Інститут Курто
| Інститут Курто | |
|---|---|
 | |
| Тип | громадський університет |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія[1][2] |
| Розташування | ЛондонЛондон |
| Засновано | 1932 і 1 листопада 2002 |
| Засновник | Семюель Куртоd |
| Приналежність | Лондонський університет |
| Випускники | Category:Alumni of the Courtauld Institute of Art |
| Штаб-квартира | Лондон |
| Адреса | Courtauld Institute of Art, Somerset House, Strand, London, WC2R 0RN і The Strand, London, WC2R 0RN[2] |
| Сайт | courtauld.ac.uk/gallery/ |
 | |
 Інститут Курто у Вікісховищі | |
Інститут Курто (англ. The Courtauld Institute of Art) — інститут історії мистецтва, що входить до Лондонського університету і має власну художню збірку творів мистецтва, співмірну з колекціями Національної галереї в Лондоні чи в Галереї Тейт.
Історія виникнення Інституту Курто[ред. | ред. код]
Текстильний фабрикант Самуель Курто був відомим колекціонером картин. У 1932 він разом з лордом Артуром Лі, дипломатом, сером Робертом Віттом, істориком мистецтва заснували новий Інститут історії мистецтв. Самуель Курто цілком слушно вважав, що мистецтво слід вивчати на талановитих зразках і оригіналах мистецтва. Тому передав новоствореному Інституту більшу частину своєї збірки картин і значні грошові внески. Після його смерті Інститут отримав у спадок і палац Курто (архітектор Роберт Адам, на Портман Сквер).
До збірки імпресіоністів і постімпресіоністів Курто у 1934 увійшла і колекція витворів мистецтва початку 20 століття, що належала Роджеру Фраю. Так в Інститут прийшли твори митців, де були Едуард Мане (Бар «Фолі-Бержер»), Едгар Дега, Ренуар, Каміль Піссарро, Сезанн, Гоген, Клод Моне, Тулуз-Лотрек, Модільяні.
А після 1945 сюди увійшли твори старих майстрів Західної Європи — де тепер і Пітер Брейгель Старший, і Кранах, і Рубенс, Квентін Массейс, Ван Дейк, Тьєполо, що надійшли з різних приватних збірок Великої Британії.
З 1989 Інститут Курто перебрався в розкішну будівлю Сомерсет-Хаус, що колись належала Королівській академії мистецтв.
Художня збірка Інституту Курто має твори Нідерландів 16 ст., Фландрії та Голландії 17 ст., Франції, Німеччини від середньовіччя і Відродження до новітніх течій 20 століття. Серед майстрів Британії в Інституті акварелі Тернера.
Художня збірка Інституту Курто[ред. | ред. код]
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
- Імпресіоністи
Бар «Фолі-Бержер», 1882, Лондон
Клод Моне. Аржантей восени, 1873
Ренуар. В театральній ложі, 1874
Едгар Дега. Ескіз, 1878
Маршан Амбруаз Воллар в червоній бандані, 1906
.jpg)
- Картини Поля Сезанна
Гравці в карти, 1895
Гора Святої Перемоги (Сен Віктор), 1887
Курець з люлькою, 1892
.jpg)
- Постімпресіоністи
Ван Гог. Автопортрет, 1889
Таїті. Замріяні. 1897
Жорж Сера, Краєвид, 1883
Амедео Модільяні, Оголена модель, 1916
Жорж Сёра. Женщина с пуховкой. 1889-1890
Пьер-Огюст Ренуар. Портрет Амбруаза Воллара. 1908
Лукас Кранах Старший. Адам и Ева. 1526
.jpg)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інститут Курто |
- Офіційний сайт Інституту [Архівовано 26 вересня 2012 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- використані матеріали англійської і російської вікіпедій
- ↑ GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
- ↑ а б https://www.archivesportaleurope.net/directory/-/dir/ai/code/GB-1518