Зомбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зомбі в Гаїті на плантації цукрової тростини.

Зо́мбі — фантастична істота, жива людина, яка цілковито втратила контроль над своїми свідомістю і тілом, перебуваючи під владою сторонньої сили. В сучасній масовій культурі слово «зомбі» (англ. «zombie») найчастіше використовується як синонім «ожилого трупа», керованої магією чи залишковими інстинктами істоти. Зокрема в такому образі часто постає в кіно та відеоіграх, наприклад в ігровій серії Resident Evil, або Left4Dead.

В переносному значенні означає людину, яка перебуває під сильним впливом чогось — як правило, якихось захоплень, чи сліпо й фанатично вірить у що-небудь.

Походження терміну[ред.ред. код]

Походження поняття зомбі залишається неясним. Воно потрапило на Гаїті через рабів, вивезених на початку XVIII ст. із західноафриканської держави Дагомея (сучасні Бенін і Нігерія). Слово походить з мов банту. За однією з версій походить від nzambi, що мовою кімбунду (північна мбунду) означає бог, божество або душа мертвого. За іншою — від zumbi, що мовою конго (кіконго) означає фетиш. Є ще версія, що зомбі — це видозмінене західноафриканське діалектне жамбі, що означає привид.

В гаїтянських легендах про зомбі розповідається, що це люди під владою сильних чаклунів. Якщо чаклуну — бокору — потрібен раб або він хоче помститися комусь зі своїх ворогів, він прокрадається до дому сплячої людини, прикладає губи до дверної щілини і висмоктує душу жертви, поміщаючи її до пляшки, а життєва сила лишається в тілі. Після поховання опівночі бокор розриває могилу і вимовляє ім'я жертви. Та у відповідь піднімається, а чаклун дає «понюхати» пляшку з душею, не відкриваючи її повністю. Після цього людина іде за ним до житла бокора, де той дає отруйного зілля. Жертва втрачає пам'ять і власне ім'я, перетворюючись на слухняного виконавця волі чаклуна — зомбі.

Припускається, що підґрунтям для легенд про таких істот в численних народів були випадки летаргії. Впавши у стан заціпеніння, дуже схожого зовні на смерть, людина сприймалася за мертву. Коли заціпеніння минало, жертва летаргії могла вибратися з могили, страждаючи на втрату пам'яті.

У 1982 році американський ботанік Вейд Девіс у книгах «Змія і веселка» (1985) і «Шлях темряви: етнобіологія гаїтянських зомбі» (1988) виклав свою теорію щодо легенд про зомбі. Згідно неї, чаклунами підсипається в їжу або вводиться через укол отрута, яка викликає кому. Життєві процеси жертви від неї стають малопомітними і людину, вважаючи мертвою, ховають. Кома триває близько доби, після чого бокор відкопує жертву та отямлює її сумішшю солодкої картоплі, тростинного цукру і так званого «огірка зомбі» — дурману, які спричиняють втрату пам'яті. Після цього зловмисник дійсно міг переконати свою жертву на виконаня вигідної йому роботи[1].

Розвиток образу[ред.ред. код]

Фотомодель в образі зомбі

В міфології та фольклорі численних народів здавна існували істоти, описувані як мерці, що виходять з могили аби шкодити живим. Наприклад, у слов'янській міфології такими нерідко є заложні мерці. Відомі численні посталі з могили трупи, як вурдалаки, вампіри і подібні.

Перша згадка слова «зомбі» в англомовній літературі відноситься до 1929 року. Тоді відомий репортер «The New York Times» Вільям Сібрук видав книгу «Магічний острів» (The Magic Island), в якій описав своє життя в гаїтянських джунглях. За його словами, він дізнався від чаклунки Маман Сіли про практику перетворення людей на зомбі з метою подальшої експлуатації на плантаціях. Впродовж року книга викликала в США сплеск інтересу до зомбі. В 1932 році продюсерська компанія Віктора Гальперіна випустила під враженням від книги фільм «Білий зомбі» (White Zombie), події якого відбувалися на на Гаїті, де таємничий Лежандра за допомогою магічних сил перетворює людей на зомбі, щоб ті працювали на цукровому заводі.

Відтоді зомбі стали частиною американської масової культури, а їхній образ став розвиватися самостійно. Проте, подібні істоти описувалися й до того. Так, письменник жахів Говард Лавкрафт в оповіданні «Герберт Вест, реаніматор» зобразив ученого, котрий повертає до життя мерців з допомогою наук. А в повісті «Курган» (опублікована в 1940), описав підземний світ, в якому стародавні маги керують рухомими мерцями для підтримки свого існування і кривавих розваг. Лавкрафт визначив два напрямки в розвитку теми зомбі: в одних випадках вони агресивні, але володіють залишками розуму, в інших — безвольні раби, керовані телепатично або за допомогою окультних ритуалів.

