Зомбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Група акторів в образі зомбі

Зо́мбі — фантастична істота, жива людина, яка цілковито втратила контроль над своїми свідомістю і тілом, перебуваючи під владою сторонньої сили. В сучасній масовій культурі слово «зомбі» (англ. «zombie») найчастіше використовується як синонім «ожилого трупа», керованої магією чи залишковими інстинктами істоти. Зокрема в такому образі часто постає в кіно та відеоіграх.

В переносному значенні означає людину, яка перебуває під сильним впливом чогось — як правило, якихось захоплень, чи сліпо й фанатично вірить у що-небудь.

Походження терміну[ред. | ред. код]

Походження поняття зомбі залишається неясним. Воно потрапило на Гаїті через рабів, вивезених на початку XVIII ст. із західноафриканської держави Дагомея (сучасні Бенін і Нігерія). Слово походить з мов банту. За однією з версій походить від nzambi, що мовою кімбунду (північна мбунду) означає бог, божество або душа мертвого. За іншою — від zumbi, що мовою конго (кіконго) означає фетиш. Є ще версія, що зомбі — це видозмінене західноафриканське діалектне жамбі, що означає привид[1].

В гаїтянських легендах про зомбі розповідається, що це люди під владою сильних чаклунів. Якщо чаклуну — бокору — потрібен раб або він хоче помститися комусь зі своїх ворогів, він прокрадається до дому сплячої людини, прикладає губи до дверної щілини і висмоктує душу жертви, поміщаючи її до пляшки, а життєва сила лишається в тілі. Після поховання опівночі бокор розриває могилу і вимовляє ім'я жертви. Та у відповідь піднімається, а чаклун дає «понюхати» пляшку з душею, не відкриваючи її повністю. Після цього людина іде за ним до житла бокора, де той дає отруйного зілля. Жертва втрачає пам'ять і власне ім'я, перетворюючись на слухняного виконавця волі чаклуна — зомбі[1].

Припускається, що підґрунтям для легенд про таких істот в численних народів були випадки летаргії. Впавши у стан заціпеніння, дуже схожого зовні на смерть, людина сприймалася за мертву. Коли заціпеніння минало, жертва летаргії могла вибратися з могили, страждаючи на втрату пам'яті[1].

У 1982 році американський ботанік Вейд Девіс у книгах «Змія і веселка» (1985) і «Шлях темряви: етнобіологія гаїтянських зомбі» (1988) виклав свою теорію щодо легенд про зомбі. Згідно неї, чаклунами підсипається в їжу або вводиться через укол отрута, яка викликає кому. Життєві процеси жертви від неї стають малопомітними і людину, вважаючи мертвою, ховають. Кома триває близько доби, після чого бокор відкопує жертву та отямлює її сумішшю солодкої картоплі, тростинного цукру і так званого «огірка зомбі» — дурману, які спричиняють втрату пам'яті. Після цього зловмисник дійсно міг переконати свою жертву на виконання вигідної йому роботи[1].

Розвиток образу[ред. | ред. код]

Зомбі в Гаїті на плантації цукрової тростини.

Витоки образу[ред. | ред. код]

В міфології та фольклорі численних народів здавна існували істоти, описувані як мерці, що виходять з могили аби шкодити живим. Наприклад, у слов'янській міфології такими нерідко є заложні мерці. Відомі численні посталі з могили трупи, як вурдалаки, вампіри і подібні[2]. Перша згадка слова «зомбі» в англомовній літературі відноситься до 1929 року. Тоді відомий репортер «The New York Times» Вільям Сібрук видав книгу «Магічний острів» (The Magic Island), в якій описав своє життя в гаїтянських джунглях. За його словами, він дізнався від чаклунки Маман Сіли про практику перетворення людей на зомбі з метою подальшої експлуатації на плантаціях. Впродовж року книга викликала в США сплеск інтересу до зомбі. В 1932 році продюсерська компанія Віктора Гальперіна випустила під враженням від книги фільм «Білий зомбі» (White Zombie), події якого відбувалися на Гаїті, де таємничий Лежандра за допомогою магічних сил перетворює людей на зомбі, щоб ті працювали на цукровому заводі[2].

