)
Ім'я при народженні Ів Анрі́ Дона́ Матіє Сен-Лора́н
Народився 1 серпня 1936(1936-08-01)
Оран, Французький Алжир
Помер 1 червня 2008(2008-06-01) (71 рік)
Париж, Франція
·рак головного мозку[d]
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність модельєр
Галузь модний дизайн
Знання мов французька[1]
Роки активності з 1955 і 1962[2]
Напрямок Висока мода і Прет-а-порте
Magnum opus Le Smokingd[3]
Брати, сестри Brigitte Mathieu-Saint-Laurentd
Нагороди
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
IMDb ID 0756721

Ів Сен-Лоран (повне ім'я Ів Анрі́ Дона́ Матіє Сен-Лора́н, фр. Yves Henri Donat Mathieu-Saint-Laurent; *1 серпня 1936, Оран, Французький Алжир, Франція — †1 червня 2008, Париж, Франція) — французький модельєр, який працював у світі високої моди в 1960-ті і 1970-ті роки.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1936 році в Алжирі в заможній аристократичній родині, коли держава Алжир вважалася частиною Франції. У 17 років він приїхав до Парижа з широким портфоліо, і незабаром здобув популярність і кілька нагород в галузі дизайну.

У 1954 році Сен-Лоран почав працювати у домі моди Крістіана Діора. Після смерті останнього в 1957 встав на чолі його модельного дому (тоді йому був всього 21 рік). Покликаний на військову службу під час Алжирської війни за незалежність, демобілізований після нервового зриву і депресії, проходив лікування в психіатричній клініці.

Повернувшись до Парижа, модельєр побачив, що в фірмі Діора йому вже знайдено заміну. Переживши черговий нервовий зрив, у 1962 разом зі своїм партнером П'єром Берже заснував власний дім моди — модельний дім «Yves Saint Laurent», або скорочено YSL. П'єр Берже займався питаннями бізнесу, тоді як модельєр розробляв нові тенденції в одязі. Ввів у жіночу моду елементи чоловічого гардероба, — штани, шкіряні піджаки, чоботи по стегно і навіть смокінги.

У 1983 став першим модельєром, якому за життя була присвячена виставка в нью-йоркському музеї Метрополітен. За словами кутюр'є Кристіана Лакруа, таємниця успіху Сен-Лорана полягав в його приголомшливій різноманітності. Інші великі дизайнери працювали всередині одного стилю, а Сен-Лоран умів поєднувати «форму Шанель, розкіш Діора і дотепність Скіапареллі».

У 2002 році Сен-Лоран через тяжку хворобу залишив сцену моди і оголосив, що вирішив завершити кар'єру кутюр'є і продати дім моделей, який у результаті перейшов до компанії «SLPB Prestige Services». Вивченням спадщини дому «Yves Saint Laurent» займається створений партнерами фонд «П'єр Берже — Сен-Лоран».

Останні роки життя Ів Сен-Лоран украй рідко з'являвся на публіці. Помер від раку. Похорони, що призначалися на 6 червня, були перенесені на 5-е на прохання президента Франції Ніколя Саркозі. Прощання з модельєром пройшло 5 червня 2008 року в Парижі на вулиці Сен Онор, в районі церкви Сен Рош, де на півдня було перекрито рух[4].

Незадовго до своєї смерті Ів Сен-Лоран уклав одностатевий союз зі своїм давнім партнером і співвласником компанії «Yves Saint Laurent», підприємцем П'єром Берже.[5]

У 2010 році в Парижі у будівлі Малого палацу відбулася масштабна ретроспективна виставка, присвячена творчому шляху французького кутюрье.[6]

Сад Мажорель[ред. | ред. код]

Меморіал Ів Сен-Лорана в Jardin Majorelle в Маракеші
Див. також: Сад Мажореля

Ів Сен-Лоран, що народився в алжирському Орані, відкрив для себе «охрове» місто Маракеш в 1967 році. Майже десять років художник зупинявся в «Дар ель-Ханші», «будинку змія», що знаходиться біля медіни (старої частини міста), а потім в 1980 році Ів Сен-Лоран і бізнесмен П'єр Берже вирішили купити в кварталі Геліц віллу «Оазис» і сади, що належали вдові художника Жака Мажореля. Вони хотіли врятувати від руйнівних проектів забудовників це прекрасне за своєю красою володіння, що занепадало. У березні 2000 року було ухвалено рішення реставрувати сад, і Сен-Лоран і його друг вклали в цей проект чималі кошти. 350 видів рослин і квітів, привезених з п'яти континентів, прекрасна колекція кактусів, пальм, бамбука, папоротей з Латинської Америки і Океанії роблять цей сад чарівним.

2004 року П'єр Берже і Ів Сен-Лоран заснували «Асоціацію зі збереження і подальшому процвітання саду Мажорель», у веденні якої знаходиться управління цим неповторним садом, що розташувався на площі в 1 гектар, і колишньою студією художника Мажореля, які щорічно відвідують не меншого 600 тисяч чоловік. Останній раз великий майстер відвідував Маракеш в листопаді 2006 року.

Синя вілла «Мажорель» і сад в Маракеші багато років були джерелом натхнення великого кутюр'є Іва Сен-Лорана. У доступній для відвідувачів частині саду і буде похований його прах.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Великий офіцер ордена Почесного легіону (2007)
  • Командор ордена Почесного легіону (2001)
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1985)

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. https://www.abc.es/cultura/abci-museos-paris-rinden-yves-saint-laurent-202202210227_noticia.html
  3. http://www.businessinsider.com/ysls-greatest-fashion-hits-2011-8
  4. Ив Сен-Лоран: прощание с легендой. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2010.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
  5. Ив Сен-Лоран вступил в брак незадолго до смерти. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 15 жовтня 2014. 
  6. Ретроспективная выставка Ив Сен-Лорана (рос.). DekoZap. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2010.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)