Перейти до вмісту

Ікло (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ікло
Κυνόδοντας
Жанрдрама
РежисерЙоргос Лантімос
ПродюсерІракліс Мавроідіс
Афіна Цангарі
Йоргос Цуріаніс
СценаристЙоргос Лантімос
Ефтіміс Філіппу
У головних
ролях		див. текст
ОператорТіміос Бакататакіс
МонтажЙоргос Мавропсарідіс
КінокомпаніяBoo Productions
Дистриб'юторFeelgood Entertainment
Тривалість96 хвилин
Мовагрецька мова
КраїнаГреція Греція
Рік2009
IMDbID 1379182
dogtooth.gr

«Ікло» (грец. Κυνόδοντας) — фільм 2009 року грецького режисера Йоргоса Лантімоса. Стрічка здобула премію Особливий погляд на Каннському фестивалі[1] та номінована на премію Оскар в категорії Найкращий фільм іноземною мовою[2]. До цього грецький фільм востаннє номінувався на здобуття Оскара 1977 року — «Іфігенія» Міхаліса Какоянніса[3].

Дія відбувається в обгородженому парканом будинку, де живуть троє молодих людей, які ніколи не виходили назовні. Вони навчені своїми батьками дивним правилам, але вірять, що звільняться, щойно в них випаде ікло. Та ця умова ніяк не виконується сама собою, а життя родини стикається з низкою дедалі більших проблем.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Літня сімейна пара з трьома дорослими дітьми (син і двоє дочок) живуть на околиці міста, у великому будинку з садом і басейном. Їхні імена не розкриваються. Будинок оточує високий паркан, за яким діти ніколи не бували, тому що батьки навмисно відрізали їх від зовнішнього світу, повідомивши їм, що дитина не може покинути будинок, поки у неї не випаде перше ікло. Вони росли, не відчуваючи жодного впливу ззовні. Батьки з дитинства запевняли своїх дітей, що літаки, які пролітають над будинком, — іграшкові, а кішка — найстрашніший і найкровожерніший звір на світі. Також вони навчали дітей помилковим значенням «небезпечних» слів («телефон» — солонка (справжній телефон батьки ховають від дітей у шухляді), «автострада» — дуже сильний вітер, «екскурсія» — дуже міцний матеріал, що використовують для настилу підлоги, «зомбі» — мала квітка жовтого кольору, «море» — шкіряне крісло з дерев'яними ручками, «карабін» — красивий білий птах, «кицька» — яскраве світло, «клавіатура» — вагіна і т. д.). За гарну поведінку діти отримують наклейки, за погану — покарання. Діти розважаються іграми на витривалість, наприклад хто довше втримає палець під струменем гарячої води, чи хто довше протримається під водою у басейні. По телевізору вони переглядають лише домашні відео.

Батько дресирує за межами будинку собаку і в навчанні ним дітей помітні ті самі методи. Він запевняє, що мати «народить двох дітей і собаку». Сестри і брат навіть вдячність висловлюють по-собачи облизуванням. Вони вірять, що безпечно покинути подвір'я можна лише на автомобілі. Коли іграшковий літак перелітає через паркан, батько виїжджає на автомобілі і нібито підбирає його, не покидаючи авто. Діти вірять, що у них є ще один брат, який перебуває по той бік паркану, через який вони іноді кидають для нього їжу. Одного разу в сад зайшла кішка, дівчата здійняли вереск, а хлопець взяв садові ножиці і вбив її. Батько використав цей випадок для того, щоб сказати своїм дітям про смерть їхнього брата, який був за парканом (батько порвав на собі одяг та вимазався в крові) — брата нібито вбила кішка. Потім він змусив свою сім'ю стати на коліна і гавкати, як собаки, для того, щоб навчити їх відганяти кішок.

З усіх членів сім'ї за межі будинку виходить тільки батько сімейства. З людей, які не є членами сім'ї, в будинок може потрапити лише молода дівчина Христина (дорогою до будинку їй зав'язують очі), найнята для того, щоб задовольняти сексуальні потреби сина. Оскільки син відмовляє їй в кунілінгусі, Христина іде на сексуальний контакт зі старшою дочкою. В обмін на оральний секс вона спочатку дає їй обруч для голови, а потім дві відеокасети з записами фільмів «Роккі» і «Щелепи». Старша дочка дивиться фільми в таємниці від батька і вони справляють на неї велике враження. Вона навіть просить молодшу сестру називати її Брюс. Через деякий час батько дізнається про це. Він б'є її цими касетами по голові, а Христині забороняє відвідувати будинок — він приходить до неї додому, лає її і б'є по голові відеомагнітофоном, який знаходить у неї дома. Батько вирішує, що замість Христини задовольняти сина тепер повинна одна із сестер. Син обирає старшу сестру (він із закритими очима обмацує оголених дівчат).