Відтоді зомбі стали частиною американської масової культури, а їхній образ став розвиватися самостійно. Проте, подібні істоти описувалися й до того. Так, письменник жахів Говард Лавкрафт в оповіданні «Герберт Вест, реаніматор» (1922) зобразив ученого, котрий повертає до життя мерців з допомогою науки. А в повісті «Курган» (опублікована в 1940), описав підземний світ, де стародавні маги керують рухомими мерцями для підтримки свого існування і кривавих розваг. Лавкрафт визначив два напрямки в розвитку теми зомбі: в одних випадках вони агресивні, але володіють залишками розуму, в інших — безвольні раби, керовані телепатично або за допомогою окультних ритуалів. Одним з перших фільмів про зомбі став «Повстання зомбі» (Revolt of the Zombies, 1936)[2].

Вплив Другої світової та Холодної воєн[ред. | ред. код]

Тема цих істот у зв'язку з Другою світовою війною швидко отримала реалізацію в кіно. В 1941 вийшов американський фільм «Король зомбі» (King of the Zombies), де американський льотчик потрапляє на острів, наповнений зомбі, за допомогою яких лиходій прагнув вивідати військові таємниці. В «Помсті зомбі» (Revenge of the Zombies, 1943) нацистський учений створював армію зомбі для Німеччини. Після завершення Другої світової війни зомбі почали символізувати в американському мистецтві згубну силу радіації та комуністичну загрозу. Так, у коміксі «Трупи: Берег до берега» (Corpses: Coast to Coast, 1954) в СРСР створюють армію зомбі з трупів за допомогою спеціальної камери, яка захоплює світ, але гине від атомних бомб. У фільмі «Істота з атомним мозком» (Creature With the Atom Brain, 1955) вцілілий нацистський учений дією радіації оживлює трупи, а в «Підлітки-зомбі» (Teenage Zombies, 1960) «вчений зі сходу» створює зомбі особливим газом. Програш США у першості на запуск штучного супутника та людини в космос зумовив подальше уособлення в подобі зомбі страху перед СРСР. В фільмі «Зомбі зі стратосфери» (Zombies of the Stratosphere, 1952) інопланетяни викрадають в СРСР атомну бомбу, щоб використати її проти всього людства, в «Земля помирає з криком» (The Earth Dies Screaming, 1964) інопланетні загарбники підкорюють трупи своїй волі газом[3].

У 1940-1960-і вийшли й такі фільми про ожилих мерців, як «Зомбі на Бродвеї» (Zombies on Broadway, 1945), «Прокляття лялькових людей» (The Curse of the Doll People, 1961), «Санто проти зомбі» (Santo vs. the Zombies, 1961), «Неймовірно дивні істоти, що перестали жити і стали напів-зомбі !!?» (The Incredibly Strange Creatures Who Stopped Living and Became Mixed-Up Zombies !!?, 1964), «Чума зомбі» (The Plague of the Zombies, 1966)[2].

Оформлення сучасного образу[ред. | ред. код]

Зомбі в фільмі «Ніч живих мерців»