Тема зомбі розвивалася передусім у кіно в таких фільмах як «Повстання зомбі» (Revolt of the Zombies, 1936), «Король зомбі» (King of the Zombies, 1941), «Зомбі на Бродвеї» (Zombies on Broadway, 1945), «Прокляття лялькових людей» (The Curse of the Doll People, 1961), «Санто проти зомбі» (Santo vs. the Zombies, 1961), «Неймовірно дивні істоти, що перестали жити і стали напів-зомбі !!?» (The Incredibly Strange Creatures Who Stopped Living and Became Mixed-Up Zombies !!?, 1964), «Чума зомбі» (The Plague of the Zombies, 1966).

Сучасний образ зомбі сформувався завдяки фільмам Джорджа Ромеро: «Ніч живих мерців» (1968), «Світанок мерців» (1978) і «День мерців» (1985) та його послідовників. Раптовий успіх цих фільмів спонукав Ромеро зняв ще кілька кінострічок, серед яких був фільм «Божевільні» (The Crazies, 1973) — варіація на тему зомбі, де в околицях американського містечка з літака вириваються зразки бойового вірусу. Через вірус місцеві жителі божеволіють і починають нападати один на одного. У своїх фільмах Джордж Ромеро показав основні сюжети про зомбі, як «зомбі-апокаліпсис», коли відома нам цивілізація гине через масове перетворення людей на зомбі, магічні та технологічні способи зомбування, зокрема зомбі-вірус. У пародійному «Поверненні живих мерців» (The Return of the Living Dead, 1985) Дена О'Беннона з'явилися зомбі, котрі прагнуть пожерти мізки, що згодом стало одним зі штампів історій про зомбі.

Значний вплив на формування теми зомбі в літературі здійснили книги «Книга мертвих» (Book of the Dead, 1989) і «Книга мертвих 2: Все ще мертвий» (Still Dead: Book of the Dead 2, 1992), в яких були зібрані твори про наслідки зомбі-апокаліпсису фантастів Джона Скіпа і Спектора Крейґа. У 1993 році редактор-упорядник Стівен Джонс випустив антологію «Велика книга про зомбі» (The Mammoth Book of Zombies), яка розкривала тему зомбі різних авторів, від традиційних гаїтянських ритуалів до науково-фантастичних експериментів.

Наступним важливим джерелом формування образу зомбі стали відеоігри. В 1996 році Capcom було випушено гру Resident Evil, яка популяризувала образ зомбі, породжених вірусом. Власне вони постають не як ожилі мерці, а люди, постраждалі від хвороби, подібної на сказ. Ця гра закріпила сюжет, в якому надприродна причина воскресіння мертвих (оживлення мерців чаклунством, придушення розуму) замінена на науково-фантастичну (вірус, паразит, кіборгізація). Ще однією віхою став фільм «28 днів потому» (28Days Later, 2002), де на відміну від Ромеро, використовується наукове пояснення причин зомбі-апокаліпсису і витримано певну частку достовірності в поданні його наслідків.

Традиційно сучасні зомбі описуються істотами, що діють натовпом, повільно пересуваються, жадаючи пожерти живих. Як правило вони мають видимі ознаки розкладу, гниття: виразки на тілі, блідноту, облізлу шкіру, плями крові, з тіла можуть стирчати кістки. Нерідко вони зберігають здатність рухатися, навіть будучи тяжко пораненими, і тільки сильне ураження в голову здатне зупинити зомбі[2].

Сучасне застосування[ред.ред. код]

Акція-перформанс із використанням образу зомбі, кампанія «Бойкот російського кіно» , Київ, 2014 рік

Зомбі також називаються люди, нездатні самостійно оцінювати ситуацію й приймати рішення, в усьому довіряючи пропаганді. Зомбі виступають алегорією натовпу, керованого масовими захопленнями якоюсь ідеєю, модою.

В Україні слова «зомбі», «зазомбований» набули широкого вжитку в ЗМІ та повсякденній мові й позначають людину — жертву пропаганди чи навіювання.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бестиарий. Зомби: Восставшие мертвецы - МИР ФАНТАСТИКИ И ФЭНТЕЗИ. old.mirf.ru. Процитовано 2016-09-17. 
  2. Первушин, А. И. (2015). Ходячие мертвецы. Зомби-нашествие на кинематограф. Москва: Алгоритм. с. 8–50. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Первушин А. И. Ходячие мертвецы. Зомби-нашествие на кинематограф. — Алгоритм, 2015. — 272 с. — ISBN 9785906798565.
  • Зомбування політичне //Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015