Ігнатеско Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Ігнатеско
Дмитро Дмитрович Ігнатеско
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Загальна інформація
Народження 16 листопада 1976(1976-11-16)
с. Берестя, Чернівецька область, Україна
Смерть 11 серпня 2022(2022-08-11) (45 років)
(в бою з російськими окупантами)
Національність молдованин
Псевдо «Італієць»
Військова служба
Приналежність Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Вид ЗС БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування 68 ОЄБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дмитро Дмитрович Ігнатеско — старший сержант підрозділу Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1976 року в с. Берестя Чернівецької області. Етнічний молдованин.

В рідному селі минули дитинство та юність. По завершенню школи навчався в Ставчанському технікумі. Згодом проходив строкову військову службу у десантних військах в м. Болграді на Одещині. Після демобілізації два роки працював у правоохоронних органах.

Коли йому виповнилось 23 роки, Дмитро переїхав до Італії, де проягом 18 років пропрацював садівником. Через два роки вивіз до Італії і свою сім'ю. Мав в Італії свою квартиру, високооплачувану роботу[1].

24 лютого 2022 року, з італійського радіо Дмитро почув про російського вторгнення в Україну і одразу ж виїхав до України. Протягом 26 годин прямував до України власним легковим автомобілем Alfa Romeo. До батьківської хати приїхав у п’ятницю. Батько просив перепочити, але Дмитро вже наступного дня прибув до ТЦК та СП. Далі, протягом двох тижнів навчань на одному з полігонів, підрозділ 68 ОЄБр, до якого був призваний Дмитро, був направлений боронити східні кордони. Воював на першій лінії фронту, старший сержант, мав позивний "Італієць"[2].

Загинув 11 серпня 2022 року в боях з російськими окупантами в результаті потрапляння ворожої міни в окоп (місце — не уточнено[3][4].

Залишились дружина та донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]