Клод Моне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клод Моне
Claude Monet
Mone.jpg
автопортрет
Дата народження 14 листопада 1840(1840-11-14)
Місце народження Париж
Дата смерті 5 грудня 1926(1926-12-05) (86 років)
Місце смерті Жіверні
Національність француз
Жанр живопис
Напрямок імпресіонізм
Вплив Ежен Буден

Клод Моне́ (фр. Oscar-Claude Monet, нар.14 листопада 1840 — пом.5 грудня 1926) — французький живописець, один із засновників імпресіонізму.

Біографія[ред.ред. код]

Враження. Схід сонця, 1872
Жінка з парасолькою

Клод Оскар Моне народився 14 листопада 1840 в Парижі. Коли хлопчикові було п'ять років, родина переїхала до Нормандії, у Гавр. Батько хотів, щоб Клод став бакалійником і приєднався до сімейного бізнесу, але син з дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом, зокрема із задоволенням малював карикатури. На морському узбережжі Нормандії Моне зустрів Ежена Будена, відомого пейзажиста і одного з провісників імпресіонізму. Буден показав юному художнику деякі прийоми живописної роботи з натури.

У 1860 р. Моне був призваний до армії і потрапив до Алжиру, але там він захворів на тиф. Втручання тітоньки допомогло художнику демобілізуватися, і він повернувся додому вже в 1862 році.

Моне вступив до університету на факультет мистецтв, але швидко розчарувався в пануючому там підході до живопису. Покинувши навчальний заклад, він незабаром вступив у студію живопису, яку організував Шарль Глейр. У студії він познайомився з такими художниками, як Огюст Ренуар і Фредерік Базіль. Вони були практично однолітками, дотримувалися схожих поглядів на мистецтво і незабаром склали кістяк групи імпресіоністів.

Популярність Моне приніс портрет Камілли Донс, написаний у 1866 р. («Камілла, або портрет пані в зеленій сукні»). Камілла потім стала дружиною художника, і у них народився син Жан.

Після початку франко-пруської війни в 1870 р. Моне їде в Англію, де знайомиться з роботами Джона Констебла і Вільяма Тернера. Після повернення до Франції в кінці 1872 Моне пише свій знаменитий пейзаж «Враження. Схід сонця» (фр. Impression, soleil levant). Саме ця картина і дала назву групі імпресіоністів і цілого художнього напрямку. Картина була показана на першій імпресіоністській виставці в 1874 р.

На початку 1920-х у Моне розвивається катаракта, через що йому довелося перенести дві операції. Проте він не залишив занять малюванням. Втративши кришталика на лівому оці, Моне знову знайшов зір, але став бачити ультрафіолет як блакитний або ліловий колір, від чого його картини знайшли нові кольори. Наприклад, малюючи знамениті "Водяні лілії", Моне бачив лілії блакитнуватими в ультрафіолетовому діапазоні, на відміну від звичайних людей, для яких вони були просто білими.

Художник помер 5 грудня 1926 р. у Живерні і був похований на місцевому церковному цвинтарі.

Творчість[ред.ред. код]

Клод Моне писав свої картини рядами малих кольорових цяток чистих спектральних кольорів, а не змішував їх на палітрі, як зазвичай роблять художники. Він розраховував на оптичне суміщення кольорових цяток в зоровому сприйнятті. Завдяки цьому прийому Моне прагнув створити враження м'якої вібрації повітря, і це надає його картинам абсолютно оригінальний вигляд.

Ранні картини Моне, такі, як «Жінка в зеленому» (1866), «Жінки в саду» (1867), та деякі пізніші — «Міст в Аржантейлі» (1874), «Скелі в Бель-Іль» (1886) — відзначаються свіжістю і багатством колориту. В пізніших творах, наприклад, «Враження. Схід сонця» (1873), «Бульвар Капуцинок у Парижі», (1873), а особливо в картинах останніх років — серія «Стіжки» (18901891), «Тополі» (1891—1892), види Лондона (19001904) — Моне захопився передачею суб'єктивних, випадкових, скороминучих вражень, самодостатніми експериментами в розкладанні кольорів. Найкращі твори Моне належать до світових надбань живопису.

Пам'ять[ред.ред. код]

На честь Моне названий кратер на Меркурії та астероїд 6676 Моне.

Англійська письменниця Єва Файджес у своєму романі «Світло» описує один день з життя Клода Моне — від світанку до заходу сонця.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «Искусство», составители В. М. Алпатов, Н. Н. Ростовцев, М. Н. Неклюдова, «Просвещение», Москва, 1969, стр.275, статья К.Моклера «Французский импрессионизм» (рос.)