Паркан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паркан з сітки Рабіца
Паркан-огорожа дороги. Ірландія
Паркан на кордоні США і Мексики
Кам'яний мур-паркан.

Парка́н (огорожа, палісад) — стіна, огорожа, звичайно дерев'яна,[1] автономна структура, споруда для огороджування, захисту, обрамлення певної території. Паркан з пруття, очерету, горизонтальних жердин називають тином[2] (у давньоруській слово тынъ значило «огорожа, частокіл»)[3]. Розрізняють суцільний (глухий) і несуцільний паркан.

Етимологія[ред. | ред. код]

Українське слово паркан через посередництво пол. parkan або чеськ. parkán походить від сер.-в.-нім. parkân, яку, у свою чергу виводять від старофр. parc < лат. parcus («огорожа»), що має іберійську етимологію. Первісне значення — «стіна, огорожа, звичайно дерев'яна»[1] (звідси також «парк», «паркет»).

Слово огорожа пов'язане з прасл. *gordъ («огорожа», «огороджений простір», пор. «городъ»)[4].

Слово тин вважається давнім (до ІІ ст. н. е.) запозиченням з германських мов, порівнюється з дав.-ісл. tún («садиба, двір, сад»), дав.-англ. і ст.-н.-нім. tún («огорожа»), дав.-в.-нім. zûn (так само). Існує припущення[5] про питомо слов'янське походження: від *tyti («густо рости») і первісно означало «густі зарості»; германські слова в цьому разі розглядаються як запозичення з праслов'янської мови[3][6].

Історія[ред. | ред. код]

Людина здавна намагалася відгородити місце свого проживання. Причин для цього вистачало завжди. Першими захисними спорудженнями стали рови, заповнені водою, і паркани. Спочатку це були примітивні паркани з підручних природних матеріалів, в основному з дерева й каменю. Надалі, з винаходом знарядь праці й освоєнням гончарного ремесла, сталі з'являтися металеві й цегельні паркани.

Метал і цегла й у наші дні залишаються одними із найкращих будівельних матеріалів — як самостійні матеріали, так і в комбінації один з одним. З'явилися ковані паркани, паркани чавунні й алюмінієві, а також різноманітні цегельні паркани із цегли різної фактури. Не вийшли із ужитку дерево й камінь — їх теж застосовують до сьогодні як матеріали для парканів.[7]

Типи[ред. | ред. код]

за матеріалом[ред. | ред. код]


  • Живопліт або живий паркан — паркан зі штучних насаджень.
  • Палісад
  • Пліт — паркан з пруття.
  • Тин — паркан з пруття, очерету, горизонтальних жердин[8]. У давньоруській слово тынъ значило «огорожа, частокіл»[3].


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б в Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X. — С. 568—569 Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ЕСУМ» визначена кілька разів з різним вмістом
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с. — С. 571)
  5. Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145—153
  6. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Тын // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  7. Паркан з евроштакетника білого. 
  8. Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Паркан