Батьки влаштовують свято на честь річниці свого весілля. Під час свята брат грає на гітарі, а дівчата танцюють. Молодшій скоро це набридає, а старша навпаки розходиться і робить якісь чудернацькі па (підглянуті у відеофільмах) і цим лякає своїх батьків, тож вони припиняють свято. Вночі, старша дочка здійснює втечу. Гантелею вона вибиває собі ікло, після чого біжить на вулицю і ховається в багажник батькової машини. Виявивши у ванній кров і залишки зуба, батько намагається знайти дочку, але безрезультатно. Вранці він вирушає на роботу, не знаючи, що вона лежить у багажнику його автомобіля.

Актори

[ред. | ред. код]
  • Христос Стергіоглу — батько.
  • Мішель Веллі — мати.
  • Ангелікі Папуліа — старша дочка.
  • Марі Цоні — молодша дочка.
  • Христос Пассаліс — син.
  • Анна Калетзіду — Христина.

Сприйняття

[ред. | ред. код]

На агрегаторі відгуків Rotten Tomatoes фільм має 93 % схвальних відгуків критиків, із середнім балом 7,70/10; консенсус критиків підсумовує: «Для декого це буде надто тривожно — і заблукало — але „Ікло“ — настільки тривожний і разюче оригінальний, наскільки це можливо в сучасному кінематографі»[4]. На Metacritic фільм має середньозважений бал 72 зі 100, що свідчить про «загалом схвальні відгуки»[5]. Видання Rolling Stone зарахувало цей фільм до 100 найкращих фільмів XXI сторіччя в 2025 році[6].

Марк Олсен у Los Angeles Times описав «Ікло» як частково загадку, частково алегорію та частково наукову фантастику про створення повністю альтернативної реальності. Як фільм, він ясний та унікальний, але не зовсім досконало сформований, щоб бути тим, що можна назвати справді далекоглядним[7].

Роджер Еберт виніс вердикт, що «Ікло» описує доведене до абсурду прагнення батьків контролювати своїх дітей задля їх захисту, і «хвороба цієї родини перевершує будь-яке розуміння». Те, з якою щирістю та невинністю діти виконують правила, а мати добровільно є співучасницею, робить фільм майже комедією. Йоргос Лантімос розповідає свою історію з повним володінням візуальними ефектами та акторською грою. Його операторська робота схожа на серію сімейних фотографій родини, з якою щось не так, і від якої неможливо відвести погляд[8].

Пітер Бредшоу в The Guardian порівняв дивність тутешеньої родини, яка зовні нормальна, але в душі жахлива, зі справою Йозефа Фріцля та його підвалу, де той тримав дочку та онуків. Лантімос, за словами критика, приковує увагу дивовижно незбагненними образами: від гри світла на траві до химерних обставин життя дітей. Це фільм про дивність того, що вважається в суспільстві нормальним, і чому виникають шкідливі правила. Відчужені від світу батьки передали своє відчуження дітям, переконуючи їх, буцімто неправильне не їхнє життя, а життя за кордонами їхнього штучного світу[9].

Девід Лінч назвав «Ікло» комедією[10]. Rolling Stone описало фільм так само: «Йоргос Лантімос подарував нам цю справді дивну, надзвичайно незручну кринж-комедію»[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]
Нагорода Категорія Хто відзначений Нагороджений
Оскар[11][12] Найкращий фільм іноземною мовою Йоргос Лантімос номінація[13]
Премія британського незалежного кіно[14][15] Найкращий фільм іноземною мовою Йоргос Лантімос Ні
Каннський кінофестиваль[16] Особливий погляд Йоргос Лантімос Так
Міжнародний кінофестиваль Джеймсона Дубліна[17] Премія кінокритиків Йоргос Лантімос Так
Кінофестиваль Ешторіли[18] Гранде Преміо Йоргос Лантімос Так
Премії Грецької кіноакадемії[19][20] Найкращий художній фільм Йоргос Лантімос так
Найкращий режисер Йоргос Лантімос так
Найкращий сценарій Йоргос Лантімос та Ефтіміс Філіппу так
Найкраща актриса Ангелікі Папуліа Ні
Найкращий актор Христос Стергіоглу Ні
Найкращий актор другого плану Христос Пассаліс так
Найкращий пост-продакшн Йоргос Мавропсарідіс так
Премія за спецефекти й інновації Йоргос і Руліс Алахузос Ні
Кінофестиваль у Любляні[21][22] Kingfisher Award Йоргос Лантімос Так
Кінофестиваль у Мар-дель-Плата Найкращий фільм Йоргос Лантімос Ні
Фестиваль нового кіно в Монреалі[23] Премія за художній фільм Йоргос Лантімос Так
Міжнародний кінофестиваль RiverRun[24] Найкращий режисер Йоргос Лантімос Так
Кінофестиваль у Сараєво[25][26] Спеціальний приз журі Йоргос Лантімос Так
Серце Сараєво (найкраща актриса) Ангелікі Папуліа і Марі Цоні Так
Міжнародний кінофестиваль у Каталонії[27] Найкращий фантастичний фільм Йоргос Лантімос Так
Премія Громадянин Кейн за найкраще режисерське одкровення Йоргос Лантімос Так
Найкращий фільм Йоргос Лантімос Ні
Міжнародний кінофестиваль у Стокгольмі[28] Бронзовий кінь Йоргос Лантімос Так

