Інкерманська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інкерманська битва
Кримська війна
Двадцятий піхотний полк в битві при Інкермані, Давид Роуландс

Двадцятий піхотний полк в битві при Інкермані, Давид Роуландс
Координати: 44°35′06″ пн. ш. 33°35′31″ сх. д. / 44.585000000027775968° пн. ш. 33.59200000002777386° сх. д. / 44.585000000027775968; 33.59200000002777386
Дата: 5 листопада, 1854
Місце: поблизу Інкермана, Таврійська губернія, Російська імперія
Результат: Перемога британців і французів
Сторони
Flag of Russia.svg Росія Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія

Flag of France.svg Франція

Командувачі
Flag of Russia.svg Меншиков Олександр Сергійович Flag of France.svg Франсуа Канробер

Flag of the United Kingdom.svg Фіцрой Раглан

Військові сили
піхота: 33000
кавалерія: 4000.
Французька імперія:
піхота: 8200

Велика Британія:
піхота: 7500.

Інкерманська битва  — битва між російськими та військами союзників, що сталася в ході Кримської війни 5 листопада 1854 р. біля м. Інкерман.

З метою зриву генерального штурму Севастополя російські війська чисельністю 19 тисяч осіб під командуванням генерала Соймонова атакували позиції британців (близько 8 тисяч осіб).

Вранці вони захопили супротивника зненацька й оволоділи укріпленнями, але, не зумівши утримати їх, відступили. За допомогою загону генерала Павлова (16 тисяч осіб), що підійшов з боку Інкермана, російським військам вдалося досягти значної переваги, і британські війська потрапили в критичне положення.

Вступ до бою французьких військ переламав хід битви. Її результат вирішила перевага в озброєнні — набагато більш далекобійні рушниці системи Міньє, ніж ті, що були на озброєнні російської армії. Об 11-й годині був даний сигнал до відходу на попередні позиції, саме в цей час російська армія зазнала найбільших втрат від французької картечі.

До поразки росіян призвела слабка підготовка битви — так, наприклад, карти місцевості війська отримали лише наступного дня після битви. Крім того, контратака супротивника сталася в умовах пасивності з боку інших російських підрозділів, зокрема, резерву під командою генерала Жабокрицького.

Втрати російських військ: близько 2 988 загиблих, 6 151 поранений, 1 590 зниклих безвісти.

Втрати союзників: 462 загиблих, 1 952 поранених і 198 зниклих безвісти (Велика Британія), 130 загиблих і 750 поранених (Франція).

Перед відходом із Криму (1856) британці встановили на полі битви пам'ятник — піраміду з написами англійською і російською мовами: «В пам'ять англійців, французів і росіян, які полягли в Інкерманській битві». Після Другої світової війни частково збереглися тільки огорожа і цокольна частина — блок вапняку з написом. Його прийняли за мармур і відправили до Керчі на каменедробильну фабрику. З'ясувавши, що це лише вапняк, передали Керченському історико-культурному заповіднику.

Напередодні 150-річчя Кримської війни жителі Севастополя звернулися до адміністрації Керчі з проханням повернути фрагмент для відновлення втраченого пам'ятника. Хоч у проханні було відмовлено, пам'ятник відновили самотужки.

Література[ред. | ред. код]