Сучасний образ зомбі сформувався завдяки фільмам Джорджа Ромеро: «Ніч живих мерців» (1968), «Світанок мерців» (1978) і «День мерців» (1985) та його послідовників[2]. Там невелика група героїв протистоїть ордам зомбі, вчиняючи масову різанину, криваво розправляється з ожилими мерцями. Основа таких сюжетів вбачається в болісному переживанні американцями досвіду В'єтнамської війни, де мірилом успіху були не стратегічна ефективність військових дій, а кількість убитих ворогів. «Світанок мерців» додав до фільмів про зомбі соціальний коментар щодо розшарування суспільства, подаючи в образі перетворення на зомбі прийняття споживальницького способу життя[3]. Раптовий успіх фільмів Ромеро спонукав зняти ще кілька кінострічок, серед яких був фільм «Божевільні» (The Crazies, 1973) — варіація на тему зомбі, де в околицях американського містечка з літака вириваються зразки бойового вірусу. Через вірус місцеві жителі божеволіють і починають нападати один на одного. У своїх фільмах Джордж Ромеро показав основні сюжети про зомбі, як «зомбі-апокаліпсис», коли відома нам цивілізація гине через масове перетворення людей на зомбі, магічні та технологічні способи зомбування, зокрема зомбі-вірус. У пародійному «Поверненні живих мерців» (The Return of the Living Dead, 1985) Дена О'Беннона з'явилися зомбі, котрі прагнуть пожерти мізки, що згодом стало одним зі штампів історій про зомбі[2].

Відкриття загрози ВІЛ/СНІДу та пташиного грипу зумовило суспільні страхи щодо світової епідемії. З огляду на це зомбі в художніх творах дедалі частіше поставали жертвами заразної хвороби[3]. Значний вплив на формування теми зомбі в літературі здійснили книги «Книга мертвих» (Book of the Dead, 1989) і «Книга мертвих 2: Все ще мертвий» (Still Dead: Book of the Dead 2, 1992), в яких були зібрані твори про наслідки зомбі-апокаліпсису фантастів Джона Скіпа і Спектора Крейґа. У 1993 році редактор-упорядник Стівен Джонс випустив антологію «Велика книга про зомбі» (The Mammoth Book of Zombies), яка розкривала тему зомбі різних авторів, від традиційних гаїтянських ритуалів до науково-фантастичних експериментів[2].

Наступним важливим джерелом формування образу зомбі стали відеоігри. В 1996 році Capcom було випущено гру Resident Evil, яка популяризувала образ зомбі, породжених вірусом. Власне вони постають не як ожилі мерці, а люди, постраждалі від хвороби, подібної на сказ. Ця гра закріпила сюжет, в якому надприродна причина воскресіння мертвих (оживлення мерців чаклунством, придушення розуму) замінена на науково-фантастичну (вірус, паразит, кіборгізація). Ще однією віхою став фільм «28 днів потому» (28Days Later, 2002), де на відміну від Ромеро, використовується наукове пояснення причин зомбі-апокаліпсису і витримано певну частку достовірності в поданні його наслідків[1].

У 2000-і та 2010-і зомбі частіше уособлюють страх інших людей, зіткнення інтересів. У таких творах, як серіал «І мертві підуть» (The Walking Dead, 2010-) поширена тема конкуренції між здоровими людьми, котрі вижили в умовах зомбі-епідемії. В фільмах на кшталт «Світова війна Z» (World War Z, 2013) орда зомбі, що діє як єдине ціле, символізує страх перед масовою міжнародною міграцією[3].

Зомбі в сучасній культурі[ред. | ред. код]

Акція-перформанс із використанням образу зомбі, кампанія «Бойкот російського кіно» , Київ, 2014 рік

Зомбі в сучасній культурі більшою мірою уособлюють не страх хвороб або якої-небудь невидимої сили, як раніше, а страх перед людьми, яких неможливо зрозуміти, чия поведінка не пояснюється раціонально[3]. Традиційно зомбі описуються істотами, що мають видимі ознаки розкладу, гниття: виразки на тілі, блідноту, облізлу шкіру, плями крові, з тіла можуть стирчати кістки. Нерідко вони зберігають здатність рухатися, навіть будучи тяжко пораненими[2]. Сучасні зомбі зазвичай німі або спілкуються між собою незрозумілим, неочевидним чином. Вони діють натовпом, цілеспрямовано, але грубо — зомбі не мають культури, не мають понять, вироблених суспільством, а покладаються на тваринні інстинкти. Водночас зомбі перетворюють навколишніх людей на собі подібних, вони в якомусь сенсі «заразні». Характерно, що зомбі не мають дому, вони чужі в цивілізованому світі, але прагнуть перебувати в ньому, щоб задовільнити свій голод. На відміну від таких людиноподібних чудовиськ, як орки, чия потворність може бути оманлива, зомбі потворні як зовні, так і морально. На контрасті з зомбі виражається поняття що таке «справжня людина», якими якостями, відсутніми в зомбі, вона володіє[4].