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фільм "Собачий зуб" - переможець Каннського фестивалю, 24 травня, tsn.ua. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 2 лютого 2011.
  2. ↑ Названо номінантів на премію «Оскар», 26 Січня 2011, luchesk.com.ua. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 2 лютого 2011.
  3. ↑ [недоступне посилання з червня 2019 Греческий фильм ждет Оскара, 25-02-2011, ana-mpa]
  4. ↑ Dogtooth | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 6 грудня 2025.
  5. ↑ Dogtooth Reviews. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 6 грудня 2025.
  6. ↑ а б Stone, Rolling (1 липня 2025). 100 Best Movies of the 21st Century. Rolling Stone (амер.). Процитовано 6 грудня 2025.
  7. ↑ Movie review: 'Dogtooth'. Los Angeles Times (амер.). 7 січня 2011. Процитовано 6 грудня 2025.
  8. ↑ The kids don’t get out of the house much movie review (2010) | Roger Ebert. www.rogerebert.com (амер.). Процитовано 6 грудня 2025.
  9. ↑ Bradshaw, Peter (22 квітня 2010). Dogtooth review – scalp-pricklingly strange fable of dysfunction and self-harm. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 грудня 2025.
  10. ↑ David Lynch says he doesn't have any ideas for a new film. Los Angeles Times (амер.). 22 червня 2012. Процитовано 6 грудня 2025.
  11. ↑ Greece Submits “Dogtooth” for Foreign Language Film Entry @ Academy Awards. Greek Reporter Hollywood. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 вересня 2010.
  12. ↑ Beautiful but doomed: Greece submits ‘Dogtooth’ for Oscars. incontention.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 вересня 2010.
  13. ↑ Nominees for the 83rd Academy Awards. oscars.org. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 25 січня 2011.
  14. ↑ The Moet British Independent Film Awards Annoucnce Nominations and Jury for 13th Edition. bifa.org. Архів оригіналу за 4 листопада 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  15. ↑ British Independent Film Awards: 2010 Winners. bifa.org. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 6 грудня 2010.
  16. ↑ Un Certain Regard Awards Ceremony. Cannes Film Festival. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 23 травня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  17. ↑ Fading light on film festival. irishtimes. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 7 травня 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=403 (довідка) [Архівовано 2011-08-13 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Main Prize Estoril Film Festival. Estoril Film Festival. estoril-filmfestival.com. Архів оригіналу за 1 березня 2010. Процитовано 7 травня 2010.
  19. ↑ Greek Oscars were given away!. grreporter. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 травня 2010.
  20. ↑ Night of Greek Oscars is coming!. grreporter. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 травня 2010.
  21. ↑ 'Dogtooth' wins first prize at Ljulbljana film festival. Athens News. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 2 лютого 2011. [Архівовано 2012-03-06 у Wayback Machine.]
  22. ↑ PRESS RELEASE NO. 11 21st Ljubljana International Film Festival – LIFFe (PDF). Ljubljana International Film Festival. liffe.si. Архів оригіналу (PDF) за 15 серпня 2011. Процитовано 2 лютого 2011. [Архівовано 2011-08-15 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Dogtooth hooks Split. cineuropa.org. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 27 січня 2011.
  24. ↑ 2010 RiverRun Award Winners. riverrunfilm. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 травня 2010.
  25. ↑ Dogtooth, Ordinary People, Eastern Plays and Storm Awarded in Trieste. sff.ba. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 травня 2010. [Архівовано 2012-03-15 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Dogtooth Receives an Award at the 31st Cinemed. sff.ba. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 травня 2010. [Архівовано 2012-03-15 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Dogtooth: Sitges Film Festival. Sitges Film Festival. sitgesfilmfestival.com. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 7 травня 2010.
  28. ↑ Dogtooth – Stockholms filmfestival. Stockholm International Film Festival. stockholmfilmfestival.se. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 травня 2010.
Моє велике грецьке літо
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Кінематограф»
d: Інформація у Вікіданих?

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ікло_(фільм)&oldid=46869909