Паркан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паркан з сітки Рабиця
Паркан-огорожа дороги. Ірландія
Паркан на кордоні США і Мексики
Кам'яний паркан.
Кам'яний мур-паркан.
Тин.

Паркан (огорожа, палісад, тин) — «стіна, огорожа, звичайно дерев'яна»,[1] автономна структура, споруда, яка служить для огорожі, захисту, обрамлення певної території.

Давньоруське городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур».[2]

Розрізняють суцільний (глухий) і несуцільний паркан.

Етимологія слова паркан[ред.ред. код]

Українське слово «паркан» через посередництво пол. parkan або чеськ. parkán походить від сер.-в.-нім. parkân, яку, у свою чергу виводять від старофр. parc < лат. parcus («огорожа») — етимологію цього слова зводять до іберійського джерела. Первісне значення — «стіна, огорожа, звичайно дерев'яна»[1] (пор. також парк, паркет).

Історія[ред.ред. код]

Людина здавна намагалася відгородити місце свого проживання. Причин для цього вистачало завжди. Першими захисними спорудженнями стали рови, заповнені водою, і паркани. Спочатку це були примітивні паркани з підручних природних матеріалів, в основному з дерева й каменю. Надалі, з винаходом знарядь праці й освоєнням гончарного ремесла, сталі з'являтися металеві й цегельні паркани.

Метал і цегла й у наші дні залишаються одними із найкращих будівельних матеріалів — як самостійні матеріали, так і в комбінації один з одним. З'явилися ковані паркани, паркани чавунні й алюмінієві, а також різноманітні цегельні паркани із цегли різної фактури. Не вийшли із ужитку дерево й камінь — їх теж застосовують до сьогодні як матеріали для парканів.

Типи парканів за матеріалом[ред.ред. код]

Тин[ред.ред. код]

Тин — «огорожа, паркан, стіна»[3]

Іноді тин — оборонна стіна з щільно розташованих поруч колод, які вертикально вриті в землю і загострені вгорі.

Етимологія слова тин[ред.ред. код]

Російське і білоруське тын «тин», давньоруське тинъ «огорожа, паркан; стіна», польське [tyn], чеське týn, словацьке týnіе, полабське (vå)tåįn «огорожа, паркан; стіна», сербохорватське тŭн «перегородка, внутрішня стінка», словенське tín «дощата перегородка», старослов'янське тынъ «перегородка»; — праслов'янське tynъ; — запозичення з германських мов; давньоісландське tún «садиба, двір, сад», давньоанглійське (англосаксонське) давньонижньонімецьке (давньосаксонське) «огорожа», давньоверхньонімецьке zūn «огорожа, паркан», нововерхньонімецьке Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірландським -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145—153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов'янське tynъ пов'язане з tyti «густо рости» (провіняй з Тустань) і первісно означало «густі зарості».[3]

Палісад[ред.ред. код]

Докладніше: Палісад

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.
  2. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1982. (сторінка: 571)
  3. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 — (Словники України). ISBN 966-00-0816-3 Т.5: Р-Т Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704с. — ISBN 966-00-0785-X (сторінки: 568—569)

Література[ред.ред. код]