Зомбі також називаються люди апатичні[5], які виконують що-небудь без інтересу[6], діють не замислюючись, несвідомо, не розуміючи що відбувається[7]; ті, хто беззастережно підкорюються іншій людині[8]. В Україні слова «зомбі», «зазомбований» набули широкого вжитку в ЗМІ та повсякденній мові й позначають людину — жертву ворожої пропаганди чи навіювання[9][10].

Комп'ютером-зомбі називається комп'ютер, який перебуває під чужим контролем з метою розсилки спаму або виконання нелегальної діяльності[5].

У документі «CONOP 8888», розробленому Стратегічним командуванням США в 2009—2010 роках, зомбі слугують умовною заміною живої сили ворога в умовах кризової ситуації. Зомбі було обрано, щоб уникнути образливих паралелей з будь-якою реальною державою чи групою осіб[11].

Масова хода людей в образі зомбі, так званий зомбі-моб — поширений масовий захід, що може мати як розважальну мету, так і слугувати формою мітингу, протесту[12]. Перший зомбі-моб відбувся в 2000 році в рамках фестивалю ігор «Gen Con»[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Бестиарий. Зомби: Восставшие мертвецы - МИР ФАНТАСТИКИ И ФЭНТЕЗИ. old.mirf.ru. Процитовано 2016-09-17. 
  2. а б в г д е ж и Первушин, А. И. (2015). Ходячие мертвецы. Зомби-нашествие на кинематограф. Москва: Алгоритм. с. 8–50. 
  3. а б в г д Crockett, Zachary (2016-10-31). How the zombie represents America’s deepest fears. Vox (en). Процитовано 2021-10-17. 
  4. Vervaeke, John; Mastropietro, Christopher; Miscevic, Filip (2018-01-31). 3. The Four Symbols of the Zombie Metaphor. Zombies in Western Culture : A Twenty-First Century Crisis (en). Cambridge: Open Book Publishers. с. 13–34. ISBN 978-2-8218-9731-1. 
  5. а б ZOMBIE | Meaning & Definition for UK English | Lexico.com. Lexico Dictionaries | English (en). Процитовано 2021-10-17. 
  6. Zombie definition and meaning | Collins English Dictionary. www.collinsdictionary.com (en). Процитовано 2021-10-17. 
  7. zombie. dictionary.cambridge.org (en). Процитовано 2021-10-17. 
  8. зомбі — Словник української мови у 20 томах. Slovnyk.me (uk). Процитовано 2021-10-17. 
  9. Небезпечні шоу на вітчизняному телебаченні, або Як за допомогою телевізора в Україні обкатують кремлівські зомбі-програми. www.golos.com.ua (uk). Процитовано 2021-10-17. 
  10. Мова для українця – це персональна ділянка кордону самоідентифікації української нації. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-10-17. 
  11. Scribd. Scribd (ru). Процитовано 2021-10-17. 
  12. Zombie Walks - Death by Zombie!. web.archive.org. 2016-11-26. Процитовано 2021-10-17. 
  13. Laws, Robin D. (2007). 40 years of Gen Con. [St. Paul, Minn.]: Atlas Games. ISBN 1-58978-097-3. OCLC 173610698. 

Посилання[ред. | ред. код]